Главная | Обратная связь

У СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЗАСОБАМИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ

Життя у XXI сторіччі проходить під гаслом новітніх інформаційних технологій. Не дивлячись на те, що людина іде в ногу із часом деколи вона стає заручником власного винаходу. Але, якщо у реальній ситуації можна зателефонувати 102 і попрохати про допомогу, то у віртуальній – допомогти людині може лише вона сама.

Звичайно, нові засоби комунікації дозволяють людині ефективніше отримувати доступ до нової інформації і розваг, які раніше були їй недоступні. Проте у цього явища є і зворотна сторона [6].

Мета статті – дослідити сучасні соціальні мережі, виявити їх негативний вплив на життя сучасної людини і відповідні засоби протидії цьому за допомогою соціальної реклами.

Відповідно до мети ставимо перед собою наступні завдання:

- Виявити сутність даної проблеми.

- Дослідити причини перебування сучасної людини в соціальних мережах.

- Наголосити про наслідки надмірного перебування в соціальних мережах.

- Розробити пропозиції щодо боротьби із залежністю від соціальних мереж, переважно засобами соціальної реклами.

Об’єктом нашого дослідження є найпоширеніші соціальні мережі країн Північної Америки, Європи та Східної Азії. Предметом – вплив соціальних мереж на людей підліткового віку та студентів вищих навчальних закладів,

Актуальність теми даної статті обумовлена зростанням інтересу до соціальних мереж, які приваблюють сучасну молодь. А також їх безпосереднє використання у житті сучасної людини. За всесвітньою статистикою близько у 50% населення є своя сторінка у соціальній мережі. Станом на червень 2013 року найбільш поширеними соціальними мережами у всьому світі є “Вконтакте”, “Одноклассники”, “Twitter”, “Facebook”, “Livejournal”, “MySpace”, “Cloob”, “QZone”, “Draugiem”[8].

Інтернет та мобільні пристрої, які практично ніколи не залишають свого власника, породили нові психологічні захворювання. Офіційна медицина виділяє вісім типів таких хвороб – хвороб XXI ст., які атакують людину завдяки Інтернету і гаджетам. Однією з них є “Facebook-депресія”.В Україні і Росії вона могла б називатися “Депресія від “ВКонтакте” або “Ефект Дурова”. Суть її в тому, що люди впадають у депресію від контактів у соціальній мережі або, навпаки, від їхньої відсутності. Доведено, що чим більше часу молоді люди проводили у Facebook, тим гіршим був їхній настрій і ставлення до свого життя. Справа в тому, що люди, як правило, викладають тільки ті фотографії і новини про себе, які виставляють їх у вигідному світлі. У результаті створюється враження, що у друзів і знайомих життя краще, яскравіше і більш насичене, ніж у тебе, фото вдаліші, фігура краща, годинник дорожчий [6].

Вивченням проблеми Інтернет-залежності людини займаються багато вчених. Серед них можна виділити К. Янг, Дж. Морено, О. Шумакова, М. Шаталіна, Л. Пережогин, Дж. Шуровьескі, С. Мілгрем, Дж. Барсон та інші. Усі вони наголошують на тому, що соціальні мережі мають безпосередній вплив на життя сучасної людини.

Термін “соціальна мережа” має два значення: 1) інтерактивний багатокористувацький веб-сайт, контент якого наповнюється самими учасниками мережі. Сайт являє собою автоматизоване соціальне середовище, що дозволяє спілкуватися групі користувачів об’єднаних спільними інтересами. До них відносяться і тематичні форуми, особливо галузеві, які активно розвиваються останнім часом; 2) соціальна структура, що складається з групи вузлів, якими є соціальні об’єкти (спільнота, соціальна група, людина, особа, індивід) [9].

Однією з причин перебування людини у соціальній мережі є прокрастинація. Перед людиною постає завдання, до якого треба докласти зусиль, витратити енергію, задуматися чи подолати страх. Мозок ухиляється від витрачання енергії та замість вирішення завдання пропонує людині йти в Інтернет, у соціальні мережі, де не треба нічого робити, просто спостерігати і спілкуватися. Якщо не контролювати цей процес, то людина замість виконання завдань починає проводити час у соціальних мережах. Серед інших причин можна виділити:

1. “Втеча від самотності”.

