Главная | Обратная связь

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНА ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ

Місцеположення, рельєф

Територія що проектується, відповідно фізико-географічного районування відноситься до Західно-Подільської лісостепової області, у північній частині Тернопільського рівнинного фізико-географічного району. По типу рельєф представляє собою рівнинно-хвилясту поверхню, розчленовану балками та ярами, з урочищами пологих схилів долини річки та балок. Ухили поверхні головним чином становлять 3-5%, місцями - 8-15% і більше. Абсолютні відмітки поверхні 315 - 365 м БС, з максимальними відмітками на заході – 373 м БС. Найнижчі відмітки – 297-303 м БС, приурочені до заплави р. Серет.

Домінуючим елементом рельєфу є долина р. Серет, що перетинає місто з півночі на південь. Абсолютні висоти заплави ріки зменшуються від 304,5 мБС на Пн до 297,0 мБС на Пд. Ширина заплави змінюється в межах 700 - 1180 м на півночі вище ставу де поширене заболочення, і далі вниз по течії нижче греблі, на півдні зменшується до 500 - 600 м.

В межах території проектування виділяються декілька найбільш виражених балок. Це ліва притока – р. Рудка, яка частково протікає у закритому колекторі, а верхів’я балки частково засипано в результаті вертикального планування території. Середня ширина балки 60-70м. У найбільшої правої притоки р. Серет в межах міста (безіменний струмок) ширина заплави становить 50-60 м, у пригирловій частині 100-140 м, місцями заболочена. Струмок регульований у верхів’ї балки ставками та інколи меліоративними каналами, у пригирловій частині зникає.

В умовах, що склалися, фактор морфології рельєфу має суттєве естетичне значення у планувальній організації міста.

Клімат

Клімат атлантико-континентальний, що характеризується вологим теплим літом і помірно м’якою, часто хмарною зимою. Характеристика кліматичних умов, основних метеорологічних показників, необхідних для обґрунтування й прийняття планувальних рішень наведена за даними багаторічних спостережень по метеостанції “Тернопіль” (321 мБС).

Розрахункова температура: самої холодної п’ятиденки – 21ºС, зимова вентиляційна – 9,1ºС.

Опалювальний період: середня температура – 0,5 ºС, період - 190 діб.

Глибина промерзання ґрунту: середня 62 см, максимальна 92 см.

Тривалість безморозного періоду: середня 166 днів.

Середньорічна відносна вологість повітря - 79 %.

Атмосферні опади: середньорічна кількість - 590 мм: в т. ч. теплий період - 439 мм, холодний - 151 мм; середньодобовий максимум - 39 мм, спостережний максимум - 106 мм (12.06.1924 р.).

Середньорічне випаровування з поверхні суші: (565 мм), не перевищує середньорічну кількість опадів що випадають.

Висота снігового покриву: середньо декадна 24 см, максимальна 77 см.

Кількість днів із стійким сніговим покривом - 93.

Особливі атмосферні явища (прояв днів/рік – середнє число): тумани - 56 днів, заметілі - 24 днів, грози - 32 днів, град – 2,1 днів, пилові бурі – 0,2 днів.

Максимальна швидкість вітру (можлива): 19 м/с - кожний рік, 22-23 м/с - один раз в 5-10 років, 24-25 м/с – один раз в 15-20 років.

Повторюваність напрямків вітру й штилів по МС “Тернопіль” (321 мБС), %

Період року	Пн	ПнС	С	ПдС	Пд	ПдЗ	З	ПнЗ	Штиль
Теплий період	10,0	7,4	10,9	15,6	7,6	7,14	17,7	23,7	11,7
Холодний період	6,2	4,8	12,6	24,8	11,6	8,2	15,6	16,2	6,4
Рік	8,0	6,0	12,0	19,0	9,0	8,0	17,0	21,0	10,0

На основі комплексного аналізу кліматичних параметрів, які використовуються при плануванні та забудові населених пунктів, та згідно архітектурно-будівельного кліматичного районування території України (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 “Будівельна кліматологія”) територія віднесена до І архітектурно-будівельного кліматичного району - Північно-Західний.

Часті тумани в жовтні-березні (13% днів з 16% на рік) та слабкі швидкості вітру впродовж року обумовлюють накопичення ядер конденсації у повітрі і застійні явища у приземному шарі атмосфери, що створює дещо підвищений природний потенціал забруднення повітря і несприятливі умови розсіювання викидів в атмосферу.

