 |
|
Специфіка наукового і ненаукового пізнання світу.
Наука – важлива складова частина духовної культури суспільства. Наука – це сфера людської діяльності, що виробляє й систематизує об'єктивні знання про навколишній матеріальний світ. Часом наука прагне об'єктивно дослідити і сфери, які не можна обстежити емпірично на основі точного обрахування (логіка, психологія тощо). На статус науки претендують також теологія або окультні дисципліни, які є спробою осягнути потойбічне; проте більшість науковців ставиться до цих ініціатив вельми скептично.
Хоча індивідуальний талант дуже важливий для відкриття нових шляхів у науці (пригадаймо Ньютона або Ейнштейна), наука залишається справою колективною – пригадайте численні посилання на праці інших вчених у наукових дослідженнях. Ерудиція вченого – запорука його фахової зрілості: хто ж визнає за вченого найобдарованішу людину, нехай вона сьогодні навіть сама, без чиєїсь допомоги винайде велосипед? Друга характерна (хоча й не головна) прикмета науки – опора на об'єктивні дані експерименту, перевірка теорій та гіпотез через використання спеціальних приладів, із застосуванням математично-статистичних методів.
Більшість людей не займається наукою і почувається цілком повноцінно. Знання про світ кожен має в достатній кількості, аби плідно прожити своє життя. Наука як провідна форманта культури сформувалася достатньо недавно – з ХVII ст. Але сьогодні вже неможливо уявити собі культурну людину без знання основ наук: культура, позбавлена наукового чинника, нині виглядає архаїчною і неповноцінною.
Система наукового знання (класифікація наук).
Науки поділяються на чотири великі класи: природничі, технічні, суспільні та гуманітарні, які відповідно диференціюються на більш конкретні наукові дисципліни.
Природничі науки – фізика, хімія, біологія і т.д. – займаються безпосереднім вивченням матеріального світу, його законів. Речовину, наприклад, можна розглядати з точки зору її маси, атомної структури тощо (фізика), лужності й кислотності (хімія); органічна хімія вивчає живу матерію, неорганічна – неживу і т. д.
Технічні науки – опір матеріалів, електротехніка, оптоелектроніка, деталі машин тощо – зорієнтовані на прикладне використання даних природничих наук у народному господарстві, це сфера інженерії.
Суспільні науки – історія,соціологія, економіка і т. д. – вивчають соціальне буття людини, закони функціонування людського колективу, закони перебігу еволюційних процесів і природу революційних вибухів.
Гуманітарні наукимають своїм предметом окрему людину, закономірності її індивідуально-внутрішнього життя. Це – психологія, літературознавство, мистецтвознавство й т.п. дисципліни, які збагачують людину знанням про її природу. До гуманітарного знання можна залучити й фізичну культуру – способи розвитку тілесної досконалості.