Главная | Обратная связь

АМІДОСТОМОЗ (AMIDOSTOMOSIS)

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами Amidostomum anseris родини Amidostomatidae підряду Strongylata. Паразити локалізуються під кутикулою м’язового шлунка свійських і диких гусей, рідше качок, інших водоплавних птахів

Збудник — тонка нематода завдовжки до 2,5 см, за життя рожевого кольору. Паразит має ротову капсулу з трьома зубами. У самців є трилопатева хвостова бурса, дві однакові спікули й рульок жовтого кольору. Вульва у самок прикрита великим кутикулярним клапаном.

Яйця сірого кольору, овальні, з гладенькою оболонкою, великих розмірів, (0,1...0,12) × (0,05...0,06) мм. У зовнішнє середовище вони виділяються на різних стадіях розвитку (частіше зрілими)

Цикл розвитку. Збудник — геогельмінт. У яйцях паразита, що виділилися у зовнішнє середовище, впродовж першої доби формуються личинки першої стадії, які двічі линяють і через 7 — 10 діб, у період вилуплювання стають інвазійними. В липні личинки можугь виходити уже через 3 — 5 діб. Разом з тим за температуря 39 — 40 °С розвиток личинок у яйцях припиняється і вони гинуть. Сприятливим середовищем для розвитку яєць є мілкі калюжі, а також вологі місця.

Заражения гусей відбувається на вигулах або водоймах при заковтуванні разом з травою чи водою інвазійних личинок. В організмі птиці вони проникають під кутикулу м’язового шлунка і через 3 — 4 тижні перетворюються на дорослих паразитів. Тривалість життя збудників у шлунку гусей становись 12 - 15 міс.

Епізоотологічні дані. Хворіють гуси будь-якого віку, однак максимальна інтенсивність інвазії (сотні, іноді тисячі екземплярів) спостерігається в молодняку віком 1 — 4 міс. Заражения збудниками цього гельмінтозу реєструється в усі пори року. Птахи інвазуються в основному з весни до осені на низинних пасовищах та невлаштованих вигульних майданчиках і пташниках. У літню пору личинки зберігають життєздатність у зовнішньому середовищі до 3 міс. Яйця збудників чутливі до низьких температур повітря, тому взимку вони швидко гинуть.

Патогенез та імунітет. Личинки й статевозрілі гельмінти травмують стінки м’язового та залозистого шлунків, унаслідок чого порушується травлення. Паразити мають токсичні властивості, а також сприяють проникненню в організм патогенних мікроорганізмів.

У крові спостерігається зниження вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів. З’являється еозинофілія.

При амідостомозі птиця набуває вікового імунітету слабкої напруженості. Клінічні ознаки різко виражені, як правило, у молодняку. Хворі гусенята малорухливі, пригнічені, відстають у рості й розвитку. Апетит знижується або зовсім зникає. З’являється задишка, тахікардія. У дорослих гусей амідостомоз мае хронічний перебіг, а клінічні ознаки слабко виражені. При змішаних захворюваннях загострюється перебіг інвазійних та інфекційних хвороб (амі-достомоз + дрепанідотеніоз чи гангулетеракоз, амідостомоз + паратиф). Не-рідко гусенята й каченята, уражені A. anseris, гинуть.

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Стінки м’язового шлунка набряклі. Спостерігаються відшарування кутикули, місцями виразки, крововиливи. Слизова оболонка залозистого шлунка також набрякла і вкрита слизом. Максимальну кількість збудників виявляють під кутикулою і на межі залозистого та м’язового шлунків.

Діагностика. Діагноз установлюють на основі гельмінтоовоскопічного дослідження фекалій за методом Дарлінга та розтину трупів гусей. Влітку збудників знаходять у м’язовому шлунку. Восени та взимку паразити виявляються в основному в залозистому шлунку.

Лікування. Для дегельмінтизації гусей застосовують солі піперазину, левамізол, препарати з групи бензімідазолів (мебендазол, камбендазол, фенбендазол, флюбендазол) та порошкоподібні форми макролідних лактонів. Піперазин (адипінат, фосфат, сульфат, гексагідрат) призначають у дозі 1 г/кг з кормом у співвідношенні 1 : 10 щоранку три дні підряд, левамізол — 25 мг/кг одноразово, мебендазол — 10 мг/кг упродовж двох тижнів, камбендазол — 60 мг/кг одноразово, фенбендазол — 10 мг/кг упродовж 4 днів, флюбендазол — 30 мг/кг 7 днів поспіль. Івомек-мікрогранулят застосовують у дозі 200 мкг/кг з кормом одноразово.

Після дегельмінтизації гусей не випускають на пасовища та водойми впродовж 3 діб. Послід прибирають і знезаражують або знищують. Загін, у якому перебувала птиця після дегельмінтизації, дезінвазують 5% гарячою емульсією ксилонафту та інших препаратів, напувалки й годівниці — окропом.

Профілактика та заходи боротьби. На неблагополучних птахофермах молодняк слід вирощувати ізольовано від дорослих гусей з використанням вільних від інвазії ділянок. Не рекомендується випасати птицю на низинних зволожених випасах. Бажано, щоб вигульні загони мали тверде покриття.

Профілактичні дегельмінтизації гусей проводять двічі на рік: навесні — за місяць до виведення їх на пасовище або водойму та восени — через місяць після закінчення випасного сезону.