Главная | Обратная связь

Види господарських об'єднань

Види об'єднань — це їх класифікація за певними матеріальни­ми та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих ви-значень.

Матеріальним критерієм класифікації об'єднань на види за­кон визначає мету або інакше — основу їх створення та діяльнос­ті. Це може бути: досягнення спільних матеріальних та інших ін-

-114-

тересів членів об'єднання, координація їхньої діяльності, центра­лізоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, реалізація спільного інвестиційного проекту (програ­ми) тощо.

Юридичним критерієм класифікації об'єднань на види закон визначає правовий режим членства учасників в об'єднаннях. Від­повідно до цього критерію розрізняють договірні і статутні об'єд­нання. Договірними згідно зі ст. З Закону України "Про підпри­ємства в Україні" є асоціації та корпорації. Статутними (недого-вірними) закон визначає концерни і консорціуми.

Договірні і статутні об'єднання класифікуються також залеж­но від їхньої організаційно-правової форми: державні, недержав­ні, змішані.

Наведена класифікація об'єднань не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватися і в інші структури за галузевим чи територіальним принципом. До них відносять як договірні, так і статутні об'єднання, що мають свої власні назви, відмінні від наведених у ст. З Закону України "Про підприємства в Україні". Це можуть бути компанії, вироб­ничі об'єднання, комбінати, трести та інші об'єднання підпри­ємств з традиційними назвами (наприклад, Південно-Західна за­лізниця, Українська державна авіакомпанія "Авіалінії України").

Договірні об'єднання.Серед об'єднань цього виду помітне місце посідають корпорації — найпоширеніший вид об'єднань державних підприємств.

Корпорацію як договірне об'єднання можуть створювати під­приємства будь-яких форм власності на основі поєднання їхніх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та цен­тралізованого управління діяльністю членів об'єднання. Для цен­тралізованого управління діяльністю групи члени об'єднання де­легують правлінню частину своїх повноважень, визначених зако­ном. Певний ступінь централізації управлінських функцій і пов­новажень у руках правління — це основна кваліфікаційна ознака корпорації як договірного об'єднання.

Іншим видом договірного об'єднання визначено асоціацію. Це договірне об'єднання, яке створюється учасниками для коорди­нації їхньої діяльності, тобто узгодження дій стосовно, наприк­лад, номенклатури продукції (робіт, послуг), освоєння ринків збуту (маркетинг), визначення цін. Координація не вимагає цен­тралізації управління підприємствами — членами асоціації. Тому асоціації (правлінню) не дозволяється втручатися у виробничу та комерційну діяльність підприємств.

Договірні об'єднання відрізняються від статутних правовим режимом створення і функціонування. Засновниками цих об'єд­нань можуть бути підприємства всіх форм власності. Створю-

⁸* -115-

ються вони на добровільних засадах. Засновники для створення договірного об'єднання укладають між собою багатосторонній установчий договір, у якому визначають усі необхідні умови ді­яльності об'єднання (склад сторін, мета і предмет діяльності, спільне майно, централізовані функції і повноваження). Юри­дичною основою створення договірного об'єднання є волевияв­лення сторін договору.

Основним у правовому становищі договірних об'єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного членства. По-перше, підприємства добровільно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними рішеннями) можуть ви­йти зі складу діючого договірного об'єднання. У разі виходу збе­рігають силу взаємні зобов'язання та укладені договори підпри­ємств з об'єднанням і між собою. Це загальне правило.

Право самостійного виходу з об'єднання не поширюється на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу об'єднан­ня. Самостійні підприємства, що ввійшли до складу об'єднання до 1 квітня 1991 р. (дата набрання чинності Закону України "Про підприємства в Україні"), можуть вийти з нього за згодою власника майна (уповноваженого органу) і з участю трудового колективу. Аналогічний порядок виходу встановлено для струк­турних підрозділів (одиниць) об'єднань. При виході цим суб'єк­там надаються права підприємств. За згодою об'єднання має пра­во вийти з його складу підприємство, створене об'єднанням (ст. 27 Закону України "Про власність"). Право підприємств на вихід з об'єднань окремих видів обмежується також декретами Кабінету Міністрів України, згідно з якими створено відповідні об'єднання. Це стосується підприємств, які функціонують у спільному для групи підприємств технологічному процесі. До та­ких об'єднань належать галузеві об'єднання: залізниці, паро­плавства та інші об'єднання транспорту, зв'язку, вугільної та ін­ших галузей промисловості, енергетики тощо.

Статутні об'єднання.Основним видом статутних об'єднань визначено концерн. Це об'єднання промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків та ін., яке створене на основі повної фінансової залежності членів об'єднання від одного або групи підприємців.

Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні засто­совується найбільш високий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень підприємств концерну.

До статутних об'єднань відносять також державні корпорації (хоч за законом це договірні об'єднання).

Особливості правового становища статутних об'єднань поля­гають у тому, що:

— засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не са­мі підприємства. Зокрема, це стосується державних концернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни державної власності створюються, реорганізуються та ліквідуються рішен­нями Кабінету Міністрів України (декретами, постановами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні га­лузеві міністерства і держкомітети (безпосередньо або за пого­дженням з Антимонопольним комітетом, Мінекономіки, Мінфі­ном України). Статутні об'єднання галузевого масштабу створю­ють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мін-транс, Мінпаливенерго, Держкомзв'язок). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами чи держадміністраціями;

— статутні об'єднання діють на підставі затверджених заснов­никами статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності визначають власники (уповнова­жені органи), а не самі члени об'єднань;

— особливістю правового становища державних статутних об'єднань є обмежене право виходу з них підприємств. Державні підприємства мають право вийти з державних об'єднань за зго­дою органів, визначених в актах про їх створення.

Третім видом статутних об'єднань визначено консорціум.

Консорціум — це тимчасове статутне об'єднання промислово­го і банківського капіталу для досягнення статутної мети. Кон­сорціуми, за загальним правилом, створюються для реалізації певних інвестиційно-будівельних проектів (програм)¹.

Після досягнення статутної мети консорціум або ліквідується, або перетворюється рішенням його засновників і реєструється як постійне господарське об'єднання.