Главная | Обратная связь

КНИЖКОВІ СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ США ТА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ЯК ЗАСІБ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЧИТАННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ ПРОДУКЦІЇ

 

Віртуалізація та дигиталізація, що охоплюють дедалі більше вимірів людського буття, не лише несуть у собі нові виклики й труднощі, а й відкривають перед людством незнані раніше можливості. Останніми десятиліттями революційним шляхом відбувається переведення інформації в цифровий формат, що можна порівняти із переходом товарів і послуг „зі світу речей до світу ідей” (за теорією давньогрецького філософа Платона): інформація та знання стають у суспільстві дорожчими за матеріальні блага.

Симетричні процеси відбуваються й у видавничій царині. Так, реальна паперова книга, що має розміри, вагу, колір, які можна побачити, відчути, виміряти, перетворилась на електронний файл, доступний лише через спеціальний пристрій. Однак функції книги – інформаційна, пізнавальна, виховна, просвітницька, ідеологічна – не зникли. Трансформувалось лише естетичне призначення: попри відсутність фізичного паперового втілення, цифрова книга може інтегрувати елементи фотоілюстрацій, відеоматеріалу, звукового супроводу, тож йдеться скоріше не про заміну, а про трансформацію певних функцій і властивостей видання.

Для консервативних видавців, які з недовірою ставляться до впровадження новітніх технологій у галузь, цифрова ера несе винятково проблеми, пов’язані з „витісненням” паперової книги електронною, інтернет-піратством, а також зниженням загального попиту на видання як способу проведення дозвілля в порівнянні із сучасними електронними пристроями. Проте поза полем зору скептиків залишається чимало нових можливостей для діяльності, які стали доступними лише на сучасному етапі науково-технічного прогресу. Зокрема, йдеться про модернізацію головних етапів редакційно-видавничого процесу: підготовчого, редакційного, виробничого й маркетингового. Якщо на перших трьох етапах ідеться, передусім, про зміну технологій та обладнання, то у маркетингової діяльності з'являються кардинально нові підходи.

Найширше поле для роботи видавців відкриває, у першу чергу, мережа інтернет. Попри недостатнє покриття в Україні, це джерело інформації та канал комунікації – масової, групової та міжособистісної – водночас стає дедалі популярнішим. В цьому аспекті загальні тенденції розвитку інтернету розглядали Л. Городенко (новітні медіа, властивості мережевого простору, мережеві комунікації) [1], Г. Почепцов (медіакомунікації, інтернет як засіб прискорення комунікацій, медіа-впливи на економіку та політику) [2], В. Рябічев (мультимедіа в інтернет-журналістиці, розвиток інтернет-аудиторії) [3], А. Захарченко (інтернет-комунікації, інформаційні потоки в медіапросторі інтернету) [4] та інші.

Водночас, соціальним інтернет-мережам, зокрема, спеціалізованим, ґрунтовних досліджень присвячено дотепер не було. Цим і зумовлена актуальністьстатті.

Мета статті – з’ясування сутнісних характеристик книжкових соціальних мереж та ролі, яку вони відіграють для розвитку видавничої справи. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

• з’ясувати визначальні характеристики та основні тенденції розвитку книжкових соціальних мереж;

• виявити можливості, що такі мережі відкривають для авторів, видавців і книгорозповсюджувачів.