Постійне спілкування з друзями краде людей у самих себе. Замість того, щоб звернутися до самого себе, пірнути вглиб себе, користувачі біжать від цієї самотності в поверхневе спілкування у соціальній мережі. Подібне проведення часу можна назвати булімією соціального спілкування.

2. “Ревнощі і соціальні мережі”.

Люди хочуть знати про близьку людину все, про всі її справи, контакти, поведінку. І люди часто ходять по сторінках соціальної мережі, щоб відстежувати поведінку близьких їй людей. Бажають повністю охопити людину і все її життя.

Ті точки, на які розпорошена людина у соціальних мережах, представлені структуровано – ось фото, ось стіна, ось чужі повідомлення. Людина хоче в один момент охопити все це, але сутність сприйняття така, що вона не може утримати все в одному погляді і починається біг по точках, який народжує ілюзію контролю, нібито ми бачимо всю людину [4].

3. “Like”.

У психології є поняття “погладжування” – дія, при якій людина спрямовує свою увагу на партнера, і, звертаючись до нього, дає сигнал про те, що визнає його присутність або його самого як особистість. Партнер при цьому відчуває ті чи інші емоції і почуття. Погладжування – це не обов’язково фізичний дотик. Це може бути і усмішка, і комплімент, і підтримка, і слова, і активне слухання, що підкреслюють значущість людини.

Існує думка, що потреба в погладжуванні така ж, як і потреба в їжі, воді, повітрі і теплі. Нестача погладжуваннь робить людей емоційно вразливими і схильними до маніпуляцій.

Погладжування люди отримують найрізноманітнішими способами. Одні стають старанними і відповідальними співробітниками. Інші заслуговують погладжування в бійках. Треті привертають до себе увагу, ретельно стежачи за своєю зовнішністю. А четверті отримують погладжування, маніпулюючи іншими.

“Like”– це найпростіший спосіб отримати і висловити погладжування в Інтернеті.

Соціальні мережі вчать принципом, що любов можна тільки заслужити. У соціальній мережі не можна поставити людині “like”, просто за те, що вона існує.

Щоб отримати любов (“like”), схвалення, похвалу або привернути увагу, потрібно обов’язково що-небудь зробити. Запостити кумедне зображення, написати цікавий пост, поширити новину, змінити аватарку, показати нові світлини. Коли користувач постить, це показує, що він живий, що його можна любити і взаємодіяти з ним. Із користувачами, які знаходяться на узбіччі новинної стрічки, взаємодіють мало.

Соціальна мережа не дозволяє поставити “like”людині просто за те, що ця людина існує. Можна поставити “like”тільки за дії або якості людини.

Люди, у яких гармонійні стосунки у сім’ї та в особистому житті, не мають гострої потреби в погладжуваннях і їх активність у соціальних мережах набагато менша, ніж у людей, які соціальними мережами заміщають прогалини в особистому житті. Також активність таких людей спрямована не на пошук схвалення, а на отримання інформації та спілкування [3].

Для того, щоб зрозуміти, чим відрізняється особистість від профілю, як приклад, візьмемо звичайну людину, жителя України, з проблемами в емоційному і особистісному розвитку – з браком уваги у сім’ї, у відношеннях, і бажанням цю увагу отримати. У сім’ї та у відносинах достатньої уваги він отримати не може – від нього тільки вимагають, щоб він щось віддавав.

Усі проблеми нашого героя вирішувані. Але для того, щоб вирішити їх у реальному світі, потрібно працювати, потрібен самоаналіз, віддача, подолання бар’єрів і налагодження відносин, відмова від якихось звичок. А під рукою – Інтернет. Тоді наш герой проектує своє життя у соціальну мережу і там, у ментальному світі, шукає собі кохання і затвердження своєї особистості – постійне підтвердження свого існування, отримання соціальних погладжувань, пошук уваги з боку інших. Але так як пристрасті і бажання людини в Інтернеті не розвиваються, а тільки заміщуються і придушуються, то у людини проблеми із браком уваги не вирішуються. До цього всього додається ще й затримка розвитку особистості. З’являється інтернет-залежність. Особистість стоїть і не розвивається – розвивається розум, розвиваються ментальні навички, але розвиток відповідальності, розуміння себе і турбота про інших заморожується [2].

