 |
|
CОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ ЯК НЕОДМІННА СКЛАДОВА ТЕКСТІВ ЛУГАНСЬКИХ ЗМI
Об'єктивне і правдиве висвітлення суспільних явищ – основна мета засобів масової інформації. Для журналіста і пропагандиста важливо точно знати відмітні ознаки явищ, про які вони пишуть або говорять. Адже якщо не згадати прямокутність, квадрат в уявленні аудиторії може перетворитися на ромб [1, с. 39]. Плюралізм думок обумовлений неоднаковим соціально-психологічним рівнем індивідів. Різнорідність поглядів певних груп людей часто призводить до конфліктних ситуацій в межах одного інформаційного простору. Встановленням рівноваги між опонентами у демократичних країнах має займатися „четверта влада”. Роль судді вимагає від журналіста вивчення передумов виникнення суперечки, розгляду динаміки конфлікту і висунення реальних пропозицій щодо вирішення нагальної проблеми. Адже істина, народжена у суперечці, легко перетворюється на погляди та оцінки, оскільки видається не голослівним твердженням, а обґрунтованим, аргументованим судженням [2, с. 39]. Ознайомлення з критичною ситуацією активізує мислення читачів. Аудиторія перестає бути пасивною масою. Вона залучається до загального процесу полеміки. На думку політологів, конфлікт, у тому числі суспільний, є позитивним явищем, оскільки стимулює подальший розвиток системи, в якій він виник. Водночас неконтрольований конфлікт може мати деструктивні наслідки та призвести до знищення його суб’єктів [3, с. 11]. Конфлікт постає однією з форм життя.
Учені, розглядаючи питання конфліктології у журналістиці, акцентують увагу на наступних аспектах дослідження: вплив соціальних суперечностей на суспільство; роль мас-медіа у висвітленні критичних моментів зіткнень й означення типів аудиторії, які споживають конфліктогенну інформацію. Відсутність наукових розвідок щодо зовнішного і внутрішнього конфлікту у текстах луганських ЗМI зумовлює актуальність нашої статті.
Мета статті – розглянути соціальний конфлікт на матеріалі регіонального ЗМI й проаналізувати його вплив на читацьку аудиторію.
Якісне і ефективне дослідження потребує вирішення наступних завдань:
1) ознайомлення з науковою категорією „конфлікт” і її основними складовими;
2) адаптування загальноприйнятої типології соціального конфлікту у сферу журналістикознавства;
Об’єктдослідження – матеріал періодичного видання „Вечерний Луганск”.
У поле зору журналістики потрапляють відомості з усіх сфер суспільної діяльності. Людина влаштована так, що все невиразне вона залишає без уваги, і лише те, що вирізняється напруженістю, енергією, конфліктом, залишається в серцях аудиторії і, зрештою, надалі визначає її поведінку [4, с. 13]. На даний момент усіма визнаним є наступне трактування терміну: конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, яке призводить до ускладнень або гострої боротьби [5, с. 64].
Виклад фактів варіюється від типу описуваної суперечки. Науковці з конфліктології виокремлюють різноманітні класифікації прецедентів. Ознайомлення з основними типологіями непорозумінь допоможе нам в розритті глибинних протиріч у практичній частині роботи. Російський соціолог А. Здравомислов пропонує розподіл серйозних розбіжностей за ознакою учасників протистояння: міжіндивідуальні конфлікти, міжгрупові конфлікти, які він поділяє на: а) групи інтересів; б) етнонаціонального характеру; в) групи соціального формування, конфлікти між асоціаціями, партіями, внутрішньо- і міжінституціональні конфлікти, конфлікти між секторами суспільного поділу праці, конфлікти між державними закладами, конфлікти між культурами і типами культур.
Окрім зазначеної типології виокремлюють й інші види: класифікація щодо способу вирішення конфлікту – насильницький та ненасильницький; щодо природи виникнення – політичні, соціальні, економічні; щодо рівня його прояву – відкритий та закритий; напрямку діяльності - горизонтальний та вертикальний; залежно від можливих функцій конфлікту - функціональний та дисфункціональний; та потреб, через які він виник, – інтереси, погляди. За кількістю задіяних в конфлікті виділяють наступні види конфлікту: внутрішньоособисті, міжособисті й міжгрупові конфлікти [6, с. 42-52]. Вважаємо за потрібне розглянути основні аспекти останньої типології крізь призму журналістики.
Соціальні конфлікти стосуються різновекторної проблематики. Одним з важливих напрямків її роботи виступає боротьба з наркоманією. Для Луганщини питання хворобливого потягу до психотропних засобів стає вельми актуальним. За статистичними даними МВС України на 1січня 2012 року в Луганській області зареєстровано 14 тисяч наркозалежних. За цим показником наш регіон займає 3 місце по всій Україні. Одним з профілактичних засобів цього захворювання є пропаганда за здоровий спосіб життя. Журналісти усіляко намагаються привернути увагу небайдужих людей до вирішення суспільноважливої проблеми.