Планувальне рішення враховує існуючий характер вітрового режиму, щодо розміщення ділянок забудови та промислових зон міста. З метою реалізації рішень щодо впорядкування промислових територій передбачається створення, в межах вільних ділянок, зелених насаджень спеціального призначення між промисловими зонами та житловою забудовою.

Геологічна будова

Територія Тернополя в геоструктурному відношенні знаходиться в межах Волино-Подільської плити, перехідного регіону від кристалічного щиту до Галицько-Волинської западини. Потужність осадових відкладів що перекривають кристалічний фундамент складає близько 2,0-2,5 км. Вони складені верствами ордовицьких, девонських, крейдових і третинних відкладів. В межах глибин що представляють практичний інтерес для цілей господарсько-питного водопостачання, розвинуті девонські, крейдяні, неогенові і четвертинні відклади.

Відклади девонської системи представлені двома відділами (нижнім і середнім) і розвинуті по всій території. Літологічно виражені товщею аргілітів, алевролітів і пісковиків. Залягають на глибині з 19 - 27 м до 77 - 80 м від поверхні землі. Потужність сягає до 30 - 33 м.

Виклади крейдяної системи представлені її верхнім відділом. В нижній частині утворення представлені сеноманським ярусом, у верхній – туронським. Сеноманські відклади розкриті у долині р. Серет на глибині від 18 до 53 м, на вододільних ділянках – 65 - 110 м. Літологічно виражені пісковиками сірими тріщинуватими, пісками, вапняками, алевролітами потужністю від 3-5 м до 28 м. Глибина залягання туронських відкладів в долині р. Серет 0-10 м, в сторону водорозділів значно збільшується. Представлені туронські відклади крейдою білою і мергелями, потужністю від 10 - 45 м до 70 - 95 м.

Неогенові відклади представлені тортонськими і сарматськими ярусами. Літологічно виражені вапняками - ракушечниками, органогенними вапняками з прошарками пісків різнозернистих, глин зеленувато-сірих. Неогенові відклади сильно вивітрілі, тріщинуваті, кавернозні, тріщини заповнені піщано-глинистим матеріалом. Потужність сягає до 65 м, а в середньому 20 - 30 м. В долинах р. Серет і притоків відклади неогену можуть бути розмиті.

Четвертинні відклади розвинуті по всій території. Представлені пісками, супісками, суглинками, глинами, торфами. У долині ріки вони представлені різнозернисими пісками, часто замуленими, і гумусованими торфоподібними суглинками. На вододільних ділянках це суглинки, глини і супіски, переважно жовтувато-сірого кольору. На межі четвертинних відкладів з міоценовими суглинки і супіски з включенням щебеню і глиб вапняку. Потужність четвертинних відкладів 4 - 15 м, інколи сягає 20 м.

Геологічна будова має істотне значення в плані інженерно-будівельної оцінки. При цьому головним об’єктом використання є четвертинні відклади.

 

Гідрогеологічні умови

Місто розташоване у межах Волино-Подільського артезіанського басейну. У відповідності з геологічною будовою водоносні горизонти представлені у породах девонського, крейдяного, неогенового і четвертинного віку. Характеристика водоносних горизонтів приведена відповідно до місцерозташування двох водозаборів міста: водозабір №1 - Тернопільський (в межах міста) і водозабір №2 – Верхньо-Івачівський (7 км на північ від міста).

Водозабір № 1 Тернопільський:

Водоносний горизонт четвертинних відкладів розповсюджений у долині р. Серет і приурочений до алювіальних пісків, гальки та супіскових різновидностей порід. Потужність четвертинних відкладів у долинах рік 4 - 15 м, на вододілах 8 - 20 м. Серед вод горизонту можна виділити “верховодку” і ґрунтові води. Води типу “ верховодка ” формуються в ранньовесняний період під час сніготанення і в літньо-осінній період під час сильних дощів. Ґрунтові води залягають близько від поверхні землі, що сприяє їх забрудненню. Статичні рівні фіксуються на глибинах 0,3-5,0 м.

За хімічним складом води близькі до поверхневих річних вод. Живлення горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і рідше інфільтрацією з річкової мережі. Області живлення локальні і не виходять за межі окремих геоморфологічних елементів. Експлуатується водоносний горизонт колодязями у сільській місцевості та на околицях міста.