Важливим моментом нашого дослідження є наголошення на небезпеці соціальних мереж. Багато людей не розуміють, що інформація, розміщена ними у соціальних мережах, може бути знайдена і використана ким завгодно, у тому числі не обов’язково з добрими намірами. Інформацію про учасників соціальних мереж можуть знайти їх роботодавці, батьки, діти, колишні або справжні дружини або чоловіки, збирачі боргів, злочинці, правоохоронні органи і т. д.

Наприклад, відомий випадок, коли злочинниця шукала зовні схожих на себе жінок, вбивала їх і продавала їх квартири. Жінка розшукувала своїх двійників на сайті “Однокласники”, “ВКонтакте” та інших соціальних мережах. Майбутні жертви і не припускали, що їхня зовнішність стане для них страшним вироком.

Збирачі боргів іноді використовують соціальні мережі, щоб знайти неплатників або отримати відомості про їхнє майно.

Деякі роботодавці забороняють користуватися соціальними мережами – не тільки заради економії, а й щоб перешкодити витоку інформації [9].

На думку дослідників, світ може захлеснути хвиля складних злочинів, які класифікуються як “крадіжка особистості”.Щоб довести це, вчені з ізраїльського університету Бен-Гуріона самі створили систему, яка зуміла зібрати найбільш конфіденційну інформацію про людей, що носить так званий особистісний характер. Ці дані можуть відкрити перед шахраями такі можливості в області шахрайства, які раніше їм і не снилися.

У ході експерименту ізраїльські вчені продемонстрували математичну модель, яка в online-режимі тривалий час відстежувала поведінку, соціальні зв’язки і пристрасті конкретного користувача Інтернету. За їхніми прогнозами, зловмисники за допомогою подібного софта так само можуть збирати фундаментальну інформацію про людей. Заволодівши даними, злочинці почнуть спілкуватися зі знайомими жертви на її ж лексиконі, а також оперувати фактами з особистого життя, тим самим ніби крадучи особу потерпілого.

Найнебезпечнішим у подібних злочинах є те, що шахраї заволодівають “індивідуальністю”користувача і використовують її як маску для вчинення протиправних дій. Якщо викрадені дані на зразок номера кредитної карти і паролів жертва зможе згодом змінити, то відмовитися від свого характеру, звичок і пам’ятних подій, про які прознають “викрадачі особистості”, буде вкрай непросто.

Тим часом багато соціальних мереж відкрито збирають важливі відомості про користувачів. В анкетах є питання про вік, рід занять, про захоплення і про минуле – все те, що ідентифікує людину як особистість.

Як розповів РБК daily керівник Центру вірусних досліджень і аналітики компанії ESET Олександр Матросов, якщо користувач не хоче поширювати додаткові дані про себе, то він взагалі не повинен користуватися соціальними сервісами Інтернету. На його думку, багато користувачів забувають про те, що зазначена у соціальній мережі інформація стає доступна набагато ширшому колу осіб, ніж вони можуть собі уявити. І він попереджає про те, що захистити себе від стороннього спостереження дуже складно, оскільки соціальні мережі влаштовані таким чином, що подібного роду функціонал у них закладено з самого початку.

Збір даних може здійснюватися різними способами – як на стороні користувача, наприклад із використанням шкідливих програм, так і за допомогою стандартного функціоналу, що надається самими соціальними сервісами. Керівник російського дослідницького центру “Лабораторія Касперського” Сергій Новіков розповідає, що зустрічаються випадки злому серверів соціальних мереж. При цьому найчастіше виявляється, що самі користувачі зовсім не приховують конфіденційну інформацію про себе, ймовірно, не замислюючись про можливу небезпеку.

На думку пана Новікова, шахраї точно зможуть дізнатися все про безтурботних користувачів соціальних мереж, але тим, хто думає, яку інформацію розміщувати у соціальній мережі, боятися нічого. У той же час пан Матросов застерігає, що “сценарій довгострокової емуляції особистості конкретного користувача може бути цікавий для проведення цільових атак, що дозволить зловмисникам, не викликавши підозри, запросити яку-небудь критичну інформацію” [7].