До визначення соціальних мереж в інтернеті існує чимало підходів. Зокрема, соціальні мережі визначають як „веб-сайт або іншу службу у Веб, яка дозволяє користувачам створювати публічну або напівпублічну анкету, складати список користувачів, з якими вони мають зв'язок та переглядати власний список зв'язків і списки інших користувачів” [5, с. 7]. Водночас, частина науковців акцентує увагу на інших визначальних характеристиках соціальних мереж, зокрема, що завдяки таким спільнотам „індивіди на ґрунті різноманітності їх чуттєвих і духовних, миттєвих і довгострокових, свідомих і несвідомих, казуально обумовлених чи телеологічно спрямованих інтересів утворюють єдності, в рамках яких вони реалізують ці інтереси” [6, с. 58]. Соціальні мережі визначають і як „веб-сервіси, що дозволяють людям побудувати загальнодоступний або напів-загальнодоступний профіль усередині обмеженої системи, сформувати список інших користувачів, з якими вони з'єднуються” [7, с. 211]. Таким чином, книжкові соціальні мережі можна визначити як інтернет-спільноти з книжкової тематики, що об’єднують користувачів-читачів відповідно до їхнього спільного інтересу – книги. Всередині соціальної мережі можуть утворюватися численні групи, присвячені окремим авторам, виданням, видавництвам, літературним напрямкам. Таким чином, можна сказати, що книжкові соціальні мережі мають дещо спільне із традиційними книжковими клубами, проте, на відміну від останніх, інтернет-спільноти мають набагато ширші можливості, зокрема, не обмежені просторово-часові рамки: до соціальної мережі може приєднатися будь-хто – попри відстань, вік, стать, професію, освіту, соціальний статус тощо.

Соціальні мережі як явище, що виникло та поширилось у США та Західній Європі, інтегрувались у більшість галузей людської діяльності, зокрема, й на книжкову царину, передусім, саме у західному світі. Так, в англомовному середовищі з'явилась ціла низка сайтів, присвячених читанню, де користувачі мережею можуть черпати інформацію про літературні новинки, події у видавничій галузі, а також ділитися з іншими своїми книжковими уподобаннями та рекомендувати видання. Це явище дістало назву книжкові соціальні мережі (social book network або book social network).

Заснований у Сполучених Штатах Goodreads(goodreads.com) (у перекладі „Гарне чтиво”) – один з найбільш популярних сайтів-порадників книжок. Це інтернет-портал так званої „соціальної каталогізації” має понад 20 мільйонів зареєстрованих користувачів, 570 мільйонів анотацій до видань і 24 мільйони книжкових оглядів. Крім того, відвідувачі сайту можуть додавати свої улюблені книги на власні віртуальні полиці, складати рейтинги видань, взяти участь у дискусійних клубах, прочитати чи написати огляд до видання. А завдяки інтеграції з найбільшою у світі соціальною мережею Facebook, користувачі можуть бачити книжкові уподобання своїх друзів. Гасло сайту: „Правильна книга у правильних руках у правильний час може змінити світ”. Завдяки інтеграції з найбільшим онлайн-магазином Amazon, користувачі можуть лише за кілька секунд перейти від читання рецензії до придбання книги.

Попри тісну співпрацю з Goodreads, в Amazon є власна книжкова соціальна мережаShelfari(shelfari.com) (американського походження). Визначальна риса й символ сайту – віртуальна книжкова полиця, на якій користувач може розміщувати свої улюблені видання, які можуть бачити інші користувачі – віртуальні друзі й просто пересічні відвідувачі сайту. Крім того, творці мережі наголошують, що Shelfari – майданчик для спілкування читачів із авторами та видавцями, тож сайт виконує важливу комунікативну функцію – „зворотній зв'язок” від читача до автора.

На відміну від попередніх сайтів, LibraryThing(librarything.com) (заснований у США), що об’єднує понад 1,7 млн книголюбів, характеризується ширшим полем діяльності для користувачів. Адже на сторінці можна не лише обговорювати видання, писати рецензії та ділитися книжковими вподобаннями, а й брати участь у створенні сайту. Автори сайту закликають: „Кожен отримує користь від роботи іншого”. Сайт LibraryThing перекладений значною кількістю мов. Усі переклади здійснюються, редагуються й узгоджуються самими учасниками сайту, в стилі wiki. Відсоток текстів на сайті, що перекладені, постійно зростає. На перших місцях – французька (99.8%), каталонська (99.4%), шведська (99.3 %), голландська (93.4 %), португальська (79.6 %), німецька (75.6%), іспанська (59.4 %), італійська (55.6%), естонська (55.2%), фінська (52.8%). Примітно, попри те, що каталонською мовою спілкується 10 мільйонів людей, а іспанською – до 500 мільйонів людей, каталонська мова чи не вдвічі краще представлена на сайті за іспанську. Отже, найважливішим фактором представленості мови є не загальна кількість мовців, а активність користувачів. Російською перекладено майже третину сайту, українська ж версія дотепер не представлена.

