 |
|
Невідкладна допомога при гострій печінковій комі.
Печінкова кома – крайній прояв печінкової недостатності, який розвивається внаслідок ураження паренхіми печінки екзо- і ендогенними факторами (віруси, отрута, медикаменти, цироз печінки тощо).
В основі розвитку коми лежить невідповідність між знешкоджуючою здатністю печінки і кількістю наявних в організмі токсинів, що призводить до грубого порушення обміну речовин і змін з боку всіх органів і систем.Клініка. Млявість, апатія, інколи ейфорія, втрата апетиту, порушення сну, зригування, метеоризм, блювання. Далі психомоторне збудження, сплутаність або повна втрата свідомості, жовтяниця, судоми, «печінковий запах» з рота, анурія, дихальні і серцево- судинні розлади. Можлива нявність геморагічного синдрому, асцит. Лабораторні показники: гіпербілірубінемія, підвищення рівня трансаміназ, гіпо- і диспротеїнемія.
Допомога на догоспітальному етапі:
1. Оксигенотерапія з кисневої подушки.
2. При судомах – 20% розчин натрію оксибутирату 50-100 мг/кг маси в/в струминно повільно на 10-15 мл 10% розчину глюкози або 0.5% розчин седуксену 0,1 мл/кг маси в/в струминно чи в/м.
3. Після надання допомоги і при зменшені клінічних проявів госпіталізація. Під час транспортування в/в крапельно введення ізотонічного розчину натрію хлориду.
Допомога на госпітальному етапі:
Інфузійна терапія. Загальна кількість рідини для введення – 60-70% вікової потреби: 2/3 добового об’єму рідини – глюкоза 5-10% розчин, решта (1/3 рідини) – плазмо замінники, сольові розчини.
Кокарбоксилаза 5 мг/кг маси, 5% розчин аскорбіназу натрію 150-500 мг в/в струминно.
В/в крапельно інгібітори протеолізу: трасилол, гордокс до 100000 – 250000 ОД на добу, контрикал до 50000 ОД на добу в 3-4 прийоми.
При гіпокаліємії в/в крапельно 4% або 7,5% розчин калію хлориду в дозі 2 ммоль/кг на добу (1мл 7,5 розчину містить 1 ммоль/л калію).
Посиндромна терапія:
при судомах: 20% розчин натрію оксибутирату 50-100 мг/кг маси або 0,5% розчин седуксену 0,1 мл/кг маси в/в струминно повільно на 10 мл 5-10% розчину глюкози
при набряковому синдромі: 1% розчин лазикс 1-3 мг/кг маси на добу в/м або в/в струминно; манітол 1-3 г/кг маси на добу
при серцевій недостатності: 0,06% розчин корглюкону або 0,05% розчин строфантину 0,01 – 0,015 мл/кг в/в струминно на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;
при геморагічному синдромі: 5% розчин амінокапронової кислоти 0,1 мл/кг маси разовою дозою в/в крапельно; 1% розчин вікасолу 0,5-1,0 мл в/м 1-2 рази на добу
Антибіотики (пеніциліни, цефалоспарини)
При відсутності ефекту від базисного лікування – замінне переливання крові, гемосорбція, амінокислотний діаліз з наступним плазмаферезом, пересадка печінки.
УРЕМІЧНА КОМА
Уремічна кома –є наслідком недостатності нирок, обумовленої як реальними (нефрит, анурія), так і екстраренальними (сильне зневоднення внаслідок блювання і проносу, шокові стани при переливанні несумісної крові, опіках, отруєннях) факторами. Внаслідок порушення функції і загибелі нефронів накопичується уремічні токсини, порушується водно-елктролітний і осмотичний гомеостаз.
Клініка. Клінічна картина обумовлена серцево-судинними, шлунково-кишковими, неврологічними і гематологічними порушеннями. Для гострої уремії характерні анорексія, нудота, сухість у роті, обкладений язик, суха шкіра, підвищені сухожилкові рефлекси, фібрильні посмикування м’язів, глибоке шумне з великими паузами дихання, глухість тонів серця, підвищений АТ, кровоточивість слизових оболонок, затьмарення свідомості, клоніко-тонічні судоми, кома. Діурез різко знижений аж до анурії, сеча світла з низькою густиною. В крові значно підвищений рівень залишкового азоту, сечовини, гіперкаліємія, гіпокальціємія, анемія.
Допомога на догоспітальному етапі.
1. При коматозному стані промити шлунок та кишечник 2-3% розчином натрію гідрокарбонату.
2. Обмежити поступлення в організм солей, білка.
3. З метою детоксикації в/в крапельне введення 5% розчину глюкози 10-2мл/кг маси з 2-3 мл 5% розчину аскорбінової кислоти.
4. При блюванні і проносі для попередження гіпохлоремії в/в крапельне введення 5% розчину глюкози у розведенні с фіз. розч.
5. При блюванні: мотилі ум – 1/2 – 1 таблетки 2 рази на день, бромоприд – 1 свічка 10мг 1-2 рази протягом дня, церукал – 0,05 мг/кг маси (разова доза) в/м, клемастин 0,5-1мг (разова доза) в/м дітям 6-12 років.
6. При судомах: 0,5% розчин седуксена в/м або в/в струминно в разовій дозі 0,1 мл/кг маси, але не більше 2-3 мл; 20% розчин натрію оксибутирату 70-100 мг/кг маси в/в струминно повільно на 20мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.
7. оксигенотерапія чистим зволоженим киснем.
8. Госпіталізація у відділення реанімації або палату інтенсивної терапії.
Допомога на госпітальному етапі:
В/в крапельно 5% розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду або розчин Рінгера в рівних пропорціях у сумарній дозі 15 мл/кг маси + об’єм, який дорівнює добовому діурезу + кількість рідини, втраченої з блюванням і проносом, на кожен градус підвищеної температури тіла додають 5 мл на кожен кг маси.
При олігоанурії в/в крапельно 15% розчин манітолу з розрахунку 0,5 – 1кг маси з інсуліном (1 ОД інсуліну на 4-5г сухої глюкози) 10% розчин кальцію глюконату 0,5-1мл/рік життя в/в струминно повільно.
При гострій серцевій недостатності – в/в крапельно дофамін з розрахунку3-5 мг/кг маси за 1хв (4% розчин дофаміну розвести у 400 мл 5% розчину глюкози, в 1мл буде 500 мкг дофаміну).
При тяжкій анемії трансфузія еритроцитарної мси 5 мл/кг маси тіла.
При судомах: 0,5% розчин седуксену в/м або в/в струминно в разовій дозі 0,1 мл/кг маси, але не більше 2-3 мл або 20% розчин нартію оксибутирату 70-100 мг/кг маси в/в струминно повільно на 20мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.
Оксигенотерапія 40% зволоженим підігрітим до 22-24 С киснем через носовий катетер.
Леспенефрил по 20-30 крапель 8-10 разів протягом доби.
Промивання шлунку та кишечника 2-3% розчином натрію гідрокарбонату.
При відсутності ефекту- гемодіаліз, показаннями для якого є підвищення в крові сечовини до 20-30 ммоль/л, креатиніну до 0,64 – 1,2 ммоль/л, калію до 6-6,5 ммоль/л, зниження лужного резерву нижче 12 ммоль/л, при клубочковій фільтрації нижче 5 мл/хв.
Додаток № 1