 |
|
Основні вимоги до написання твору
1. Відповідність темі. Автор має осмислити зміст кожного поняття, що входить у заголовок, з’ясувати коло питань, які варто висвітлити.
2. Змістовність і лаконічність, глибина й повнота розкриття теми. Змістовність твору досягається насамперед глибоким аналізом його ідейно-художньої своєрідності, умінням оперувати літературознавчими поняттями, використовувати літературну критику, історичні свідчення й факти.
3. Доказовість висловленої думки, аргументованість висунутого положення. Твір повинен бути цілеспрямованим, пронизаним головною думкою, якій підкорюються всі інші судження. Робота без основної тези й необхідних доказів перетворюється у виклад випадково збережених у пам’яті уривчастих відомостей про якогось героя або подію.
4. План і логічність, послідовність викладу. Від добре складеного плану залежать глибина й змістовність твору. Кожне нове положення, висунуте автором твору, повинне бути наслідком попереднього, закономірно й природно випливати з нього. Твір, написаний за чітким планом, відрізняє струнка композиція, домірність частин, цілісність викладу.
5. Самостійність мислення. У творі повинно бути відбите власне „я” автора, його думка, знання прочитаного й здатність кваліфіковано аналізувати добуток. Самостійність – це невід’ємна риса твору, однак автор повинен уміти судити самостійно про добуток з позицій істин, уже відомих у літературознавстві, і викладати ці судження своїми словами, так, як він їх розуміє й оцінює.
6. Оригінальність, стильова єдність і виразність оповіді. Твір повинен відрізнятися сукупністю певних мовних засобів, що обумовлюється жанром роботи, власним відношенням автора до того, про що він пише, рівнем загального й мовного розвитку.
7. Незалежно від жанру, типу письмової роботи, індивідуальної манери оповіді, варто пам’ятати про загальні вимоги до твору:
– правильність ічистота(граматична правильність мови, відповідність літературним нормам);
– стислість (підбір слів, що передають саме ті думки, які автор хотів висловити; відсутність у реченні зайвих слів);
– виразність (доступність для розуміння, досконалість мови, відсутність вигадливих слів і зворотів, помилкового пафосу, стандартних висловлювань, словесних штампів, канцеляризмів тощо).
Прийоми дослідження мови тексту художнього твору ґрунтуються на таких принципах:
· характеристика мовних засобів у зв’язку з ідейно-образним змістом твору;
· оцінка мовних фактів у межах смислової структури тексту;
· співвіднесеність стилістичних характеристик мовних елементів з літературними і стилістичними нормами певної епохи;
· врахування авторської позиції.
Вимоги до аналізу нехудожніх текстів:
· визначити мовний стиль тексту;
· назвати ознаки, які це підтверджують;
· з’ясувати модель тексту;
· виявити мовні засоби оформлення;
· до уваги взяти морфемно-словотвірний, лексичний, морфологічний і синтаксичний рівні.