 |
|
ЗУ про об’єкти підвищенної небезпеки
об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
Стаття 3. Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки
Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання: охорони праці; забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього риродного середовища; захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; пожежної безпеки; санітарно-епідемічної безпеки; містобудування.
Державний нагляд і контроль за діяльністю, пов'язаною з об'єктами підвищеної небезпеки, що провадиться відповідно до умов угоди пр розподіл продукції в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі, здійснюються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" ( 1039-14 ) та умовами відповідної угоди про розподіл продукції.
Стаття 9. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки Суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України ( 956-2002-п ). Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України ( 956-2002-п ).
На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку ( 956-2002-п ).
55. Характеристика платежів за забруднення НПС та за зниження якості природних ресурсів (див.58)??? Мета платежів - стимулювання природокористувачів до раціонального використання тих ресурсів, за які вони платять і до підвищення ефективності їх природоохоронної діяльності. Існує 2 види платежів: 1). за природні ресурси, 2). за забруднення навколишнього природного середовища і за інші види впливу. Плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується: за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів; за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів; на відтворення та охорону природних ресурсів .. Плата за негативний вплив на навколишнє середовище є економічним стимулом до того, щоб підприємства-природопользователи, діяльність яких пов'язана зі шкідливими впливами на навколишнє середовище, самі (добровільно) вживали заходів щодо зменшення її забруднення відповідно до вимог екологічного законодавства. До видів негативного впливу на навколишнє середовище належать: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин та інших речовин; скиди забруднюючих речовин, інших речовин і мікроорганізмів у поверхневі водні об'єкти, підземні водні об'єкти і на водозбірні площі; забруднення надр, грунтів; розміщення відходів виробництва та споживання ; забруднення навколишнього середовища шумом, теплом, електромагнітними, іонізуючими і іншими видами фізичних впливів; інші види негативного впливу на навколишнє середовище. Порядок обчислення і справляння плати за негативний вплив на навколишнє середовище встановлюється законодавством. При цьому внесення плати не звільняє суб'єктів господарської та іншої діяльності від виконання заходів з охорони навколишнього середовища та відшкодування шкоди навколишньому середовищу.
56. Правові форми обов’язкових платежів в галузі екології
Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори 9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори: 9.1.6. екологічний податок; 9.1.9. плата за користування надрами; 9.1.10. плата за землю; 9.1.12. збір за спеціальне використання води; 9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; Стаття 10. Місцеві податки та збори 10.1. До місцевих податків належать: 10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року;
Стаття 262. Плата за користування надрами Плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
57. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології
Традиційно механізм державного регулювання, у тому числі економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища, прийнято розглядати як систему, що об'єднує суб'єкта цієї діяльності та об'єкта регулюючого впливу, а також відносити до нього систему права і сам процес його застосування.
Економіко-правовий механізм охорони довкілля надає державній політиці у цій сфері чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяє належному врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Він тісно пов‘язаний та закономірно залежить від економічної, політичної, правової систем суспільства, від особливостей побудови та функціонування державного механізму, а також від еколого-правової культури суспільства.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають: а) взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів; б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів; г) встановлення ставок екологічного податку; д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності з сучасними уявленнями охорону навколишнього середовища можна забезпечити лише шляхом вжиття комплексу організаційних, правових та економічних заходів, спрямованих на відновлення зруйнованої природного середовища та зниження рівня шкідливого впливу людської діяльності на неї. Комплекс цих заходів в роботах деяких дослідників розглядається як механізм охорони навколишнього середовища. З цим твердженням можна погодитися. Оскільки практика останніх років довела, що опора на щось одне (напр., на посилення відповідальності за неправомірне забруднення природного середовища) не привела до позитивних зрушень у стані навколишнього середовища. Т.ч., механізм охорони навколишнього середовища можна визначити як що знаходиться в тісній взаємодії і в силу цього розглядаються в якості єдиного цілого організаційні, правові та економічні заходи, спрямовані на охорону природи і забезпечення сприятливих умов життя людини. Механізм охорони навколишнього середовища складається з 6 елементів, які в свою чергу є самостійними механізмами охорони навколишнього середовища: 1. організаційно-правової (управлінський) механізм, що включає в себе дві групи системоутворюючих інструментів: а) інституційні (систему державних органів управління у сфері охорони навколишнього) 33 і б). Функціональні форми управління: екологічна сертифікація, ліцензування, контроль та ін 2. економіко-правовий механізм - система економічно стимулюючих інструментів (способи впливу, заходи) охорони навколишнього середовища (планування, прогнозування, фінансування, страхування, економоміческое стимулювання) 3. правовий механізм. Його утворюють основні правові інститути: юридична відповідальність за екологічні правопорушення; відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього середовища (детально будуть розглянуті далі). 4. механізм особливої охорони, включає в себе систему спеціальних, встановлених державою заходів щодо захисту: а) особливо охоронюваних природних територій та об'єктів, б) особливо небезпечних зон - екологічно неблагоппріятних територій (докладніше буде розглянуто в особливій частині даного курсу). 5. ідеологічний механізм: екологічне виховання, освіта і культура. 6. міжнародно-правовий механізм - залежно від участі в ньому держав ділиться на універсальний і регіональний; включає в себе наступні механізми: конвенційні інструменти (багатосторонні та двосторонні угоди); інституціональні інструменти (міжнародні організації та їх органи); ситуаційні інструменти (переговори, конференції і т.п.).
58. Правове регулювання ведення Червоної книги та її значення