 |
|
Основні поняття уроку
Корпорація (від лат. corpus, corporatio — тіло, стан, об’єднан-
ня) — це об’єднання людей за їхнім місцем на службі суспільству.
Можливі корпорації різних галузей господарства незалежно від
конкретних професій працівників. Різні корпорації виконують на-
стільки ж взаємно необхідні функції в суспільстві, як органи одно-
го тіла. Найважливіше положення корпоративізму — заперечення
класової боротьби, яка призводить до розколу нації.
Корпоративізм — прихильність, захист інтересів певної спілки
чи організації, створеної на основі професійних або інших інтересів.
У ч и т е л ь. Засновники корпоративізму бачили в ньому «еко-
номічну демократію, що органічно виростає й спирається на широ-
ку народну основу…» «Корпоративна система долає соціалізм і лі-
бералізм і створює новий синтез», — писав Муссоліні. При цьому
корпорація виконує не тільки функцію захисту економічних інте-
ресів даної групи трудящих перед роботодавцем і державою, але
й спільну з ними функцію гармонізації соціально-економічного
життя як своєї галузі, так і всієї країни — аж до законодавчого рів-
ня (корпоративний парламент).
192 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
21 квітня 1927 р. ВФР була опублікована «Хартія праці». Вели-
ка фашистська рада — вищий орган фашистської ієрархії — фор-
мально не мав законодавчої влади, тому сама Хартія не була зако-
ном, проте згодом вона створила підґрунтя низки законодавчих
актів, що мали правовий та юридично-нормативний характер.
Робота в групах
Клас ділиться на дві групи, які аналізують тексти і дають відпо-
віді на запитання.
1-а група
Документ 2
«Хартія праці» проголосила державотворення й оголошує
страйки та інші форми боротьби пролетаріату карним злочином.
Хартія була спрямована на затвердження ідеї союзу про співро-
бітництво класів «в ім’я загальних національних інтересів». Ви-
хідним пунктом такого роду ідеології була перша стаття хартії:
«Італійська нація є організмом, цілі, життя й засоби дії якого пере-
вищують силою й тривалістю цілі, життя й засоби дії, що є складо-
вими цього організму окремих осіб та їх груп. Вона становить мо-
ральну, політичну й економічну єдність і цілковито здійснюється
у фашистській державі».
Процес перетворення фашистської держави на тоталітарну кон-
кретизувався в Хартії розширенням державного втручання у сферу
виробництва. У спеціальній статті уточнювалися форми державно-
го втручання в цю сферу: «Втручання держави у виробництво може
мати місце лише тоді, коли відсутня приватна ініціатива, або коли
вона є недостатньою, або коли в цьому замішані політичні інтереси
держави. Втручання його може набути форми контролю, заохочен-
ня або безпосереднього управління». Таким чином, принцип при-
ватної власності залишався непорушним, і це важливо мати на ува-
зі під час характеристики фашистської системи в цілому, яку самі
фашисти намагалися зобразити чи не як нове слово у розвитку люд-
ської цивілізації.
В основу «нової фашистської держави» були покладені корпо-
рації, що об’єднують підприємців і робітників за галузями вироб-
ництва. Проте протягом ряду років ці корпорації залишалися тіль-
ки на папері, тому що їх створення наштовхнулося на серйозні
труднощі. Опиралися цьому й робітники, й підприємці. Підприєм-
ці були незадоволені тими розділами «Хартії праці», де містилися
гарантії для робітників: принцип оплати праці, право на щорічну
оплачувану відпустку, компенсацію для звільнених не через про-
Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.)193
вину робітників та ін. Ці досить скромні й суто декларативні обі-
цянки викликали невдоволення підприємців. Складалося вражен-
ня про серйозні суперечності між буржуазією як класом і фашизмом
як державною владою. Фашистська пропаганда старанно працюва-
ла в цьому напрямі, насаджуючи тезу про «надкласовий» характер
фашистської держави. Такого роду пропаганда особливо посилила-
ся в період економічної кризи, що вразила Італію в 1927 р.
