Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації до практичного заняття

Прямою характеристикою рівня продуктивності праці є кількість продукції, яка виготовлена за одиницю робочого часу:

, (3.47)

де – продуктивність праці;

– загальна кількість виготовленої за період продукції;

– сумарні витрати робочого часу за цей період.

Зворотною характеристикою продуктивності праці є трудомісткість, яка характеризує витрати праці на виробництво одиниці продукції і розраховується за формулою:

 

, (3.48)

 

де t – трудомісткість;

T – сумарні витрати робочого часу у періоді;

q – загальна кількість виготовленої за цей період продукції.

Динаміку продуктивності праці у натуральному вираженні вивчають за допомогою індексного методу. Найбільш поширеним об’єктом статистичного аналізу продуктивності праці при цьому виступають окремі підприємства та їх групи. Сумарні витрати праці у цьому разі відображає середня облікова чисельність робітників чи працюючих.

Індивідуальні індекси відображають зміни продуктивності праці на конкретних підприємствах:

 

, (3.49)

 

де – індивідуальний індекс продуктивності праці;

– продуктивність праці у звітному періоді;

– продуктивність праці у базисному періоді.

По групах підприємств, які виробляють однорідну продукцію, узагальнюючі індекси продуктивності праці побудовані у формі індексів середньозважених величин, оскільки чисельність працюючих на окремих підприємствах різна. При цьому середню продуктивність праці по групі підприємств визначають за формулою:

 

, (3.50)

 

де – середня продуктивність праці по групі підприємств;

– продуктивність праці на кожному окремому підприємстві;

– середня облікова чисельність робітників чи працюючих на кожному окремому підприємстві.

Індекс продуктивності змінного складу проказує, як змінилась фактична середня продуктивність праці по групі підприємств за звітний період порівняно з базисним:

 

, (3.51)

 

де – зведений індекс продуктивності праці змінного складу;

– середня продуктивність праці по групі підприємств за базисний період;

– середня продуктивність праці по групі підприємств за звітний період;

– продуктивність праці на кожному підприємстві за звітний період;

S ₁ – чисельність робітників на кожному підприємстві за звітний період;

– продуктивність праці на кожному окремому підприємстві за базисний період;

S₀ – чисельність робітників на кожному окремому підприємстві за базисний період.

Індекс фіксованого складу відображає вплив зміни продуктивності праці на кожному підприємстві на її загальний середній рівень і обчислюється за формулою:

 

. (3.52)

 

У процесі користування формулою індексу фіксованого складу слід мати на увазі те, що скорочувати на åS₁ можна лише в тому разі, якщо не потрібно визначати абсолютні зміни рівня продуктивності праці під впливом змін продуктивності праці на кожному підприємстві, оскільки абсолютні зміни в цьому випадку визначаються за формулою:

 

. (3.53)

 

Індекс структурних змін характеризує їх вплив на середній рівень продуктивності праці і обчислюється за формулою:

 

. (3.54)

Суттєвим недоліком вимірювання продуктивності праці у натуральному вираженні є неможливість його використання у тих випадках, коли підприємства випускають різну продукцію. Натуральні показники продуктивності праці також не можна порівнювати, коли підприємства випускають однакову продукцію з різною повнотою виробничого циклу або з різними споживчими властивостями.

Найбільш розповсюдженими в статистичному аналізі продуктивності праці є її вартісні показники, які забезпечують можливість розрахунку та аналізу продуктивності праці на будь-якому рівні, починаючи з окремих підприємств і закінчуючи народним господарством в цілому.

 

, (3.55)

 

де – продуктивність праці;

– кількість виготовленої продукції;

– ціна виготовленої продукції;

– витрати праці.

Разом з тим вимірювання та аналіз продуктивності праці у вартісному вираженні має ряд суттєвих недоліків. Наприклад, використання вартісних показників, які включають в себе вартість витрат уречевленої праці на виробництво, може призвести до суттєвих спотворень у характеристиці динаміки продуктивності. Заміна матеріальних ресурсів на дорожчі при незмінному рівні ефективності живої праці приводить до зростання показника товарної продукції, а тим самим до невиправданого зростання показника продуктивності праці, розрахованого на його основі.

У зв’язку з цим у конкретних галузях для розрахунків рівня продуктивності праці використовують спеціальні вартісні показники обсягу продукції. У загальному вигляді формула має вигляд:

 

, (3.56)

 

де – продуктивність праці;

– середня облікова чисельність працюючих;

– валова продукція в порівняних цінах у сільському господарстві;

– вантажообіг на транспорті;

– товарообіг у торгівлі, тощо.

Поряд з натуральними та вартісними показниками продукції економічна теорія визнає можливість розрахунку її загального обсягу за допомогою трудових вимірників. У цьому разі продуктивність праці можна розрахувати за формулою:

 

, (3.57)

 

де – продуктивність праці;

– обсяг продукції;

– фіксована трудомісткість;

– фактичні витрати праці на виробництво на конкретному підприємстві.

У практичній роботі щодо трудового вимірювання обсягу продукції використовують фактичну трудомісткість базисного періоду або нормативну трудомісткість по конкретних видах виробів.

Індекс продуктивності праці при цьому матиме вигляд:

 

,

 

де q₁, q₀ – кількість виробленої продукції відповідно у звітному і базисному періодах;

tн – нормативна трудомісткість кожного виробу;

T₁, T₀ – фактичні витрати праці на виробництво відповідно у звітному і базисному періодах;

t₁, t₀ – фактична середня трудомісткість кожного виду продукції відповідно у звітному і базисному періодах.

У разі, коли для виміру продукції використовують стабільну трудомісткість базового періоду, дістають таку формулу індексу продуктивності праці:

 

, (3.58)

 

де – фактичні витрати праці на виробництво у звітному періоді;

– можливі витрати праці на продукцію звітного періоду за умови, що продуктивність праці лишилася на базисному рівні..

Однією з практично важливих форм трудових індексів продуктивності праці є середньозважений індекс (формула С.Г.Струмиліна):

 

, (3.59)

де i_w – індивідуальні індекси продуктивності праці окремих груп працюючих або по окремих підприємствах;

T₁ – фактичні витрати праці за звітний період;

S₁ – кількість працюючих за звітний період.