Главная | Обратная связь

Правове становище учасників страхової діяльності

Головними учасниками, які здійснюють страхову діяльність, є страховики — юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою від­повідальністю згідно з Законом України "Про господарські това­риства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також які одержали у встановлено­му порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасни­ків страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України.

В деяких випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування".

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних гро­мадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків, крім випадку, передбаченого ст. 43 Закону, тобто у разі залучення до числа учасників страховика іноземних страхо­виків, за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язан­нями та боргами страховика, термін сплати яких уже настав. При цьому частка іноземних учасників у статутному фонді може бути встановлена на рівні не більше 50 відсотків загального розміру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 відсотків загального розміру статут­ного фонду.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 20 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 5 відсотків.

-345-

Частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді страховика має бути не менше 60 відсотків. Допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінни­ми паперами, що випускаються державою за їх номінальною вар­тістю у порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Законом встановлено певні особливості формування статут­ного фонду страхової компанії. Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити немате­ріальні активи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності" та ст. 2 Закону України "Про страхування" страхова діяльність підлягає ліцензуванню.

За встановленою на сьогодні процедурою Міністерство фі­нансів України видає страховикам ліцензію на проведення кон­кретних видів страхування і перестраховування, передбачених ст. 4 Закону України "Про страхування".

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Міністерства фі­нансів України заяву, до якої додаються:

— копії установчих документів та копія свідоцтва про реєст­рацію;

— довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудито­рів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

— довідка про фінансовий стан засновників страховика, під­тверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або то­вариства з додатковою відповідальністю;

— правила (умови) страхування;

— економічне обгрунтування запланованої страхової (пере-страхувальної) діяльності;

— інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома керівника про вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у ви­падках, передбачених Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України зобов'язане розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує ЗО днів з часу одержання всіх передбачених документів.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про страхування" під­ставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на прове­дення страхової діяльності може бути невідповідність докумен­тів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

-346-

Про відмову у видачі ліцензії Міністерство фінансів України повідомляє юридичну особу в письмовій формі із зазначенням причини відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розгля­дає суд або арбітражний суд.

Страхова організація (страховик) як господарське товариство може створювати свої філії і представництва, проте здійснювати страхову діяльність мають право лише філії.

Філія страховика — це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка по­винна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії, і право на проведення яких бу­ло надано філії загальними зборами учасників страховика в пов­ному обсязі або з обмеженнями.

Представництво страховика — це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє відповідно до По­ложення про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представни­цтво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім.

Оскільки страхові організації (компанії) створюються як гос­подарські товариства, їх ліквідація здійснюється у порядку, пе­редбаченому чинним законодавством України.

При ліквідації страховика в разі коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Міністерство фінансів України приймає рі­шення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів під­приємницької діяльності місцевими органами влади у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін до єдиного державного реєстру стра­ховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виді­лення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чин­ним законодавством, з урахуванням особливостей із забезпечен­ня правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Міністерством фінансів України.

У тих випадках, коли реорганізація страховика проводиться за рішенням Міністерства фінансів, така реорганізація передбачає: — реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посе­редників;

-347-

— об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку пе­редачі страхових зобов'язань за умови згоди на це власників

страховиків;

— залучення до числа учасників страховика іноземних стра­ховиків за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'я­заннями та боргами страховика, термін сплати яких уже настав. При цьому частка іноземних учасників у статутному фонді може бути встановлена на рівні не більше 50 відсотків загального роз­міру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасни­ків не може перевищувати 49 відсотків загального розміру ста­тутного фонду.

Діяльність на ринку страхових послуг здійснюють також страхові посередники — страхові агенти, які провадять свою ді­яльність згідно з Положенням про порядок провадження діяль­ності страховими посередниками, затвердженим постановою Ка­бінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523.

Агентська діяльність — це діяльність суб'єктів підприємни­цької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі до­ручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, кон­сультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страху­вання, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому чис­лі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної випла­ти страхових сум або страхового відшкодування, а також здій­снення цих виплат.

Неналежний контроль страховика за діяльністю його стра­хових агентів кваліфікується як порушення страхового законо­давства.

На страховому ринку України функціонують і інші учасники, які мають певний вплив на страхову діяльність.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про страхування" страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єд­нання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не су­перечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть за­йматися страховою діяльністю, а тому не можуть біти визнані її

суб'єктами.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що реєструє об'єднання страховиків, у 10-денний термін з дня реєст­рації повідомляє про це Міністерство фінансів України.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відпо­відальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну

-348-

третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними до­говорами України щодо зазначеного виду страхування, зобов'яза­ні утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юри­дичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків¹.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіа­ційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися стра­хуванням морських ризиків, зобов'язані утворити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які є юридичними осо­бами, що утримуються за рахунок коштів страховиків².

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальнос­ті операторів ядерних установок за шкоду, що може бути запо­діяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядер­ний страховий пул, який є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.