Алгоритм клініко-лабораторного обстеження для визначення рівня

при вторинній аменореї:

Перший етап.Оскільки відомо, що однією з найбільш частих причин порушення менструального циклу є гіперпролактинемія, а також прихована первинна недостатність функції щитовидної залози, на першому етапі виконуються:

- оглядова рентгенографія черепа і рентгенографія турецького сідла;

- визначення рівня пролактину у сироватці крові;

- визначення рівня тиреотропного гормону у сироватці крові.

Виявлення гіперпролактинемії або прихованого гіпотиреозу означає, що

діагностичний пошук закінчений вже на першому етапі, тобто причина аменореї

виявлена.

Якщо перелічені дослідження першого етапу не призводять до виявлення

причини порушень функціонування репродуктивної системи, необхідно проводити пробу з гестагенами. За результатами проби з гестагенами хворих можна розподілити на дві клінічні групи: зпозитивним та негативним результатами проби.

Другий етап.При негативному результаті проби з гестагенами застосовують пробу з естрогенами і гестагенами.

У хворих з негативною пробою діагностичний пошук закінчений на другому

етапі. Подальше обстеження повинно бути спрямоване на постановку нозологічного діагнозу (синдром Ашермана?, туберкульозне ураження ендометрія?).

Для дообстеження хворих з позитивною пробою з естрогенами та гестагенами запланований третій етап діагностичного пошуку.

Для вирішення питання про те, яка із ланок ланцюга яєчники-гіпофіз неспроможна, аналізують вміст гонадотропінів у периферійній крові. Залежно від вмісту гонадотропінів аменорею можна класифікувати як гіпергонадотропну, нормогонадотропну та гіпогонадотропну.

Підвищений вміст гонадотропінів (ЛГ і ФСГ) є ознакою зниженої функції яєчників, тобто гонадної форми аменореї.

Нормальний рівень гонадотропінів у хворих з позитивною пробою з естрогенами

та гестагенами відмічається рідко.

Гіпогонадотропна аменорея - центрального генезу. Надто низькі концентрації

гонадотропінів визначаються тільки у жінок з великими новоутвореннями гіпоталамо-гіпофізарної ділянки, тяжкою формою хвороби Симмондса, Шихана і нервовою анорексією, у решті спостережень не такий виражений дефіцит гонадотропінів.

Четвертий етап.Завданням четвертого етапу є диференційний діагноз гіпофізарної і гіпоталамічної аменореї. Ставиться проба з люліберином. Проба полягає втому, що внутрішньовенно вводиться 100 мкг синтетичного аналогу гонадоліберину і визначається вміст у сироватці венозної крові ЛГ через 15, 30, 60 і 120 хвилин. При позитивній пробі до 60 хвилин визначають підвищення вмісту ЛГ до овуляторних цифр (у 5 та більше разів), що вказує на збереження спроможності гонадотрофів відповідати на стимуляцію гонадоліберином, тобто на гіпоталамічний генез аменореї.