Главная | Обратная связь

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ЗАГОЛОВКІВ ДРУКОВАНИХ ЗМІ ЛУГАНЩИНИ

Сучасну журналістику не можливо розглядати поза контекстом постмодерної культури. Усі суспільні процеси внутрішньо пов'язані між собою, що є ознакою інтертекстуальності. Загальноприйнятим визначенням даного терміну є тлумачення Р. Барта: „Кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш знайомих формах: тексти попередньої культури й культури сьогоденної. Кожен текст являє собою нову тканину, зіткану зі старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом тощо – всі вони ввібрані текстом і перемішані в ньому, оскільки завжди до тексту й навколо нього існує мова. Як необхідна попередня умова для будь-якого тексту інтертекстуальність не може бути зведеною до проблеми джерел і впливів; вона являє собою загальне поле анонімних формул, походження яких рідко можна виявити, підсвідомих або автоматичних цитат, поданих без лапок" [1].

Актуальність даної статті полягає в дослідженні інтертекстуальних методів у заголовках луганської преси.

Мета роботи – визначити ступінь проникнення інтертекстуальності в медійну сферу, класифікувати явища інтертекстуальності на рівні заголовків луганських друкованих ЗМІ.

Для досягнення мети поставлені такі завдання: виявити характерні засоби інтертекстуальності в заголовках луганської преси й проаналізувати ефективність використаного засобу на емоційну сферу читача.

Майстерність журналіста проявляється в його умінні написати про буденне неординарно. Автор має влучно сказаною фразою заволодіти увагою і емоціями респондента. На даному етапі розвитку людства здивувати читачів стає все важче і важче. Тому, працівники ЗМІ поповнюють арсенал своїх професійних засобів різноманітними нововведеннями. Одним з них виступає інтертекстуальність – міжтекстове співвідношення літературних текстів.

Інтертекстуальність дає змогу по-новому осмислити журналістський матеріал. Використання іншого тексту в журналістиці є засобом збирання та опрацювання інформації, аргументування та об'єктивізації викладу матеріалу, особливо коли йдеться про тексти законів, прес-релізів, повідомлень інформаційних агентств, цитуванні чужих висловлювань. В результаті виникає новий матеріал зі своїм смисловим навантаженням. Правильне трактування текстового включення автором і читачем визначає ефективність засвоєння інформації. Вибух інтертекстуальності в публіцистиці пов'язаний з реалізацією певних функцій: це і форма подачі своєї позиції (культурної, соціальної, політичної, естетичної), і засіб націлити видання на певну аудиторію, здатну всі ці посилання розпізнати, і легка розвага для цієї аудиторії, і цілком серйозні – особливо в умовах тієї унікальної ролі, що її відігравали ЗМІ до кінця 1900-х років, – зусилля щодо дискредитації, узвичаєних цінностей (інтертекстуальні посилання в публіцистиці часто мають знижувальний характер, посилаючись на іронічні приказки, химерні романи) і затвердженню цінностей альтернативних, до яких належать уміння грати з формою тексту; майже тотальна (хоч і з деякими винятками) іронія [2].

Інтертекстуальні типи або види на текстовому рівні можуть виконувати різні завдання з класичної моделі функцій мови, запропонованої в 1960 році Р. Якобсоном: експресивну, апеллятивну, поетичну, референтивну, метатекстову. Інтертекстуальні зв'язки за своєю природою неоднорідні, тому єдиної типології їх поділу не існує. Найбільш впливовими класифікаціями є роботи Ж. Женетта й Н. Фатєєвої. У 1982 році Ж. Женетт у своїй книзі „Палімпсести: література у другому ступені” виклав свої погляди на поділ даного поняття: 1) власне інтертекстуальність, як співіснування в одному тексті одного чи кількох (цитата, ремінісценція, плагіат); 2) паратекстуальність (відношення тексту до своєї частини – заголовка, епіграфа, вставної новели); 3) метатекстуальність (співвідношення тексту із підтекстом, коментування свого інтертексту); 4) гіпертекстуальність (пародійне співвідношення тексту з профанованими ним іншими текстами); 5) архітекстуальність, що стосується жанрових зв'язків [3].

