 |
|
ХУДОЖНЬО-ПУБЛІЦИСТИЧНІ ЖАНРИ В ПЕРІОДИЦІ ПРОФЕСІЙНО-ВИРОБНИЧИХ ЗМI ЛУГАНЩИНИ
Візитною карткою регіональних видань уже давно стали передруки із всеукраїнських і всесвітніх авторитетних джерел, низькопробні матеріали, сенсації-одноденки, помилки мовного і стилістичного характеру. Поліграфія та рівень майстерності висвітлення подій газет такого типу часто відвертають бажання читачів дізнатися останні новини свого краю. I наостанок до вищепереліченого обов'язково додається неприхований диктат місцевої влади. Філософський закон суспільної рівноваги виправдовується тяжкою і відданою працею чесних, небайдужих та енергійних людей – журналістів. Твори інформаційних та аналітичних жанрів, розміщені на шпальтах районих газет і брошур, у більшості випадків не розкривають аудиторії глибинну сутність суспільних явищ – вони просто констатують факти й установлюють їх причиново-наслідкові зв'язки. Внутрішній світ автора, його ідеали, мрії, майстерність розкриваються в художньо-публіцистичних жанрах. Термін „публіцистика” не зазнав уніфікації з боку вітчизняних і світових корифеїв літературознавства й журналістикознавства. У цій науковій розвідці ми зупинимося на наступному трактуванні даного поняття I. Михайлином та наповнимо складові цього визначення прикладами, почерпнутими із журналістської діяльності: „Публіцистика – це своєрідний тип творчості, предметом якого є актуальні явища й важливі питання поточного життя суспільства, а метод їх освоєння характеризується поєднанням абстрактно-логічного й конкретно-образного мислення, внаслідок чого створюється нова духовно-інтелектуальна цінність (публіцистичний твір), спрямована на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість [1, с. 300].
Медіапростір Луганської області широко залучається до поглибленого вивчення викладачами і студентами ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, пріоритет віддаєтьтя науковим працям з дослідження обласних і регіональних видань. Свої здобутки науковці презентують у виступах на міжнародних конференціях, зокрема якою є „Регіональні ЗМІ: історія, сучасний стан та перспективи розвитку та колективних монографіях, наприклад, „Мідіапростір Луганщини в науковому вимірі”. Актуальність статті полягає у виявленні й характеристиці художньо-публіцистичних жанрів на сторінках таких досі не досліджених професійно-виробничих ЗМI Луганщини, як „Октябрьский гудок”, „Шахтерский профсоюзный вестник”, „Коксохимик” й „Казачья застава”. Такий вибір об'єкта вивчення пояснюється недостатньою увагою науковців до профільно-галузевих видань регіону. Жанрова розмаїтість, мовні особливості й тематична спрямованість матеріалів постають предметом цієї статті.
Переважна більшість мешканців Луганської області віддає свої найкращі роки гігантам промисловості – шахтам, фабрикам, заводам, це зумовлено територіальним й економічним станом регіону. Робота стає частиною життя, літопис якого онуки почують через роки. З хронікою сьогодення працівників знайомить їх рідна трудова газета. Здобутки заводу (шахти, фабрики), новини України і світу, профспілкові питання, поради із садівництва, прогноз погоди і поздоровлення до Дня народження – перелік тем професійно-виробничих видань. Слід відзначити, що професійні газети відрізняються від обласних тижневиків масштабом охоплення дійсністю. Виявлена відмінність стосується інформаційного насичення газети. Тенденція до опублікування різножанрових публіцистичних текстів у подібних виданнях продиктована багаторічною традицією. На це вказують у своїх монографіях О. Корчагіна „Преса Ворошиловградської області 1938-1956 рр.: історико-типологічні та структурно-функціональні аспекти” та К. Ульянова „Преса Луганщини 1917 – 1938 рр.: становлення та основні тенденції розвитку”. Завдання газети не тільки в тому, щоб передрукувати новини „з інтернету”, а в тому, щоб активно втручатися в життя, висвітлювати його у всій різноманітності, захищати людину, ідею, позицію [2, с. 38].
Наявність художньо-публіцистичних жанрів на сторінках професійно-виробничих видань обумовлена інтересом громадян до долі своїх знайомих, історії підприємства й просто душевного слова серед масиву цифр і фактів. Публіцистичний матеріал згуртовує навколо себе однодумців, повідомляє, формує громадську думку, виховує, розвиває і навчає. Істинно публіцистичний – це такий журналістський твір, який характеризується високою концентрацією ідеї, художньо-емоційним відображенням дійсності в її розвитку, активним впливом на читача [3, с. 14 ‒ 15].