Водоносний горизонт неогенових відкладів розвинутий переважно на схилах і вододільних ділянках, а в заплаві р. Серет відсутній. Приурочений до тріщинуватих вапняків, глини і прошарків піску. Живлення проходить за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Залягає на глибині 9 - 50 м, потужністю від 2 до 35 м. Водонасиченість в середньому не перевищує 1,5 - 3,0 ^м3/год, рідко до 10,0 м³/год.

Підземні води верхньокрейдяних відкладів, представлені туронським і сеноманським водоносними горизонтами, які гідравлічно взаємопов’язані і приурочені до тріщинуватої крейди, пісковиків. Водоносний горизонт в районі водозабору безнапірний або слабо напірний, глибина залягання рівня залежить від рівня поверхні землі та рівня води у ставу. Глибина залягання від 17 до 85 м, потужність горизонту 10 - 26,5 м. Живлення відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, перетоку вод вищезалягаючих горизонтів і комплексів, поверхневих вод ставу. Дебіти свердловин від 90 до 110 ^м3/годину. За хімічним складом води гідрокарбонатні магнієво-кальцієві, гідрокарбонатні з загальною мінералізацією 0,5-0,7 г/дм³ і сухим залишком 0,21-0,5 г/дм³. Загальна жорсткість 7,2-8,0 мг-екв. Вміст заліза сягає 4,3 мг/дм³. Підземні води цих горизонтів є головними джерелами водопостачання у районі.

Водоносний горизонт девонських відкладів поширений по всій площі водозабору і приурочений до слаботіщинуватих пісковиків, алевролітів і аргілітів. Має прямий гідравлічний зв’язок з водоносним комплексом верхньокрейдяних відкладів. Живлення відбувається за рахунок перетоку води з вище залягаючих водоносних горизонтів на водоподілах. Рівні водоносного горизонту залягають на глибинах 18,0 - 32,0 м від поверхні землі.

Промислові горизонти верхньокрейдяних і девонських відкладів відносяться до недостатньо захищених. Відбувається посилення техногенних процесів, за рахунок інтенсифікації притягнення поверхневих вод із ставу і переливу із суміжних водоносних горизонтів, що впливає на якість вод продуктивного водоносного горизонту. Для запобіганню утворення просадок і осідання споруд свердловин, збільшення потужності водозабору можливе лише шляхом буріння нових свердловин.

Водозабір № 2 Верхньо-Івачівський:

Водоносний горизонт четвертинних відкладів розповсюджений по долині р. Серет, приурочений до різнозернистих зеленуватих пісків і гумусованих суглинків. Потужність горизонту до 5 м. Дебіти свердловин 0,59 – 0,65 л/с при пониженні на 1,0-1,87 м, питомі дебіти 0,31 – 0,65 л/с. Четвертинний і туринський водоносні горизонти мають гідравлічний зв’язок. Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів та фільтрації вод з водосховища і ріки. За хімічним складом води гідрокарбонатні натрієво-кальцієві в мінералізацією до 0,3 г/дм³.

Водоносний горизонт неогенових відкладів розповсюджений переважно на вододільних ділянках, розкритий на глибині 51,8 м. Водоносні породи представлені вапняками і піском. Горизонт безнапірний. Потужність 14 - 18,2 м. Живлення здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і перетоку вод з водоносного горизонту четвертинних відкладів. Дебіт свердловини становить 0,18 л/с. При пониженні на 1,21 м, питомий дебіт – 0,15 л/с. Хімічний склад гідрокарбонатно-кальцієвий. Загальна мінералізація до 0,5 г/дм³, загальна жорсткість 5,55 (м-моль/дм³).

