 |
|
Пневмонія новонародженого. Шифр за МКХ-10: Р23.
Поняття про пневмонію новонародженого.
Пневмонії новонароджених - інфекційне захворювання з локалізацією запального процесу в паренхімі легенів і порушенням функцій інших систем організму. Дитина може бути інфікована внутрішньоутробно за наявності у матері захворювань сечостатевої сфери, певну роль відіграє гіпоксія або асфіксія, патологія дихальної системи дитини (ателектази легенів й інші аномалії розвитку), пологова травма, захворювання інших органів і систем. Негативний вплив на стан реактивності мають дефекти догляду за дитям - неправильний температурний режим, недостатнє провітрювання приміщення, нераціональне вигодовування. Джерелом зараження новонароджених в пологовому будинку може бути персонал дитячого відділення і інфіковане устаткування. Пневмонія новонароджених завжди є важким захворюванням. Це обумовлено особливостями реактивності організму, незрілістю захисних пристосовних механізмів, особливостями преморбідного фону.
Особливості етіології ПН.
Внутрішньоутробні пневмонії частіше викликаються стрептококами групи В (Streptococcus agalactiae) і грамнегативними бактеріями - Escherichia
coli, Klebsiella pneumoniae, рідше - Staphylococcus aureus, Listeria
monocytogenes. Можливі асоціації з цитомегаловірусом, вірусом простого
герпесу і грибами роду Candida. Етіологічне значення таких внутріклітинних мікроорганізмів, як Mycoplasma hominis і Ureaplasma urealyticum, твердо не доведене і є предметом досліджень.
У недоношених дітей в окремих випадках пневмонія може бути викликана Pneumocystis carinii. Найбільш частими збудниками є віруси (респіраторно-синцитіальний,
парагрипу і ін.), E.coli і інша грамнегативна кишкова мікрофлора,стафілококи. Ще рідше позалікарняні пневмонії викликаються Moraxellacatarrhalis і Bordetella pertussis. Пневмококи і Haemophilus influenzae в цьому віці виділяють рідко (близько 10%).Основним збудником атипових пневмоній є Chlamydia trachomatis.Інфікування C.trachomatis відбувається в пологах. Основний патогенетичний момент при ПН – кисневе голодування.
Класифiкацiя ПН.
А. Період виникнення: внутрішньоутробна і постнатальна
Б. Етіологія – вірусні, мікробні, паразитарні, грибкові, змішані
Сприяючі фактори – незрілість організму, пневмопатія, (аспірація, ателектаз, набряково-геморагічний синдром) та вади розвитку
Б. Клінічні форми: бронхопневмонії: дрібновогнищеві.крупновогнищеві, моносегментарні, полісегментарні, інтерстеціальні.
В. Тяжкість: а) легка ( неускладнена) форма, б) середньотяжка форма
в) тяжка форма ( синдром дихальної недостатності ІІ - ІІІ ступеня; серцево-судинний синдром, синдром нейротоксикозу; синдром порушення кислотно-основної рівноваги).
Г. Перебіг захворювання: а) гострий, б) підгострий,в) затяжний
Приклад -1) Постнатальна двобічна дрібновогнищева бронхопневмонія, вірусно-бактеріальної етіології, середньої тяжкості, ДН Іст.
2)Внутрішньоутробна двобічна дрібновогнищева пневмонія на фоні ателектазу легень, важка форма з кардіоваскулярним синдромом, гострий перебіг, ДН ІІ -ІІІст.
Основнi клiнiчнi прояви ПН, особливості різних форм.
При пневмоніях, викликаних респіраторно-синцитіальною інфекцією, часто зустрічається утруднення дихання; при аденовирусній інфекції - кон'юнктивіт, нежить, вологий кашель, рясні хрипи; при грипі - вражається нервова система; при герпетичній інфекції - кровотеча, гостра ниркова і печінкова недостатність (збільшення печінки, інтоксикація - блідість, млявість, відсутність апетиту, блювота, зниження, а потім і відсутність сечовипускання, пригноблення свідомості, ознаки обезводнення); при ураженні стафілококом - абсцеси легенів, гнійничкові ураження шкіри, пупкової ранки, остеомієліти; при ураженні клебсієлами - ентерит, пієлонефрит.
Виходи ПН.
Прогноз залежить від тяжкості стану, наявності супутніх захворювань. При адекватному лікуванні і відсутності іншої патології протягом 2-3 тижнів настає поліпшення стану: зменшуються ознаки дихальної недостатності, відновлюється апетит, нормалізується стан нервової системи, але в деяких випадках пневмонія приймає затяжний характер.
Найбільш часті такі ускладнення, як отит, ателектази легенів, розвиток абсцесів, частіше в легенях; скупчення гною і повітря в грудній клітці (піопневмоторакс), розширення бронхів із застоєм в них мокротиння і виникненням запальних процесів (бронхоектази), анемії, гострої надниркової недостатності, енцефаліту, менінгіту, сепсису, вторинного ентероколіту.