Здавалка
Главная | Обратная связь

Російський похід Наполеона




У червні 1812 р., зібравши 640-тисячну «Велику армію», Наполеон рушив на Росію. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, російські війська, відступаючи, зуміли з'єднатися поблизу Смоленська. Наполеон рвався до Москви, сподіваючись, що захоплення другої російської столиці змусить Олександра І капітулювати.

 

Поміркуйте!
Чому Наполеон, незважаючи на невдоволення свого оточення, продовжував завойовницькі війни?


Призначений головнокомандувачем, видатний полководець М. Кутузов вирішив дати бій на підступах до Москви біля села Бородіно, щоб послабити і зупинити армію Наполеона і водночас зберегти боєздатність російських військ. Бородінська битва, що почалася 7 вересня 1812 р., стала визначною подією воєнної історії. Російські війська змогли утримати поле бою і завдати французам значних втрат. Із 135-тисячної армії французи втратили вбитими і пораненими близько 60 тис. чол., а росіяни із 120-тисячної армії - 40 тис. чол.

Намагаючись зберегти послаблену під Бородіно армію, Кутузов прийняв рішення залишити Москву без бою. Французькі війська зайняли російську столицю. У місті розпочалися грабунки, зайнялися пожежі, що спустошили дві третини міста. Проте очікуваної пропозиції миру Наполеон не здобув. Невдалими були і власні спроби імператора вести переговори з російським царем і Кутузовим. Росіяни отримували нові й нові підкріплення, а французькі війська танули, не маючи можливості здобувати фураж і продовольство.

У жовтні 1812 р. «Велика армія» безславно залишила Москву. Спроба Наполеона пробитися до південних районів країни була невдалою. У битві під Малоярославцем російські війська відкинули французів на розорену ними раніше Смоленську дорогу. Відступаючи під ударами російських частин і партизанських загонів, страждаючи через голод і сувору зиму, французи зазнали великих втрат під час переправи через р. Березину. Із 640 тис, що перейшли влітку кордон Росії, назад у грудні 1812 р. повернулося лише ЗО тис. солдатів і офіцерів. Кинувши напризволяще залишки своєї деморалізованої армії, Наполеон з гвардійцями поспішив у Париж побоюючись, що звістка про поразку викличе в столиці повстання.

 

Документи свідчать

3 мемуарів офіцера «Великої армії» Ноеля

Ось якими були результати цієї необгрунтованої війни! Ось до чого може призвести божевільна пиха однієї людини. Вояків, які колись заходили переможцями майже до всіх міст Європи, які відважно захистили Францію від усіх її зовнішніх ворогів, втягнуті нині в цю згубну для них кампанію з єдиною метою завоювання. Я проклинаю пиху! Мені страшно було подумати про можливі наслідки того, що сталося, я пригадую товаришів, що прийшли до Росії, - і більшість з них не повернеться на Батьківщину.

Яку головну причину загибелі «Великої армії» називає офіцер Ноель у своїх мемуарах?


3. Битва під Лейпцигом


Поразка Наполеона. Поразка французів у Росії і вступ армії М. Кутузова на територію Пруссії стали сигналом до утворення шостої антифранцузької коаліції. Крім Англії і Росії, до неї увійшли Пруссія, Іспанія, Португалія, Швеція і останньою - Австрія, уряд якої понад усе боявся нового розгрому. Провівши черговий набір до армії, Наполеон чинив відчайдушній опір союзникам на території Німеччини. У жовтні 1813 р. під Лейпцигом відбулася чотириденна «битва народів». У ній проти французької армії (190 тис. чол.) билися війська Росії, Пруссії, Австрії і Швеції (300 тис. чол.). Наполеон був розгромлений і, втративши половину армії та майже всю артилерію, відступив.

У січні 1814 р. союзні війська перетнули кордон Франції. Сподівання Наполеона на суперечки між союзниками і розпад коаліції не справдились. У березні 1814 р. у містечку Шомон головні учасники коаліції - Росія, Англія, Австрія і Пруссія уклали договір про ведення війни до повної перемоги. Спроби імператора зібрати нову армію успіху не мали. Після того як союзники, не зустрівши опору, зайняли Париж, під тиском власного оточення Наполеон у Фонтенбло зрікся престолу. Йому залишили імператорський титул, тисячу гвардійців і в довічну власність о. Ельба біля узбережжя Італії, який і став місцем його заслання.
На вимогу союзників Сенат проголосив королем Франції брата страченого Людовіка XVI, графа Прованського, що вступив на престол під іменем Людовіка XVIII. На реставрації династії Бурбонів особливо наполягали англійці. З Францією було укладено Паризький мир, за яким вона поверталася до кордонів 1792 р. З усіх територіальних приєднань імперії залишили лише Ніццу і Савойю.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.