Здавалка
Главная | Обратная связь

Нематеріальні засоби.



Засоби сфери виробництва характеризуються тим, що во­ни приймають безпосередню участь у виробництві продукції, ви­конанні робіт або наданні послуг.

Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначен­ня і виконуваних ними функцій в процесі виробництва поділяють па засоби праці та предмети праці.

Засоби праці — це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні умови для здійснення всіх господарських процесів.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони приймають участь у процесі виробництва тривалий термін і тому не відразу, а поступово (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість створюваної на підпри­ємстві продукції.

Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношу­ваних предметів, називаються основними засобами.

Предмети праці представлені сировиною, напівфабриката­ми, матеріалами, паливом, будівельними матеріалами, незаверше­ним виробництвом та ін. Характерним для них є одноразове і по­вне споживання у виробничому циклі, яке супроводжується пере­несенням всієї їх вартості на собівартість створюваної продукції.

Окрему увагу треба приділити незавершеному вироб­ництву, яке входить до складу предметів праці. Незавершене ви­робництво являє собою певну суму витрат на виробництво про­дукції, зокрема засобів праці (амортизація), предметів праці (си­ровини і т.п.), праці (заробітної плати), виготовлення якої на кінець звітного періоду є ще не завершене.

Наявність і обсяги незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу та організації виробництва. Треба відмітити, що на підприємствах видобувної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє, а на підприємствах з безперервним циклом виробництва (машинобудівні, деревооб­робні, сільськогосподарські) питома вага незавершеного виробництва н загальній сумі ни гра г по підприємству є досить значною.

Треби зауважиш, що поряд з іншим особливе місце у структурі засобів сфери виробництва посідають землі сільськогосподарського при­значення, які виступають і засобом, і предметом праці одночасно.

Засоби сфери обігу залежно від їх функціональної ролі в процесі відтворення поділяються на: предмети обігу, грошові за­соби, засоби в розрахунках, засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмет обігу — це готова продукція або товари на скла­ді, які призначені для реалізації.

Грошові засоби виступають як еквівалент при купівлі у по­стачальників виробничих запасів і т.п., так і при реалізації гото­вої продукції покупцям. Вони представлені грошима, які знахо­дяться в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, а також інших рахунках у банку.

Засоби в розрахунках — це заборгованість як юридичних, так і фізичних осіб перед суб'єктом господарювання (наприклад, заборгованість покупців за відвантажені їм товари або продук­цію підприємства, заборгованість постачальників за фактом здійсненої на його адресу передоплати, заборгованість підзвіт­них осіб тощо). Юридичні і фізичні особи, які заборгували кон­кретному підприємству, називають його дебіторами, а саме за­боргованість — дебіторською.

До засобів які обслуговують сферу обігу, належать будівлі, обладнання тн інвентар фірмових магазинів, торгово-складських приміщень, кіосків та ін., які знаходяться на балансі суб'єкта гос­подарювання,

Засоби невиробничої сфери — це господарські засоби, які не приймаючі) участь у виробництві продукції, а використову­ються ч метою забезпечення соціально-культурних потреб як Працівників підприємства, так і населення, яке проживає на даній місцевості. До засобів невиробничої сфери відносяться: будівлі, Обладнання та інвентар закладів освіти (училища, технікуми при Людах і фабриках і т. ін.), охорони здоров'я (поліклініки, ме­дичні частини, санаторії і т. ін.), культури (будинки культури, спортивні комплекси, бібліотеки і т. ін.), житлово-комунального господарства (житлові будинки, гуртожитки тощо), які знахо­дяться на балансі суб'єкта господарювання.

Вилучені засоби — це засоби, які належать підприємству, але не приймають участі в господарському обороті. До них відносять дольову участь суб'єкта господарювання у різного ро­ду фінансових проектах, зокрема придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання, тощо.

Нематеріальні засоби — це господарські засоби, які нале­жать підприємству, але мають нематеріальну форму. До них відносяться: патенти, ноу-хау (нові технології виробництва про­дукції і т. ін.), авторські права, торгівельні марки, ліцензії, місце на товарній або фондовій біржі, програмне забезпечення для об­числювальної техніки та ін.

До другої групи об'єктів бухгалтерського обліку відно­сяться джерела утворення господарських засобів.