Детальний огляд художньо-публіцистичних матеріалів в професійно- виробничих виданнях потребує деяких наукових пояснень. Родовими ознаками публіцистичних жанрів є:
1) вихід на перший план вражень автора від розглянутих фактів, його оцінки їх;
2) домінантне значення суб'єктивних міркувань, авторської думки;
3) організаційна роль образного ряду, у якому пріоритетне значення набуває образ автора-публіциста, поданий з ліричною прямолінійністю як "я";
4) проведення певної філософської (ідеологічної, моральної) концепції, яка має самодостатнє значення і використовує різні типи аргументів, включно з фактичними [3, с.221]. Тож, якісний рівень матеріалів в аналізованих виданнях ми будемо характеризувати за наступними критеріями: художньою образністю, емоційною насиченістю текстів, мовною вправністю автора й майстерністю узагальнення дійсності. У дослідженні використовуємо класифікацію художньо-публіцистичних жанрів О. Тертичного: нарис, фельєтон, памфлет, пародія, сатиричний коментар, життєва історія, легенда, епіграф, епітафія, анекдот, жарт, гра. Вона видається нам найбільш раціональною в аналізі професійно-виробничих видань.
Головним флагманом важкого машинобудування міста Луганська й області безперечно є ПАО „Луганськтепловоз”. Друкованим органом заводу виступає газета „Октябрьский гудок”. Проведений моніторинг дав змогу зробити деякі висновки про поширення художньо-публіцистичних жанрів на сторінках зазначеного видання. Так, Ольга Волкова, автор журналістських матеріалів, на суспільні, загальнолюдські й моральні проблеми відгукується проблемними нарисами („Если бы”, „И поет мне в землянке гармонь про улыбку твою и глаза”). Нарис – центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на суспільно важливу подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про побут, звичаї й людей певного регіону своєї й чужої країни [1, с. 260]. Автор акцентує увагу на висвітленні військових дій – Великої Вітчизняної і Афганської війн. Описувана тематика викликає інтерес і зацікавлення великої дисперсної публіки. Високо професійний рівень журналіста засвідчує опрацювання фактичного матеріалу (выступление генерального секретаря ЦК НДПА, Руководителя Революционного совета, премьер-министра ДРА тов. Бабрака Кармаля на ХХVI съезде КПСС; памятки воину Советской Армии), апелювання до власної думки („Погибающие пацаны – не были горем КПСС, которая на самом деле просто протянула руку помощи дружественной стране”), нестандартний підхід у підготовці тексту до друку („…Мы верим, что ты с достоинством и честью исполнишь свой воинский долг. Твоими успехами будут гордиться родные и близкие, коллектив в котором ты трудился, учился. Счастливой воинской службы!” А между строк: твое фото с датой смерти поместят в уголке боевой славы. Счастливо оставаться живым!”) й емоційно-насичена лексика („Вы должны петь так, чтоб у зала слезы наворачивались. И ваши лица должны быть не просто сосредоточены, на них должен быть виден надрыв, с которым вы поете. Не искусственная скорбь”). У простій формі оповіді журналіст створює перед читачами непідробну картину життя.
Серед палітри художньо-публіцистичних жанрів газети „Октябрьский гудок” вирізняється й життєва історія – публікація цього жанру описує деякі епізоди з життя людей, їх вчинки, різноманітні ситуації, тобто все те, що може бути позначено як „буття людини”. „Случай на даче” – типова розповідь невідомого автора про будівництво „сегментного колодязя”. Текст відповідає жанровим характеристикам життєвої історії: приземлений документальний опис дійсності („Пойдем… Пришли…Чуть позже они распознали… Но потом выяснилось…Одним словом”), неочікуваний розвиток відображуваних подій („У них первая мысль по глупости проскочила, что американцы пробурились... Но потом выяснилось, что это сосед с противоположного участка стал у себя в подвале колодец-иглу из сегментов труб забивать”), просторічне мовлення героїв („глаза как блюдца; вся эта „штука” стала загибаться; молчал как партизан”). Комічний характер оповіді змушує реципієнтів пригадати себе в подібній ситуації. Невимушений просторічний тон розповіді надає історії реального характеру.
Невеликий діапазон художньо-публіцистичних жанрів у газеті „Октябрьский гудок” пояснюється нечисленним штатом редакції, проте висока якість матеріалів відповідає рівню обласних видань.
Газета „Шахтерский профсоюзный вестник” поряд з інформаційними повідомленнями розміщує й портретні нариси своїх працівників. Одним із таких виступає публіцистичний твір Олександра Приходька „Крепильщик-вертикальщик, строитель Байконура и просто 80-летний мальчишка”. Журналіст за допомогою словесних замальовок створює перед читачами зоровий портрет свого колеги по цеху – Діодора Федоровича Сівкова. З огляду на жанрову відповідність у тексті наявні всі складові портетного нарису: відтворення непростої долі героя („Сани откинуло на ухабе, женщина выпала и ударилась головой… Так в восемь лет от роду Димка стал сиротой”), професійний шлях („Вот молодой мужчина и решил попробовать на себе роль вертикальщика. Пробивал, бурил, взрывал. Делал стволы”), переживання („В живых никого уже не осталось. Вот и видимся мы с ними здесь – на пожелтевших от времени снимках. Зато там мы молодые!”). Короткі штрихи на газетному папері свідчать про мовну вправність автора й уміння помічати важливі дрібниці („Часы с боем. Стол со скатертью, а посередине – ваза с цветами. На тумбочке – томик советского классика Михаила Ильина…”). Сюжет однієї долі змушує аудиторію „переглянути плівку” власного життя й спроектувати нові якісні кадри.