У березні поточного року на шпальтах газети „Вечерний Луганск” з'явилася стаття „Живём, как на Ямайке, или один день из жизни луганских растаманов”, присвячена одній з субкультур регіону. Iдейні переконання растаманів спираються на постулати релігійного руху растафаріанства – африканської вищості. Витоки цієї конфесії зародилися на Ямайці й сягають 1930 років – часу коронації останнього імператора Ефіопії Хайле Селассіє I, який до вступу на престол мав ім'я – Рас Тафарі. Сучасні послідовники течії растів не дотримуються усіх її канонів. Iдентифікація растаманів відбувається на основі уживання марихуани та гашиша. Немалочисельний склад представників цієї молодіжної субкультури на Луганщині викликав зацікавлення автора зазначеного тексту. Журналіст описав відмінні зовнішні ознаки учасників субкультури: „…яркая клечатая куртка, цветастая мешковатая шапка, скрывающая огромный пучок дредов и смешные зелёного цвета ботинки” [7, с. 17]. Переважання кольорової гами у поєднанні жовтого, зеленого й червоного кольорів у одязі растаманів пояснюється відповідними барвами на прапорі Ямайки. Асоціативне коріння має і зачіска молодих людей – дредлоки – імітація левової гриви. Необхідність застосування наркотичних засобів вони пов'язують з релігійною філософією: „Мы курим парочку раз в день. Это как намаз для мусульман. Без этого нельзя. Голова просто начинает по-другому работать. Жизни радуешься. Мы не такие, как все. Мы не работаем для того, чтобы тратить заработанное, чтобы потом опять работать. Хотите быть слугами – пожалуйста! Но это точно не мой путь!” [7, с. 17]. Iдейні переконання виступають прикриттям звичайної наркоманії. Наслідки існування подібних субкультур є трагічними як для суспільства в цілому, так і для окремого її учасника. Тобто, зазначений конфлікт одночасно виступає внутрішньособистісним і міжгруповим. Тільки за сприяння соціуму можливе часткове або повне подолання цього типу негараздів. Проблема наркоманії складається з нашарування декількох типів конфлікту: родинних (У меня с моими договорённость: треть зарплаты я отдаю в семейный бюджет, а они меня за это не трогают), cоціальних (Я у себя в цеху слесарь не из последних. Два года уже со станком обнимаюсь, ни разу не накуренным не пришёл и все мальчики-спальчики на местах. Вообще план – это практичная штука: на проходной нюхают всегда, чтобы пьяного распознать. А тут и нетрезвым приходишь и алкоголем, вроде, не пахнет) і політичних (Социум в масштабе государства просто закрывает свои административные глаза на эту катастрофу. У государства и без того много проблем – один перевод денег на кипрские офшоры требует немалых усилий. Когда уж при такой занятости уделять время спивающейся и скуривающейся молодёжи?!) [7, с. 17]. Явища подібного роду відрізняються тривалістю дії. Тому, регулярне висвітлення їх у ЗМI виступає обов'язковою умовою подолання соціальних негараздів. Публікації, присвячені боротьбі з наркоманією, мають викликати у читачів неодмінну відразу до вживання токсичних речовин.
Таким чином, після прочитання статті „Живём, как на Ямайке, или один день из жизни луганских растаманов” в аудиторїї може скластися хибна думка про перебільшення суспільством шкоди від наркотиків. На такі роздуми можуть наштовхнути репліки автора про матеріальний статус растів (Жилище Мары представляло собой обычную двухкомнатку, довольно неплохо обставленную), невідповідність медичних застережень до практики (Говорят, конопля очень негативно влияет на мозг – ухудшается память. За собой не замечал ничего такого? – Не знаю. Покурить не забываю), толерантне ставлення до проявів меншинних переконань (А про самих раст я могу сказать, что это неплохие ребята. Не стоит их бояться, как и пытаться понять. Просто они не такие: другой образ жизни и мышления). В аналізованому журналістському тексті переважає інформаційна складова. Автор зовсім не приділяє уваги виховному аспекту молоді. Пасивне і байдуже ставлення громадськості до проблеми (Вполне возможно, что с возрастом идея абстрагирования от мирских ценностей их оставит и они станут такими же, как и все примерными семьянинами и налогоплательщиками, абсолютно чистыми перед законом. А может быть и нет...) [7, с. 17] призведе до її прогресування. Опис будь-якої конфліктної ситуації вимагає від автора не тільки встановлення причин суперечки і змалювання моменту зіткнення інтересів, а й надання реальних пропозицій щодо їх вирішення.
Соціальна природа індивідів змушує їх на підсвідомому рівні звертати увагу на численні негаразди у взаємодії людей. Преса, телебачення або радіо створюють і пропонують комунікаторам певну модель поведінки. Стереотипізація мисленя впливає на подальшу діяльність людей. Таким чином, запроваджена ЗМI ідеологія, визначає рівень культури і освіченості населення. Подоланню соціальних негараздів можуть сприяти тільки найкращі представники четвертої влади, правильно розташовуючи ціннісні для усіх пріоритети.
Література
1. Скуленко М. Полеміка в журналістиці та пропаганді / М. Скуленко // Журналіст України. – 2011. – № 9. – С. 39. 2. Скуленко М.Поняття у журналістських та пропагандистських текстах / М. Скуленко // Журналіст України. – 2010. – № 5. – С. 39. 3. Козер Л. Функции социального конфликта / Л. Козер // Пер. с англ. – М. : Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 2000. – С. 11. 4. Синоруб Г. Поняття конфліктного наповнення діяльності мас-медіа в теорії соціальних комунікацій (контекст формування поведінки аудиторії): автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій: спец. 27.00.01 „Теорія та історія соціальних комунікацій” / Г. Синоруб. – Київ, 2009. – 13 с. 5. Психологія управління та конфліктологія: навчальний посібник для практичних та семінарських занять / А. Слободянюк, Н. Андрущенко. – Вінниця: ВНТУ. – 2010. – С. 64. 6. Орлянський В. Конфліктологія. Навчальний посібник. – К. : Центр учбової літератури. – 2007. – С. 5-74. 7. Двестидвадцатьвосьмов Б.Живём, как на Ямайке, или один день из жизни луганских растаманов // Б. Двестидвадцатьвосьмов // Вечерний Луганск. – 2012. – № 12 (583). – С. 17.