Виходячи з того, що всі господарські засоби мають відповідні джерела формування (утворення), джерела утворення господарських засобів поділяються на:

1) власні джерела утворення господарських засобів;

2) залучені джерела утворення господарських засобів. До власних джерел утворення господарських засобів на­лежать: капітал, резерви, прибуток, бюджетне фінансування.

Капітал — це власне джерело утворення господарських засобів, втілюється в активах, які були внесені його засновника­ми як стартовий капітал в період створення підприємства і являє собою виристі, майна суб'єкта господарювання. Майно підприємства складається із різного роду як матеріальних, нематеріаль­них, а також фінансових ресурсів.

До складу капіталу входять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал.

Статутний капітал — це частина капіталу, яка утворю­ється т рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, не­матеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно під­приємства для забезпечення діяльності господарюючого суб'єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір ста­тутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі суб'єктів господарювання.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юри­дичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснен­ня його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал узагальнює інформацію про суми пайових внесків членів спожив­чого товариства, сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Податковий капітал узагальнює інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номіна­льну вартість, а також про суми дооцінки активів на вартість не­оборотних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб та інші види додаткового капіталу.

Резерви є джерелом коштів, які використовуються підпри­ємством для покриття у майбутньому можливих видатків: резервний капітал (створюється відповідно до чинного законодавства та уста­новчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку), забезпе­чення майбутніх витрат і платежів (резерв на оплату відпусток пра­цівників, додаткове пенсійне забезпечення, проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції та ін.), страхові резерви (створюють підприємства, які відповідно до чинного законодавства є страхови­ми і у встановленому порядку формують страхові резерви).

В результаті ефективної роботи підприємство отримує прибуток, який визначається як різниця між виручкою від реалі­зації продукції, робіт і послуг і затратами підприємства, а також нарахуванням податку на прибуток. Прибуток є джерелом госпо­дарських засобів, який зокрема представлено готівкою у касі і на розрахунковому рахунку підприємства. Прибуток в свою чергу поділяється на: прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, та прибуток від позареалізаційної діяльності.

До власних джерел утворення господарських засобів відноситься також бюджетне фінансування, яке виражається у пере­рахуванні на розрахунковий рахунок підприємства коштів із бю­джету, призначених для утримання дитячих установ, підготовки і перепідготовки кадрів, а також капітальних вкладень за на­прямками, які визначено державою як пріоритетні. Капітальні вкладення можуть також здійснюватися із сторони держави шля­хом передачі підприємству будівель, споруд, машин, обладнання або транспортних засобів і т.п.

До залучених джерел утворення господарських засобів належать: кредити банків, кредиторська заборгованість, зо­бов'язання по розподілу суспільного продукту.

Кредити банків є джерелом грошей на розрахунковому рахунку підприємства або розрахунків із постачальниками за по­ставлені ними засоби та предмети праці. В залежності від строків, на які видається кредит, кредити поділяються на: довгострокові (надаються підприємству на строк більше одного року), та ко­роткострокові (надаються підприємству на строк до одного ро­ку). Після закінчення строку, на який видається кредит, — кредит підлягає поверненню його власникові.

Суб'єкти підприємницької діяльності, перед якими певне підприємство має зобов'язання по розрахунках (перед постачальни­ками і підрядниками — за поставлені від них засоби і предмети пращ або виконані роботи, перед покупцями — за отриману від них пере­доплату за продукцію), називаються кредиторами, а саме заборго­ваність — кредиторською. Така заборгованість має широке розпов­сюдження, оскільки завжди існує розбіжність у датах купівлі або по­ставок і датах проведення оплати між суб'єктами господарювання.

Зобов'язання по розподілу суспільного продукту поділяють­ся на заборгованість: по оплаті праці працівникам підприємства, перед фондами соціального спрямування (Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування та ін.), перед бюджетом по по­датках та інших платежах. Такі зобов'язання виступають джере­лом утворення господарських засобів протягом часу, коли належні до оплати суми платежів вже нараховані, але ще залишаються не сплачені підприємством. Прикладом такого є заборгованість пе­ред працівниками по оплаті праці, яка виникає кожного дня, а са­му заробітну плату працівники (із урахуванням авансу) одержують лише два рази на місяць. В цьому випадку має місце кредиторська заборгованість підприємства перед своїми працівниками.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.