Професійно-виробниче видання алчевського коксохімічного заводу „Коксохимик” за кількістю художньо-публіцистичних матеріалів серед аналізованих нами газет посідає перше місце. Досить часто автори текстів власні задуми оформлюють у жанрах легенд („Тайна ледяной ладони”, „Разъезд белого зайца”, „Отстойник Васьки рыжего”), нарисів („Пальма”, до речі ідентичний заголовок зустрічається і у творчості Олеся Гончара. В обох творах головним персонажем виступає собака на кличку Пальма, яка передчуває свою трагічну долю) і життєвих історій („Запоздалая любовь”, „Вам и не снилось”). Професійний рівень авторів відчувається і на мовному, і на художньому оформленні текстів. Теми, порушені у часописі, промовисто наголошують на важливості гуманістичних засад у житті суспільства. Матеріали про кохання, людську щирість, надії на майбутнє і любов до тварин впливають на самовиховання й закликають рециієнтів до етичної поведінки. Популярність художньо-публіцистичних жанрів серед читачів досягається залученням принципу „продовження в наступному номері”, вперше застосованому Марком Твеном. Ліричні відступи у формі художніх текстів додають серйозним виданням авторитетності серед пересічних громадян. Невигадливі теми, легенди швидко й на довго врізаються в пам'ять читачів, передаються з уст в уста й зберігають генетичний зв'язок предків з молодшим поколінням („Пожелтела и тихо начала опадать листва с ивы Ани Голубоглазой. Потемнели и стали отливать свинцом мутные воды в отстойнике Васьки Рыжего. А бесконечные вопросы привели меня к человеку, который рассказал поэтическую и мрачную легенду, связанную с именами людей, когда-то работавших на нашем заводе”). Художньо-публіцистичні жанри в газетах виробничого профілю полегшують тягар трудових буднів і вносять романтичний струмінь у прозу життя.
Iсторичні розвідки, аналітичні статті й кореспонденції преваалюють у луганському виданні „Казачья застава”. Цей часопис за пізнавальним рівнем можна віднести до періодичного видання з повідомленнями енциклопедичного характеру. Художньо-публіцистичні твори в досліджуваній газеті переслідують наступну мету – показ героїчних постатей і подій в правдивому ракурсі. Нариси „Казачьей заставы” („В числе первых”, „И один в поле воин, коли по-казачьи скроен!”) за ознакою наявності художньої вигадки є документальними, за соціально-тематичною ознакою – військові, за способом дослідження дійсності – портретними. Автори матерілів створюють повноцінний образ головних дійових осіб („Крючков родился в старообрядческой семье. Грамоте учился дома. Он не силен, но очень гибок, увертлив и настойчив. Всегда был первым во всех играх, требовавших ловкости. Среди хуторян Крючковы пользуются заслуженной репутацией домовитых и религиозных хозяев”), зображують героїв у нестандартній ситуації („Кузьма Крючков один свалил 11 немцев и сам получил 16 ран. Ранен пулей. Шашкой разрублена рука. Остальные ранения – пиками. Несмотря на все это, Крючков до самого конца боя оставался в строю”), наголошують на винятковості й цінності особи („Герой этого эпизода получил Георгиевский Крест первым, доказал, что для казака первоочередное значение имеет служение Родине и своему народу”). До сили волі, людяності й подвигів привчають козаки своїх читачів оповідями про великих людей свого часу.
Аналіз професійно-виробничих ЗМI Луганщини дозволив нам зробити наступні висновки: художньо-публіцистичні тексти досить частотні у виданнях досліджуваного профілю; популярність серед них здобувають такі публіцистичні жанри, як нарис, легенда й життєва історія; діапазон тем багатоплановий – від героїчного епосу до сатиричних замальовок; різнобарв'я художніх засобів характеризує високий професійний рівень журналістів; тексти формують громадську думку, виконують пізнавальну, естетичну й розважальну функції.
Література
1. Сучасний словник літератури і журналістики / за ред. І. Михайлина. – Х. : Прапор. – 2009. – С. 260 - 300. 2. Рута Л. Як нас відучують від творчості / Л. Рута // Журналіст України. – 2010 . –№ 9. – С. 38. 3. Михайлин I. А. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3 – е доп. і поліпш. – / I. А. Михайлин // К. : ЦУЛ, 2003. – С. 221. 4 Валько И. Публицистика и развитие социалистического образа жизни. – / И. Валько // Киев: Вища школа, изд-во при КГУ, 1980. – С. 14-15.