 |
|
Континентальна блокада
У захопленій столиці Пруссії - Берліні - Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду, заборонивши всім союзним і залежним від Франції державам торгувати з Англією. Втративши надію на вторгнення в Англію, Наполеон вирішив «задушити» її економічно, закривши для неї європейські ринки.
Оголошення континентальної блокади надавало війні загальноєвропейського характеру. До економічних санкцій проти Англії мусили приєднатись усі європейські країни - без них блокада втрачала сенс. Наполеон наказав конфісковувати нейтральні кораблі, що заходили в порти Англії та її колоній. До аналогічних заходів вдався і британський уряд.
Тим часом у Східній Пруссії продовжувалися воєнні дії. Витримавши натиск французів під Прейсиш-Ейлау, російська армія в 1807 р. зазнала поразки під Фрідландом. За Тільзітським миром 1807 р. Росія визнавала всі завоювання Наполеона та змушена була приєднатися до континентальної блокади. На Пруссію Наполеон наклав величезну контрибуцію і значно скоротив її територію. На віднятих у Пруссії польських землях утворювалося герцогство Варшавське, що згодом стане плацдармом для нападу на Росію.
Поміркуйте!
Чому Тільзітський мир був невигідним для Росії?
Однією з країн, що відмовилася приєднатися до континентальної блокади, була Португалія. Спроба Наполеона силою змусити цю державу підкоритися своїй волі успіху не мала - на її боці виступила Англія, і вторгнення французів було відбито. Наполеон рушив на Іспанію, позбавив престолу іспанських Бурбонів і передав його своєму брату Жозефу. Проте на боротьбу проти французьких загарбників піднявся весь іспанський народ. По всій країні палав вогонь партизанської війни - герильї. Французи так і не спромоглися повністю підкорити волелюбну Іспанію і змушені були постійно тримати там 250-тисячну армію.
Труднощами французів в Іспанії скористався австрійський уряд, що прагнув реваншу за програні раніше війни. У 1809 р. Австрія і Англія сформували п'яту антифранцузьку коаліцію. Цього разу, охоплені патріотичним піднесенням, австрійські війська билися завзято і завдали супернику величезних втрат. Лише з великими труднощами в липні 1809 р. Наполеонові вдалося перемогти австрійську армію біля Ваграма. За Шенбруннським мирним договором Австрія втрачала величезні території та вихід до моря. Як раніше Росія, Австрія також була змушена-приєднатися до континентальної блокади.
У 1808-1811 рр. імперія Наполеона досягла вершини своєї могутності. Та в цей же час намітився й початок її внутрішньої кризи, стала очевидною нездійсненність наполеонівських планів встановлення панування у всій Європі. Війни виснажували сили Франції. Щорічні набори до армії викликали зростаюче невдоволення народу, а високі податки на її утримання -обурення буржуазії. Ставало очевидним, що політика континентальної блокади зазнала провалу. Англійські товари продовжували контрабандно надходити в європейські країни, і навіть сам імператор таємно купував в Англії сукно для своєї армії. Посилювалося невдоволення народів Європи, що потерпали від поборів і постачання солдатів у французьку армію.
Історичний портрет
Талейран Шарль Моріс (1754-1838) - французький дипломат, міністр закордонних справ у 1797-1799 рр. (за Директорії), 1799-1807 рр. (у період Консульства й Імперії). У 1814-1815 рр., за Людовіка XVIII, очолював уряд Франції. Голова французької делегації на Віденському конгресі 1814-1815 рр.
Навіть найближче оточення Наполеона - міністр закордонних справ Талейран, міністр поліції Фуше, маршал Мюрат та брати імператора - висловлювали незадоволення безперервними війнами, які заважали правлячим колам Франції спокійно користуватися славою і здобутим багатством. Вони передбачали, що імперія, втягнута в нескінченні війни, рано чи пізно зазнає краху. Англія - найсильніша морська і промислова держава -залишалася недоступною для Наполеона, а величезна Російська імперія відновлювала і зміцнювала свої сили.