Дослідивши суть даної проблеми, ми вирішили запропонувати дії, які будуть спрямовані на вирішення проблеми залежності від соціальних мереж. Сутність цих дій полягає у створенні рекомендацій і соціальної реклами задля придушення настроїв сучасної молоді щодо соціальних мереж. Уся соціальна реклама повинна бути створена із психологічною складовою, тобто ціллю даної реклами є не продаж, а вплив. Це допоможе досягти якомога швидше потрібного ефекту. Вона повинна бути розрахована перш за все на підлітків і студентів вищих навчальних закладів та розміщуватися у місцях найбільшого скупчення людей (також це може бути відео- та Інтернет-реклама). Різні види реклами повинні викликати різні відчуття: страх (через поширення особистих даних) та одинокість (задля збільшення живого спілкування в першу чергу між близькими та друзями). Звичайно, що ми будемо і надалі працювати над розробкою заходів та дій, щодо вирішення даної проблеми.

Отже, соціальні мережі задовольняють потребу у спілкуванні, тому користувачі витрачають на них так багато часу. Нескінченність online спілкування може змістити пріоритети у людини, особливо у юного інтернет-користувача, розвинути неправильне уявлення про проведення вільного часу і спілкування з іншими людьми.

Психологи і лікарі відзначають, що саме зараз батькам потрібно особливо уважно контролювати проведення часу дітей в Інтернеті, щоб уникнути розвитку залежності від соціальних мереж [5].

Соціальні мережі стали в сучасних умовах потужним інструментом впливу на молоде покоління. Такі класичні інститути соціалізації як сім’я, школа, однолітки відійшли на другий план. Ілюзорний, віртуальний світ стає все більш привабливим для молодих людей. Він не тільки надає можливість розповісти про свої почуття, переживання, а й надає можливість доступу до особистої інформації інших людей. Занурюючись у нього, люди навіть не замислюються про те, що є вірогідність формування “залежності від віртуальності”.Тікаючи від реальних проблем у віртуальний світ, молоді люди, не усвідомлюючи це, починають сприймати його як частину реального [1].

Залежність від соціальних мереж залишається однією з найактуальніших тем для дослідження і обговорення у сучасному світі. Вона створює парадоксальне явище, коли населення планети Земля увесь час зростає, а спілкування, справжнє, міжособистісне, зникає. У подальшому треба вдосконалювати методику роботи із молоддю, робити правильний підхід до вирішення проблеми шляхом розстановлення життєвих пріоритетів. Але для цього сама людина повинна відчути та повірити в те, що вона живе в країні, де можна використати свої можливості і реалізуючи їх досягти успіху.

 

Література

1. Нестерова Г.Влияние сети интернет и социальных сетей на молодёжь (на примере студентов ЕГУ им. И. А. Бунина).–[Электронный документ]. – Режим доступа:http://sibac.info/index.php/2009-07-01-10-21-16/6604-2013-02-24-17-11-21.2. Соловьёв Д. Интернет-зависимость. Чем отличается личность от профиля? – [Электронный документ]. – Режим доступа: http://www.cossa.ru/articles/234/13449. 3. Соловьёв Д. Потребности и поведение людей в социальных сетях. Теория “лайков”.– [Электронный документ]. – Режим доступа: http://www.cossa.ru/articles/234/13291. 4. Соловьёв Д.Почему людей притягивают социальные сети – [Электронный документ]. – Режим доступа: http://www.cossa.ru/articles/234/13324. 5. Credo-ua.org Соціальні мережі небезпечні для здоров’я. – [Электронный документ]. – Режим доступа: http://www.credo-ua.org/2010/01/13088. 6. Dt.ua Названо вісім нових психічних хвороб, які атакують людину завдяки інтернету і гаджетам. – [Электронный документ]. – Режим доступа: http://dt.ua/TECHNOLOGIES/nazvano-visim-novih-psihichnih-hvorob-yaki-atakuyut-lyudinu-zavdyaki-internetu-i-gadzhetam-130216.html. 7. Easy-code.com.uaСоціальні мережі стали дуже небезпечні. – [Электронный документ]. – Режим доступа: http://easy-code.com.ua/2011/04/socialni-merezhi-stali-duzhe-nebezpechni. 8. Vsetke.ru История возникновения социальных сетей. Кто был первым?– [Электронный документ]. – Режим доступа: http://vsetke.ru/post/20447276. 9. Wiki. fizmat. tnpu. edu. ua Соціальна мережа. – [Электронный документ]. – Режим доступа: http://wiki.fizmat.tnpu.edu.ua/index.php/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B0.