Сучасний медіа-простір вимагає від виробників новин нетрадиційної форми їх подачі. Не відстають від світових фешн-традицій і луганські видання. За нашими підрахунками, інтертекстуальні прояви в заголовних комплексах займають не останнє місце серед мовних ноу-хау. Рейтинг використання алюзій і ремінісценцій в назвах матеріалів очолює газета „ХХІ век” (70%). На друге місце по використанню інтертекстуальних засобів в газетних заголовках виходить „Луганська правда” (45% від загальної кількості назв матеріалів). На наступній, третій позиції, знаходиться „Реальна газета „Іжиця” (38%). Вдале використання інтертекстуальних проявів пояснюється професійним рівнем журналіста і його суспільно-політичним кругозором.

Класифікувати інтертекстуальні прояви в заголовках луганських ЗМІ ми будемо спираючись на типологію Ж. Женетта.

1. Власне інтертекстуальність проілюстрована наступним прикладом:

„Пишите, граждане, пишите, и вам немедленно ответят…” [4].

Етимологія даного заголовка бере свій початок в біблійному писанні – Євангелії від Матфея, 7.7 – 8: „Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому”. Перифраз зазначеного вислову покладено в основу аналізованого заголовка.

Зміст матеріалу. Автор кореспонденції розповідає про підписання Президентом України 2 законів, які зобов'язують можновладців в п'ятиденний термін письмово відповідати на усі скарги і запити громадян. За несвоєчасну відповідь держслужбовців будуть штрафувати від 425 до 850 гривень. Тож автор закликає читачів: „Пишіть – і вам нададуть відповідь!”

Причини використання. Людина і Бог невіддільні. Віра в сина Божого допомагає страждальникам пережити найтяжчі миті їх існування. Тож, автор вже на підсвідомому рівні заголовком матеріалу викликає довіру в читача. Люди релігійні обов'язково звернуть увагу на незвичну інтерпретацію біблійного висловлювання. На більш прозаїчному рівні назва конкретно передає зміст матеріалу.

2. Паратекстуальність і її приклад в луганських ЗМІ:

„Где вы, украинские „Спасатели Малибу?” [5].

Українські глядачі наприкінці 90-х із захватом дивилися серіал „Рятувальники Малібу”. Американський фільм продукував думку про охорону свого здоров'я, адже ніхто не захищений від природних катаклізмів і техногенних катастроф. Рятувальники Малібу патрулюють переповнені пляжі Лос-Анджелеса і допомагають потерпілим в надзвичайних ситуаціях. Рятувальники Малібу – це сильні, загартовані, чесні й красиві молоді люди, які приходять на допомогу усім, хто її потребує. Американські рятувальники чесно несуть свій обов'язок.

„Где вы, украинские „спасатели Малибу?”, риторичне запитання. Їх або взагалі немає, або швидкість їх реагування на надзвичайну подію бажає бути кращою. Щороку на водоймищах загибає близько 1000 людей. Держслужбовці розводять руками і повідомляють: потопають в невстановлених для купання місцях. А де ж знаходяться ці „встановлені” місця, і чи є на них рятувальники? „У держави немає грошей навіть на бензин, щоб виїхати на підняття тіла загиблого! Не те, що на патрулювання пляжів, як рятувальники Малібу!” Тож засмаглих і відчайдушних охоронців можна побачити тільки по телевізору, в реальному житті про це і мріяти не варто… Треба звикати, що „Сіверський Донець або Айдар – це не пляж Малібу”.

Заголовок даного матеріалу не тільки нагадує українським телеглядачам про пригодницький серіал, а й змушує задуматися над проблемами, пов'язаними зі спасінням громадян.

3. Метатекстуальність:

„Остались от козлика рожки да ножки”[6].

Спочатку цей народний вислів звучав так: „Залишили бабусі ріжки та ніжки”. Підтекст приказки означає зазнавати поразки, невдачі.