Водоносний горизонт туринського ярусу верхньокрейдяних відкладів в межах родовища напірний. Величина напору зростає від схилів вододілів до долини ріки, від перших метрів до 20,5 м. Рівні підземних вод встановлюються від 0,1 до 2-3 м від поверхні землі в долинах, до 59,0-75,5 м на вододілах. Потужність водоносного горизонту тісно пов’язана з характером тріщинуватості відкладів турону. В межах родовища вона змінюється від 10,0 до 26,8 м. Глибина залягання покрівлі горизонту змінюється в долині ріки 14,0-29,5 м, підошви 32,0-50,0 м. На вододільних ділянках глибина залягання покрівлі збільшується до 64,0-70,0 м, підошви – до 102,0 м. Дебіт свердловин у долині ріки змінюється від 11,5 до 92,0 л/с. При пониженнях рівня на 0,3-3,2 м. На вододільних ділянках дебіт свердловин 0,7-1,5 л/с. При пониженнях рівня на 0,3-1,5 м. Питомі дебіти у долинах ріки змінюються від 4,4 до 92,0 л/с, на вододільних ділянках – 0,7-1,0 л/с. Горизонт має гідравлічний зв’язок з водами четвертинних і неогенових відкладів. Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів на водороздільних ділянках і перетоку від вище залягаючих водоносних горизонтів. По хімічному складу води гідрокарбонатні магнієво-кальцієві. Мінералізація змінюється від 0,5 до 0,6 г/дм³, сухий залишок 0,17-0,4 г/дм³. Загальна жорсткість 6,5-7,3 мг-екв/дм³. По основним показникам води відповідають ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая», за винятком підвищеного вмісту заліза до 2-3 мг/дм³ і значення загальної жорсткості.

Водоносний горизонт сеноманського ярусу верхньокрейдяних відкладів напірний, з величиною напору до 47,6 м. Глибина п’єзометричного рівня 1,4-3,8 м від поверхні землі. Покрівля горизонту на глибині 49-52,0 м, потужність – 6,4-28,0 м. Водоносні породи представлені пісками, вапняками і пісковиками. Дебіт свердловин 8,36-12,27 л/с, при пониженні рівня на 9,0-9,65 м, питомий дебіт 0,96-1,27 л/с. За хімічним складом води сульфатні натрієво-кальцієво-магнієві. Мінералізація до 1,4 г/дм³, сухий залишок – до 1,25 г/дм³, загальна жорсткість до 15 мг-екв/дм³. Водоносні горизонти сеноманського і туронського ярусів мають гідравлічний взаємозв’язок. Живлення горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і переливу з суміжних горизонтів. Розвантаження проходить перетоком в туронський горизонт в районі виходу на денні поверхню у вигляді струмків.

Водоносний горизонт девонських відкладів розповсюджений повсюди, представлений піщаниками і вапняками. Розкритий на глибині 69,4 - 72,3 м. Глибина залягання підошви товщі 95,0-123,0 м. Ефективна потужність горизонту 8,0 - 28,6 м. Підземні води напірні, величина напору сягає 62,5 - 67,5 м. П’єзометричні рівні встановлюються нижче поверхні землі на 1,86-16,5 м. За випробовуваннями дебіти свердловин становили 2,81л/с та 14,22 л/с при пониженні рівня відповідно на 6,01 і 20,47 м, питомі дебіти 0,47 і 0,69 л/с.

Живлення горизонту відбувається за рахунок перетоку підземних вод вищезалягаючих відкладів на вододільних ділянках, розвантаження за рахунок висхідної фільтрації у долинах річок. В межах родовища існує гідравлічний зв’язок девонського і крейдяного водоносних горизонтів. За хімічним складом води девонських відкладів сульфатно-гідрокарбонатні магнієво-кальцієві, з мінералізацією до 1,23 г/дм³. Загальна жорсткість 7-7,6 м-моль/дм³. По мірі заглиблення порід у західному напрямку склад підземних вод поступово змінюється на хлоридний.

Водоносний горизонт туронських відкладів, що є головним джерелом водопостачання міста, відноситься до недостатньо захищених. В наслідок постійної взаємодії між гідросферою, гідрогеосферою і атмосферою посилюються техногенні процеси, що впливають на якість підземних вод, такі як: інтенсифікація залучення поверхневих вод з водосховища і ріки, перетік із суміжних водоносних горизонтів. На Верхньо-Івачівському водозаборі спостерігається ріст депресійної лійки. По площі вона поширена у вигляді неправильної еліпсоїдної форми, станом на 1991р. її площа становила 35 км², у 2013р. – 50-60 км². Розвиток депресійної лійки і пов’язана з ним інтенсифікація залучених ресурсів формування експлуатаційних запасів родовища привели до зміни водного балансу родовища. Зникли джерела в районі впливу водозабору, понизився рівень води в колодязях, відбувається відрив рівня підземних вод від рівня води у річці.

З метою пошуку перспективних ділянок Львівською геологічною експедицією у кінці 60-х були проведені гідрогеологічні роботи і оцінені експлуатаційні запаси підземних вод по ділянці діючого водозабору (водозабір №1 – Тернопільський) і п’яти новим розвіданим ділянкам. Найбільш віддаленими ділянками від міста є Охримівська і Таурівська ділянки, розташовані на відстанях відповідно 10 км на схід від міста і 20 км на захід від міста.