Запитання
1. Що проголошувала «Хартія праці» у своїй першій статті? Як
обґрунтовувалась заборона страйків?
2. Внаслідок чого держава почала втручатися у виробничу сферу?
Про що це свідчило?
3. Що лежало в основі корпорацій? Яким чином учасники корпо-
рацій сприйняли їх утворенню?
2-а група
Документ 3
У 1929 р. Муссоліні підписав з Папою Римським «Латеранський
конкордат» — угоду про взаємне визнання Ватикану й Італії суве-
ренними державами. У Латеранському палаці були підписані 3 до-
кументи: політичний договір, конкордат і фінансова угода. У пер-
шому документі йшлося, що обидві сторони вирішили досягти
остаточної угоди, усунути існуючі суперечності й остаточно влад-
нати «римське питання», що виникло в 1870 р. Згідно з першою
статтею політичного договору Італія визнавала католицьку релігію
«єдиною державною релігією». Третя стаття передбачала утворен-
ня на території Рима самостійної держави-міста Ватикан, повна
власність, абсолютна і суверенна юрисдикція над яким визнавала-
ся за папським престолом. Інші статті договору стосувалися різно-
манітних питань адміністративно-технічного порядку щодо держа-
ви Ватикан: її кордонів, нерухомості, водопостачання, засобів
зв’язку, становища громадян держави, прав посольства папського
престолу. Згідно з другою статтею, Італія шанує особу верховного
первосвященика як «священну і недоторканну».
У свою чергу, папський престол заявив, що «він має намір за-
лишатися поза світським суперництвом між іншими державами».
Фінансова конвенція, підписана тоді ж, передбачала задоволен-
ня фінансових претензій папського престолу. Як компенсацію за
втрати через ліквідацію Папської області у 1870 р. Італія зобо-
в’язалася сплатити Ватикану 750 млн лір і 1 млрд у цінних паперах.
Нарешті, укладений тоді ж конкордат визначав суттєві привілеї
194 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
католицької церкви в Італії. Згідно з конкордатом, в усіх школах
запроваджувалось вивчення релігії, шлюб визнавався лише цер-
ковний, а єпископи зобов’язувалися молитись за короля. Конкор-
дат був спрямований проти принципу світського характеру дер-
жави.
Після укладення Латеранських угод Ватикан заборонив усьому
духівництву вступати до будь-якої політичної партії або підтриму-
вати її. Духовенство не могло прилучитися до антифашистської бо-
ротьби, хоча певна його частина на чолі з колишнім лідером като-
лицької партії Стурцо залишалася ворожою фашизму. З іншого
боку, фашизм визнав організацію «Католицька чинність», яка
«мала функціонувати поза рамками будь-якої політичної партії під
безпосереднім керівництвом вищого католицького духівництва,
поширюючи й відстоюючи католицькі принципи…»
Латеранські угоди відкрили апостольській столиці дорогу до ін-
тенсифікації дипломатичної діяльності в масштабах, яких доти не
було в історії католицизму. У період понтифікату Пія XI апостоль-
ська столиця підписала понад 45 конкордатів і міжнародних дого-
ворів, зокрема з Польщею (10 лютого 1925 р.) та гітлерівським Рей-
хом (20 червня 1933 р.). Після створення держави-міста Ватикану
офіційно було затверджено її прапор. Особистий штандарт папи —
це червоне шовкове полотнище, в кутку якого вишиті золотом клю-
чі Св. Петра в обрамленні зірок.
Латеранські договори стали угодою про тісне співробітництво
та союз між церквою і фашистською державою. Через декілька днів
після підписання Латеранських пактів Пій XI заявив, що Муссолі-
ні — людина, «послана провидінням».
Запитання
1. Що таке «Латеранський конкордат»?
2. Які привілеї для Папської держави передбачались у ньому?
3. Які зобов’язання взяв на себе Ватикан у відповідь за надані при-
вілеї?