На австралійському The Reading Room(readingroom.com) зареєстровано лише півмільйона користувачів, проте, на відміну від своїх конкурентів, він має власний магазин з продажу електронних книг і додаток для їх читання. Своїм завданням розробники сайту бачать створення „глобальної, кваліфікованої, готової до здійснення покупок аудиторії; забезпечення її експертними оглядами та рекомендаціями, відчуваючи тенденцію до читання на планшетах і смартфонах” та у „збиранні даних щодо читацької та купівельної поведінки”. З такими гігантами, як Goodreads, сайт конкурувати не планує, натомість обирає нішевий шлях своєї діяльності: більшу орієнтацію на смаки конкретних користувачів-читачів.

Американський Bookshelf (slice.com/bookshelf) був створений компанією із виробництва додатків для шопінгу Slice. Окрім можливості створення власної віртуальної бібліотеки з книжкової полиці, сайт надає можливість ділитися й дізнаватися про книжкові уподобання інших користувачів, коментувати і ставити питання про зміст, а також позичати книги. Сайт інтегрований із соціальною мережею Facebook, онлайн-магазином Amazon, компанією Bowker, що надає бібліографічну інформацію щодо виданих книжок. Проте головна мета мережі – полегшити й пришвидшити процес придбання книг через інтернет.

Британський BookRabbit (bookrabbit.com) об’єднує не лише книголюбів, а й тисячі незалежних книжкових магазинів у Великій Британії. Це означає, що за допомогою сайту можна знайти рідкісні книги, навіть якщо їх в немає в наявності у великих книготоргівельних мережах й магазинах, на кшталт Amazon.

Інші соціальні мережі, як-то BookTribes(booktribes.com), Reader2 (reader2.com), Revish (revish.com), ConnectViaBooks (connectviabooks.com), мають схожі риси із більшістю попередньо проаналізованих сайтів: база інформації про авторів і видання, оглядів і рецензій, пошук книжок за ключовими словами й тегами, угрупування (груп, спільнот) користувачів за інтересами, інтеграція із загальними соціальними мережами (Facebook, MySpace), а також можливість створювати власні списки прочитаних видань, книжкових уподобань, переглядати книжкові уподобання інших користувачів.

На основі проаналізованих книжкових соціальних мереж можна виділити основні характерні риси й тенденції:

1) книжкові соціальні мережі надають користувачам широке поле для діяльності, зокрема,щодо обговорення книжкових видань із іншими учасниками спільноти, читання й написання рецензій, оглядів, біографій і бібліографій авторів тощо;

2) так само, як і загальних, неспеціалізованих соціальних мереж, основою цих спільнот є індивідуальні сторінки-„профілі”, які містять як певну загальну інформацію про користувачів, так і спеціалізовані дані щодо їхніх книжкових уподобань, рекомендацій, нещодавно прочитаних чи запланованих до прочитання книжок;

3) інтеграція спільнот книголюбів із інтернет-магазинами значно полегшує та пришвидшує процес від обирання видання, яке користувач хоче прочитати, до безпосереднього придбання книги – паперової чи електронної;

4) інтеграція тематичних книжкових соціальних мереж із „неспеціальними”, „загальнотематичними” соціальними мережами (зокрема, Facebook) значно полегшує процес реєстрації: користувачеві не потрібно знову вводити ім'я, логін, пароль, адресу електронної пошти та інші необхідні відомості, натомість кількома переходами за посиланнями можна швидко стати учасником книжкової спільноти.

Книжкові соціальні мережі відкривають для видавців, авторів і книгорозповсюджувачів чимало нових можливостей професійної діяльності. Так, для письменників такі сайти надають можливість зворотного зв’язку із читачами. Завдяки цьому автори літературних творів краще розуміють свою цільову аудиторією, її смаки, настрої, запити й можуть відповідно реагувати у своїй творчій роботі. На відміну від нетематичних мереж, книжкові набагато краще виконують функцію каналу двостороннього спілкування, через те що учасники таких спільнот вже „відсортовані” за своїми читацькими звичками, адже книжкові соціальні мережі й призначені, передусім, для активних читачів.