За результатами проведених робіт у були затверджені експлуатаційні запаси підземних вод для господарського водопостачання м. Тернополя, ДКЗ СРСР №6005 від 08.07.1970 р. в об’ємах:

Ділянка водозабору	Категорії запасів, тис. м3/добу
А	В	С1	А+В+С1
Тернопільський (водозабір № 1)	28,3	3,3	-	31,6
Верхньо-Івачівський (водозабір № 2)	60,0	27,6	-	87,6
Смиківський	-	7,7	3,0	10,7
Іванівський	-	-	20,0	20,0
Таурівський	-	-	65,0	65,0
Охримівський	-	-	8,4	8,4
Всього:	88,3	38,6	96,4	223,3

Існуюче водопостачання. Централізоване водопостачання міста забезпечує КП “Тернопільводоканал”, яке експлуатує два водозабори: Тернопільський (водозабір № 1) – 14 свердловин і Верхньо-Івачівський (водозабір № 2) – 16 свердловин. Водоносний горизонт туронського ясуру верхньокрейдяних відкладів і девонських відкладів є головним джерелом водопостачання міста. Також на території міста розміщені колонки-качалки, перебувають на балансі КП «Тернопільводоканал», що призначені для цілей децентралізованого водопостачання на випадок виникнення аварійних ситуацій у водопровідних мережах.

Для перспективних ділянок житлово-громадського призначення проектом передбачається організація 100% централізованого водопостачання.

Гідрологічні умови.

Гідрографічна мережа міста представлена р. Серет та водосховищем на ній, її правою притокою – безіменний приток та лівою притокою (р. Рудка) яка майже повністю протікає у підземному колекторі.

Річка Серет перетинає місто з північного заходу на південь. Заплава річки місцями має значне заболочення, а в межах міста переважно змінена антропогенною діяльністю. Має розвинуту балкову систему. По найбільших балках в межах міста протікають водотоки: ліва притока (річка Рудка); права притока (безіменна) місцями має пересихаючі ділянки, у верхній частині зарегульована ставками.

Ширина заплави р. Серет вище Тернопільського ставу 800 - 1200 м, нижче 400 - 700 м. Ширина русла змінюється 12 - 25 м, на вирівняних ділянках – 15 - 20 м, на регульованих – 780 - 1150 м.

Найбільший модуль стоку р. Серет в даному районі 55 л/с/км², найменший – 0,9 л/с/км².

Живлення річки змішане, переважно снігове. Річний хід рівня води характеризується високим весняним підйомом, низькою літньо-осінньою меженню, що інколи порушується кількома дощовими повенями, а також підняттям води взимку при відлигах. Весняна повінь починається в першій половині березня і закінчується в першій половині квітня. Межень триває з кінця квітня до листопада. Порушується вона пропусками води через греблю і дощовими повенями висотою 0,5-1,5 м. Коливання рівневого режиму за період спостережень фіксується в межах 0,5-2,6 м. Спостереження за гідрологічним станом річки ведуться гідрологічними постами біля сіл Городище, Велика-Березовиця і гідрологічною станцією в м. Чорткові. Відповідно гідрометричним спостереженням орієнтовно визначені максимально можливі горизонти річки біля міста. Визначені відмітки для верхнього б’єфу – 306,0 мБС та для нижнього – 304,0 мБС, прийняті як вихідні при побудові лінії затоплення території міста в період проходження високих весняних паводків.

В роки з невисоким снігозапасом його висота 0,2-0,3 м. Льодовий режим річки не стійкий, в теплі зими ріка не замерзає. У місцях виходу ґрунтових вод, на перекатах, нижче греблі льодоставу не буває. Скресає річка переважно в першій декаді березня.

Водосховище має нинішній об’єм з 1956 рік. Площа дзеркала при НПР=303,78 м БС – 289 га, разом з гребним каналом – складає 306,61га. Довжина водойми – 3 км, середня ширина – 0,9 км, максимальна глибина – 12 м. Середня глибина – 3,75 м, максимальна – 12,0 м. Об’єм повний – 12,2 млн. м³, об’єм корисний – 6,6 млн. м³.