Увага аудиторії у цьому матеріалі зосереджується на руйнуванні фігури „Писанкового лева” – подарунка від міста Львова. Цар звірів не прижився в обласному центрі. Спочатку він зазнавав силові дії з боку підлітків. Потім остаточно зруйнувався під впливом кліматичних умов Луганщини і порушення правил експлуатації скульптури.

Вже на підсвідомому рівні заголовок цього матеріалу підказує читачу, що в тексті мова піде про руйнацію якогось об'єкта. Заголовок має елементи коментування.

4. Гіпертекстуальність в заголовках виражена наступним прикладом:

„Да здравствует луганская каша из топора…” [7].

Прислів'я „каша з сокири” означає щось гарно зроблене, не дивлячись на брак компонентів, які входять до його складу. Вираз походить з дитячої казки про солдата та жадібної господині.

„Да здравствует луганская каша из топора…” – щось новеньке. Можливо, асортимент продуктових магазинів поповнився новою кашею, чи ні? Ні, просто мова йде про харчування в дитсадках і школах. Грошей на безкоштовні сніданки виділяється органами місцевої влади мало, а раціон дитячого харчування має складатися з м'ясних, рибних та рослинних продуктів. Ось що означає вираз „каша з сокири” у даному матеріалі. Але не слід забувати, що місцеве самоуправління турбується про здоров'я молодого покоління і постійно підіймає суми на дитяче харчування: „В 2006-му – годували на 1 грн., в 2007-му – збільшили в 2 рази, і вже було 2 грн., в 2008-му – 2,5 грн., в 2009-му – 3 грн., в 2010-му – вже 4 грн.”. Це вірний показник того, що діти не будуть потребувати зайвих калорій і вітамінів, „якщо раніше котлета важила 50 грам, то зараз залишиться 25…”. Так і харчуємось.

Гіпертекстуальна частина заголовка нагадує читачу про відому дитячу казку і надає йому негативної конотації. Аудиторія отримує порцію каші, приправленої іронією.

Аналіз таких регіональних видань, як: „Луганська правда”, „Реальна газета „Іжиця”, „ХХІ вік” і „Наша газета” за 2011 рік дав наступні результати: 1) луганська преса при виборі назв матеріалів користується усіма видами інтертекстуальності; 2) джерелами інтертекстуальних проявів виступають прислів'я, пісні, твори класичної літератури; 3) інтертекстуальні заголовки більшою мірою впливають на свідомість читачів. В місцевій пресі інтертекстуальні прояви в основному використовуються з метою привернення уваги і створення іронії. Помітною тенденцією у використанні інтертекстуальних проявів у луганській пресі є звернення до прикладів минулого, сучасні актуалізатори подій майже не представлені у матеріалах газет. Можна зробити висновок, що журналісти Луганська – це люди середнього або старшого віку, з доволі великим досвідом.

Інтенсивне використання інтертекстуальних засобів в ЗМІ Луганщини дає змогу говорити про високий професійний рівень майстрів пера: начитаність, знайомство з останніми науковими тенденціями і ефективним впливом на аудиторію. Уміння вдало використати певний інтертекстуальний прояв у заголовку матеріалу зацікавлює читача до його творчості, з плином часу ідентифікує певні мовні каламбури з особою автора. Зацікавлення читача роботою журналіста, створює вільний простір в обміні думками, сприяє зменшенню інформаційних шумів. Інтертекстуальність – це інформаційний міст між минулим і майбутнім, автором і читачем, що формує думку і розставляє ціннісні пріоритети.

Література

1. Барт Р.Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Р. Барт; пер. с фр. – М., 1989. – 615 с. 2. Зражевська Н. Інтертекстуальна парадигма журналістського тексту. // Наукові записки Інституту журналістики – Т. 31. – С. 6. 3. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка. – К., – 2007. – 309 с. 4. Луганская правда. – 2011. – № 65 (974). 5. Луганская правда. – 2011. – № 81 (22469). 6. ХХІ век. – 2011. – № 99 (1008). 7. Луганская правда. – 2011. – №121 (23509).