У свою чергу, книгорозповсюджувачі отримують завдяки книжковим соціальним мережам нові платформи для збуту своєї продукції. При чому, попри те, що обговорення й вибір видання відбувається у онлайн-режимі, користувачі сайтів купують не лише книжки в електронному форматі, а й паперові примірники.

Видавці ж завдяки книжковим соціальним мережам отримують новий канал для популяризації читання загалом і своїх видань зокрема. У таких спільнотах створюються групи прихильників не лише окремих літераторів і літературних течій, а й видавничих домів. Повноцінне, інформативне представлення видавництв на таких сайтах із оновленням актуальних даних надасть можливість користувачам більше дізнаватись про продукцію видавництва, що створює нові майданчики для просування книг. Самі читачі, радячи ті чи інші літературні твори іншим користувачам сайту, фактично створюють виданням безкоштовну рекламу типу „сарафанного радіо” (безкоштовна форма маркетингу „з вуст у вуста”, за якого задоволений споживач радить товар чи послугу іншим).

Окрім цього, книжкові соціальні мережі виконують важливу комунікативну функцію, об’єднуючи читачів у всьому світі за літературними вподобаннями. Книголюби можуть знаходити у віртуальній мережі нових друзів за інтересами, об’єднуватися в групи, дискутувати між собою. Це є елементом формування читацької культури як невід’ємного чинника становлення сучасного високоосвіченого соціуму.

У висновку можна зауважити, що до визначальних характеристик книжкових соціальних мереж належать: наявність сторінок профілю для кожного користувача, де відображається основна інформація (властиве для всіх соціальних мереж); значна роль у наповненні сайту інформацією віддається учасникам спільноти (створення рецензій, оглядів, довідок про авторів, книжки, видавництва тощо); здатність активного обговорення видавничих продуктів не лише між віртуальними друзями, а й між усіма користувачами мережі; більшість провідних книжкових мереж інтегровані із загальними соціальними мережами (що надає можливість швидкої реєстрації) та інтернет-магазинами (що пожвавлює реалізацію книжкової продукції).

Отже, книжкові соціальні мережі надають авторам, видавцям і книгорозповсюджувачам широкі можливості. Зокрема, охоплюючи значну аудиторію, що активно користується новітніми технологіями, любить читати й цікавиться новинками на видавничому ринку, такі спільноти створюють нові майданчики для дистрибуції друкованих та електронних книжок, безкоштовні канали інформації про книжкові новинки, авторів і видавництва, розвиваючи таким чином видавничу галузь загалом.

Розвиток книжкових соціальних мереж у США та Західній Європі є прикладом для створення аналогічних в Україні.

 

Література

1. Городенко Л. Класифікація новітніх медіа // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 49. – 2012. – С. 69–75 2. Почепцов Г. Від Facebook’у і ґламуру до Wikileaks: медіакомунікації / Георгій Почепцов. – К. : Спадщина, 2011. – 464 с. 3. Рябічев В. Мультимедіа в інтернет-журналістиці // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 40. – 2010. – С. 67–70. 4. Захарченко А. Кількісна оцінка ефективності інтернет-комунікації // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 44. – 2011. – С. 51–53. 5. Голубенко О. Безпека інформаційних систем та захист інформації / Голубенко О. Л., Петров А. С., Петров А. О. // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – №7 (161). – 2011.– Ч. 1. – С. 7–10. 6. Петренко-Лисак А. Кібервіртуальні спільности та кібервіртуальні особистості // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 38. – 2010. – С. 56–62. 7. Boyd D. Social Network Sites: Definition,History, and Scholarship / D. Boyd, N. Ellison //Journal of Computer-Mediated Communication. – № 1 (13). – Àrticle 11. – Michigan, 2007.