Існуючі водойми міста є структурними складовими елементами локальної екомережі міста. Система інженерних заходів передбачає їх розчищення і благоустрій з можливістю локального рекреаційного використання. Організація та ландшафтне упорядкування прибережних захисних смуг буде сприяти організації водно-зеленої зони міста.

Ґрунтовий покрив.

Ґрунтовий покрив території що проектується представлений достатньо родючими ґрунтами – темно-сірими опідзоленими, в тому числі чорноземами глибокими мало гумусними, реградованими чорноземами і чорноземами потужними як правило середньо-суглинковими. У південно-східній частині міста поширені лучно-чорноземні ґрунти. Такі ґрунти приурочені до плато і більш пологих схилів нижчого рівня.

Ґрунти регіонального ландшафтного парку «Загребелля», крім чорноземів опідзолених, представлені також темно-сірими лісовими ґрунтами, чорноземами типовими малогумусними та слабогумусними, лучно-чорноземними та лучними ґрунтами, лучно-болотними та болотними ґрунтами.

Найбільш високим рівнем природної родючості відрізняються ґрунти східної частини території і прилеглі до неї. Схилові ділянки зазнають впливу ерозії і потребують ґрунтозахисних заходів.

З точки зору використання території для містобудівних цілей якість ґрунтів не є лімітуючим фактором.

Питання щодо відведення земель сільськогосподарського призначення різних форм власності для житлово-громадської забудови знаходиться в межах компетенції міської Ради відповідно дії п. 2, ст. 150, Земельного кодексу України.

Переважно ґрунти міста сприятливі для озеленення зональними деревно-чагарниковими насадженнями. Змиті ґрунти потребують підбору зональних деревинно-чагарникових насаджень з розвинутою системою коріння, заплавні вологі ґрунти – підбору вологолюбних деревинно-чагарникових насаджень. Ділянки що зазнають ерозії потребують закріплення ґрунтового шару від змиву шляхом залісення чи залуження.

 

Інженерно-будівельна оцінка території.

Відповідно схеми інженерно-геологічного районування України місто розташоване в межах зони підвищеної складності будівельних умов освоєння. Воно знаходиться на територіях розвитку карсту та можливої його активізації під впливом будівництва великих народногосподарських об’єктів. Це територія Подільсько-Буковинської карстової області. Переважним проявом карсту є тріщини, воронки, просадки, провали, пустоти на територіях розповсюдження неогенових (N₁) та крейдяних (К) вапняків, крейди, мергелів та гіпсу. Тож, на таких ділянках в разі будівельного освоєння необхідно проводити вишукування з метою виявлення ділянок можливих процесів карстоутворення та виконання заходів по їх упередженню.

Місто знаходиться в межах зон: з найбільшою вірогідністю розвитку ґрунтів І типу просідання; зони вірогідного сильного прояву водної площинної, струмкової та яружної ерозії. За даними Управління надзвичайних ситуації міської ради за остання 20 років відбувалось просідання ґрунту на перехресті вул. Руська-бульв. Т. Шевченка, вул. Руська-Коперника, вул. Руська біля буд. №6, вул. Замкова біля буд. №16, вул. Квіткова біля буд. №1-3. Ділянки розвитку ґрунтів І типу просідання графічно не виявлені, для детального визначення прояву цього фактору необхідне проведення вишукувань на фізико-хімічні властивості основ фундаментів і ґрунтових вод.

Ґрунтові води по відношенню до бетонів неагресивні.

В сейсмічному відношенні (ДБН В.1.1 - 12/2014 «Будівництво у сейсмічних районах України») відповідно карти «А», що застосовується при проектуванні будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС1 згідно з ДБН В.1.2-14, а також класу наслідків (відповідальності) СС2 - для будівель заввишки до 73,5м та карти «В», що застосовується при проектуванні будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 згідно з ДБН В.1.2-14 - для будівель заввишки від 73,5 м до 100 м, а так само об’єктів, які належать до потенційно небезпечних, але не ідентифікуються як об’єкти підвищеної небезпеки відповідно до ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки», територія міста відноситься до 6-бальної сейсмічної зони. Відповідно карти „С”, що застосовується при проектуванні будівель і споруд класу наслідків (відповідності) СС3 згідно з ДБН В.1.2-14 необхідно враховувати 7-бальну сейсмічність території міста.

Інженерно-будівельні умови території міста ускладнюються наявністю несприятливих інженерно-геологічних процесів і явищ.

