Главная | Обратная связь

Внутрігалузева і міжгалузева банківська конкуренція.

Внутрігалузева конкуренція — це конкуренція між кредитними інститутами, які пропонують аналогічні банківські продукти, що відрізняються якістю, ціною, доступністю та іншими параметрами.

В якості банківських галузей і підгалузей виступають окремі види або групи споріднених банківських послуг (кредитні послуги, послуги з платіжними картками та інші послуги). 3 точки зору внутрігалузевої конкуренці'і універсальні банки мають ряд переваг, до яких можуть бути віднесені:

• диверсифікація ризику;

• кращі можливості переливу капіталу.

В той же час недоліком універсального банку е розширення кола конкурентів пропорційно до зростання рівня універсалізаці'і.

Внутрігалузева конкуренція мае дві фopмu:

• предметна;

• видова.

Предметна здійснюеться між продавцями, які пропонують ідентичний товар, що може відрізнятися тільки якістю, а по відношенню до банківських послуг найчастіше тільки ціною (прикладом можуть бути стандартизовані послуги банків по залученню вкладів).

При видовій конкуренціі продукти одного цільового призначення відрізняються іншими суттевими параметрами (кредитні послуги).

Характерною тенденціею банківського бізнесу е розширення видової конкуренції, оскільки сьогодні навіть послуги масового характеру втрачають свою однорідність, що ставить вибір 'іх споживачами у все більшу залежність з рівнем іміджу, солідністю і надійністю банку, а такі параметри для кожного банку в індивідуальними.

Міжгалузева конкуренція також мае дві форми:

• конкуренція шляхом переливу капіталу;

• функціональна конкуренція.

Конкуренція шляхом переливу капіталу виникае при зміні профілю діяльності або їі диверсифікаці'ї (розширення, розгалуження). Такий перелив капіталу можливий через подолання вхідних і вихідних бар'ерів галузі.

Вхідні бар'єри - це перепони для проникнення на ринок нових конкурентів. Для банківськоі справи характерною е відсутність, як правило, патентного захисту новинок, що полегшув доступ конкурентів. В банківській діяльності практично не існуе проблеми недоступності каналів збуту, що пояснюеться специфікою банківського продукту і переважно прямою системою збуту.

До найбільш суттсвих вхідних бар'ерів належать:

· правові обмеження:

· складні процедури реестраці'і і ліцензування банківської діяльності;

· високі вимоги до керівників (стаж роботи, освіта, наявність управлінського досвіду, відсутність суттевих зауважень з боку НБУ до діяльності на попередніх посадах тощо);

· високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

· високі затрати на переоріентацію споживачів;

· необхідність значних інвестицій в матеріально-технічну базу і кадри.

Вихідні бар'ери в банківському бізнесі суттево'і ролі не відіграють. Банки, входячи в інші галузі, як правило із освоених ринків не йдуть.

Функціональна конкуренція - це конкуренція різних, але взаемозамінних товарів (товарів-субститутів). Такий тип конкуренції у банківському бізнесі не відіграе суттевої ролі.

3) Методи досягнення конкурентних переваг на ринку банківських послуг

Банки можуть досягати конкурентних переваг за допомогою різних методів. Залежно від цього розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція здійснюеться шляхом зміни ціни (її підвищення або зниження). Вона бувае відкритою і прихованою

 

Особливістю банківської цінової конкуренці'ї є відсутність чіткого взаЕмозв'язку споживчої вартості банківсько'і послуги і'іі ціни. Цінова конкуренція на ринку банківських послуг мае обмежений характер. У якості основних обмежувальних факторів ціново'і конкуренці'і можна розглядати:

• прямі і непрямі методи державного впливу;

• наявність крайніх (верхньоі і нижньої ) меж зміни ціни.

Державний вплив на ринок банківських послуг і діяльність банків на ньому здійснюеться заходами грошово-кредитноі та бюджетно- фіскальної політики і може бути реалізований як економічними (непрямими), так і неекономічними (прямими) методами.

Рівень нижньо'і межі зміни ціни визначасться обсягом затрат банку на здійснення пропозиці'і тих чи інших видів послуг. Визначити верхню межу ціни дещо складніше, оскільки вона визначаеться наявністю достатнього попиту на банківські послуги.

Методами ціновоі конкуренціі банків є:

- надання знижок за заявленими тарифами;

- надання більшого обсягу послуг за діючими тарифами;

- безкоштовне надання частини послуг;

- залучення більш дешевих фінансових ресурсів;

- цінова дискримінація (пільгові умови надання послуг окремим категоріям кліентів, більш високі ставки за депозитами для окремих категорій населення) та ін.

Нецінова конкуренція базується на покращенні якісних характеристик банківських продуктів і проведенні активної комунікаційно'і політики.

Розрізняють критері'і якості банківських продуктів з точки зору кліента і з точки зору банку.

Такими критеріями з точки зору клієнта є:

• швидкість обслуговування;

• термін доставки продукту;

• якість і характер консультацій;

• характер особистих відносин;

• час обслуговування;

• помилки і упущення.

Рівень якості кліент зіставляе з цінами.

Для банку критеріями якості його послуг можна вважати:

• швидкість обігу документів і інформаці'і;

• продуктивність праці;

• ступінь ризиків;

• мотивація праці персоналу;

• витрати на виправлення помилок.

Зазначені критері'і банк зіставляв із сво'іми затратами.

Методами нецінової (нетарифно'ї) конкуренці'ї в банківському секторі економіки є:

• забезпечення кращої, ніж у конкурентів, інформованості про стан і тенденці'і ринку на основі сучасних інформаційних технологій;

• проведення професійних маркетингових досліджень;

• підвищення якості послуг;

• розробка та впровадження нових послуг;

• ріст професіоналізму співробітників, створення більш сприятливих умов праці та 'іі мотиваці'і;

• удосконалення менеджменту банку тощо.