Главная | Обратная связь

Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання

Законом України "Про економічну самостійність України" від З серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосеред­ню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заін­тересованості, рівноправності і взаємної вигоди. Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами та організаціями інших дер­жав, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концер­ни, консорціуми, союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону).

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначаєть­ся у ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні", є час­тиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.¹, який визначає зовнішньоекономічну діяльність як ді­яльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідноси­нах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:

а) принцип суверенітету народу України у здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності;

б) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

¹ Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 21. — Ст. 377.

-352-

в) принцип юридичної рівності і недискримінації;

г) принцип верховенства закону;

д) принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

е) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні до­сить широке. До нього входять:

— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє­здатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;

— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у влас­ності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

— об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здій­снювати господарську діяльність;

— структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської ді­яльності, які не є юридичними особами згідно з законами Украї­ни (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходжен­ня на території України;

— спільні підприємства за участю суб'єктів господарської ді­яльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльнос­ті, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезна­ходження на її території;

— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені закона­ми України.

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної ді­яльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не забо­ронені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономіч­ну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом Украї­ни "Про підприємництво", а фізичні особи, які не мають постій­ного місця проживання на території України, мають право здій­снювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єкта­ми господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

1-3755

-353-

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоеконо­мічну діяльність відповідно до їхніх статутних документів з мо­менту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території Украї­ни. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, вста­новленому ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну

діяльність".

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійсню­вати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:

— експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

— надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг — виробничі, транспортно-експеди­ційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посеред­ницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облі­кові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;

— наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами гос­подарської діяльності;

— навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

— міжнародні фінансові операції та операції з цінними папе­рами;

— кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;

— спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

— підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

— організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; орга­нізація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної тор­гівлі на території України;

— товарообмінні (бартерні) операції;

— орендні, у тому числі лізингові, операції;

- 354 -

— операції з придбання, продажу та обміну валют на валют­них аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютно­му ринку;

— інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоеконо­мічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недер­жавних органів управління економікою (товарних, фондових, ва­лютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших ор­ганізацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості еконо­міки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення най­сприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економіч­них зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відпо­відно до їхньої компетенції, визначеної ст, 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономіч­ної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 За­кону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Дек­ретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93¹, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулю­вання, повноваження державних органів і функції банків та ін­ших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валют­них операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за по­рушення валютного законодавства.

Наступною формою є митне регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України,

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184. ²³* - 355 -

прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р.¹ і Дек­ретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 р. № 4-93².

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за­проваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

• генеральна ліцензія — відкритий дозвіл на експортні (ім­портні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (Ірупою країн) протягом періоду дії режиму ліцензуван­ня цього товару (товарів);

• разова (індивідуальна) ліцензія — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої опе­рації конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;

• відкрита (індивідуальна) ліцензія — дозвіл на експорт (ім­порт) товару протягом певного періоду (але не менше одного мі­сяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: анти­демпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид лі­цензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністер­ством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму ви­дачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види екс­портних (імпортних) квот (контингентів):

— глобальні квоти (контингенти) — квоти, що встановлюють­ся для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

— групові квоти (контингенти) — квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 16. — Ст. 203.

² Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 12. — Ст. 107.

-356-

— індивідуальні квоти (контингенти) — квоти, що встановлю­ються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності: використання спеціальних імпортних процедур, запро­вадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за пору­шення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.