На території спостерігається підвищене залягання рівня ґрунтових вод, вище 2,5м. Це території заплави річки та днища балок. В заплаві річки локально виділяються заболочені ділянки. Додатково, в результаті сильних дощових злив можливе підтоплення об’єктів житлово-комунального господарства, що розташовані в понижених місцях рельєфу. Затоплення дощовими водами виникає в результаті недбалої експлуатації дренажних систем дощової каналізації або її відсутності, відсутність очисних споруд зливової каналізації у місцях їх випуску, замулення ріки та підйом її рівня, що створюють додатковий підйом ґрунтових вод. Так підтоплення зазнають понижена територія мікрорайону «Оболонь» на лівому березі р. Серет, ділянки в районі вулиць Оболоня, Галицька, Крушельницької, Микулинецька-Бічна, Татарська, Глибока, Піскова, Липова, Збаразька, Стадникової, Коновальця, Миру; перехрестя вулиць Живова-Шашкевича, Грушевського-Замкова-Крушельницької, просп. Злуки-вул. Спортивна, балка, що є продовженням вул. Галицька. Також відбувається підтоплення ділянки зливової каналізації, яка впадає в Тернопільський став вздовж вул. Білецької.

Максимальні рівні весняного паводку р. Серет у місті, визначені в абсолютних відмітках: 306,0 мБС для верхнього б’єфу та 304,0 для нижнього б’єфу (дані генерального плану 1980 р.). Виходячи з цього побудована лінія затоплення території максимальними паводковими водами.

Ерозійні і зсувні процеси мають розвиток невеликими локальними ділянками на пересічених ярками крутосхилих берегах водосховища, у великих ярах. На території міста наявні ділянки з потенційним проявом зсувонебезпечних процесів – біля перехрестя вул. Дружби та Миру (мікрорайон Дружба), в районі обласного драматичного театру та вул. Замкової, що спричинені неорганізованим поверхневим стоком. Також до категорії зсувонебезпечної відноситься локальна ділянка в північній частині міста в районі РЛП «Загребелля», орієнтовною площею 5,0 га.

Береги Тернопільського ставу у його південній, південно-східній та частково у західній частині зазнають впливу берегової абразії, та потребують проведення відповідних інженерно-технічних заходів.

Інженерно-будівельні умови ускладнюються наявністю порушених ділянок, до яких відносяться залишені кар’єри видобутку корисних копалин та великі ділянки зритої поверхні, що потребують рекультивації, упорядкування, вертикального планування.

За умов складності інженерно-будівельного освоєння в межах міста виділяються території:

- території сприятливі для будівництва охоплюють близько 2/3 території що проектується, займають вододільні ділянки з ухилами поверхні 0,5-8%. Ґрунтові води зустрічаються на глибині 3-10 м. Літологічно представлені піщано-глинистими відкладами, які інколи мають просадні властивості (І тип). Умовний розрахунковий тиск на ґрунти основ будівель і споруд 2,0-2,5 кгс/см². При будівельному освоєнні цих ділянок необхідно враховувати просадні властивості ґрунтів. Будівельному освоєння практично не потребує затрат на інженерно-планувальну підготовку;

- території малосприятливі для будівництва займають схилові ділянки з ухилами поверхні 8-15%, та понижені ділянки території з високим рівнем ґрунтових вод (до 2,5м від денної поверхні). Літологічно вони представлені піщано-глинистими відкладами. Умовний розрахунковий тиск слід приймати 2,0-2,5 кгс/см². При будівельному освоєнні територій даного типу необхідні заходи з планування поверхні і пониження рівня ґрунтових вод. Освоєння таких територій потребує додаткових капітальних затрат на інженерну підготовку території;

- території несприятливі для будівництва це дуже круті, в деяких місцях зсувонебезпечні схили плато і балок з ухилами більше 15%; території що затоплюються максимальними паводковими водами; порушені ділянки та зриті місця. При будівельному освоєнні необхідно виконання заходів із захисту заплавних і надзаплавних територій від затоплення і підтоплення, а також рекультивація порушених територій і заходи з планування та інженерної підготовки території. На території розповсюдження неогенових та крейдових вапняків потрібні вишукування з метою виявлення ділянок можливих процесів карстоутворення і виконання заходів по їх запобіганню. Освоєння цих ділянок потребує суттєвих додаткових затрат на інженерну підготовку.

ТРАНСПОРТ