Принципи економічної інтеграції і внутрішні проблеми України.
Що стосується принципів міжнародної економічної інтеграції, то вони мають насамперед визначати загальнолюдські вартості, які є прийнятними для кожної країни-учасниці інтеграційної групи. Це означає, що кожна з країн-учасниць має визнавати і запроваджувати загальнолюдські вартості насамперед у своїй країні і тим паче в міжнародних відносинах. Принципів, які спільні для усіх учасників інтеграції, є достатньо. Вони стосуються найважливіших аспектів життєдіяльності людини та країни загалом. Ці принципи можна звести в декілька груп: ^ свобода людини: забезпечення природних прав людини на життя, освіту, професію, підприємництво, переміщення та багато інших прав, що дають можливість людині пізнавати світ, себе, брати участь у тих видах діяльності, які їй до вподоби та приносять засоби для життя; ^ розбудова правової держави: власне правова держава має забезпечити реалізацію людиною її природних прав і свобод; сутність правової держави зводиться до створення конституції та підконституційних законів країни, які не регламентують (визначають) поведінку людини (що можна робити, а чого не можна), а захищають природні права і свободи людини у тому числі право на оплату праці, свободу слова, вираження своїх політичних, ідеологічних, релігійних переконань тощо; створення вільної економічної системи:це вельми важливий принцип міжнародної економічної інтеграції, позаяк він передбачає вільний рух товарів, праці, капіталів між: країнами; його основними характеристиками є: економічна свобода людини-виробника і людини-споживача, тобто кожен обирає вид діяльності та де і на що витрачати свої доходи; пріоритет приватної власності на капітал і результати виробництва; приватна власність визначає економічні інтереси власника і є рушійної силою ділової активності, продуктивного та ефективного виробництва загалом; звуження вертикальної (директивної) системи управління аж до її ліквідації та поширення горизонтальної економічної політики задля активізації ділових відносин між власниками, виробниками, банками, торговельними організаціями та іншими рівноправними суб'єктами господарювання; лібералізація руху товарів, праці й капіталу: у цьому аспекті якраз закладені основи вільної економіки та й цілі міжнародної економічної інтеграції загалом; кожна країна-учасниця інтеграції отримує можливості розширювати межі ринків для своїх товарів, руху праці й капіталу та створювати передумови для руху тих самих товарів, праці й капіталу на її території з інших країн. Досвід розвинутих інтеграційних груп показує, що реалізація цих принципів приводить до відносного вирівнювання рівнів економічного розвитку тих країн-учасниць, які відзначалися невисоким рівнем розвитку. Очевидно, що інтеграція на рівнопартнерських засадах має позитивний вплив на розвиток країн-учасниць. Внутрішні проблеми міжнародної інтеграції України.Проблеми інтеграції України у світову економіку стосуються дотримання практично всіх трьох груп названих принципів. Сьогоднішня Україна проходить етап подолання стереотипів розбудови економічної системи Ідеологія, держава і економіка не повинні бути метою, якої належить досягти, вони — лише засіб досягнення поставлених цілей: свободи людини і нації, захисту прав і соціального стану людей, легального отримання належних доходів грішми, забезпечення гідного людини рівня життя та ін. З огляду на це вибір національної ідеології має бути обґрунтований чинниками, що уможливлюють формування відповідного національно-політичного, національно-економічного і національно-соціального мислення усіх громадян країни, зокрема такими, як: 1) об'єктивні закони економіки і суспільства, передусім закон господарської збалансованості (Qц - vГм), дотримання вимог якого забезпечує збалансованість національних економічних, політичних та соціальних пропорцій і стабільність усього суспільства; закон товарообміну (Q = Г/ц), що спонукає виробника до забезпечення конкурентоспроможності його товару, а споживача — до його платоспроможності; закон товаровиробництва (В - О + dВ чи Г = Г0 + dГ), дотримання якого уможливлює відшкодування витрат виробництва та отримання валового внутрішнього продукту в його натурально-вартісній і грошовій формах для національних потреб; 2) національне мислення як результат самопізнання кожної людини і нації загалом щодо її ставлення і сприйняття нею вартостей політичної, економічної, ідеологічної, соціальної свобод і засобів їх досягнення. Складовими національного мислення є: національна самосвідомість (спосіб мислення, який відображає усвідомлення людиною своїх коренів, збереження історично сформованих національних рис культури, мови, побуту, освіти тощо); національна демократія (політико-ідеологічна система мислення, що ґрунтується на принципах побудови правової держави, соціально орієнтованої економічної системи за національними ознаками титульної нації країни та рівних конституційних правах розвитку національних меншин); національний патріотизм (рівень національної самосвідомості, для якого характерними є гордість за свою націю і країну, бережливе ставлення до національної (державної) мови, культури, історії, освяти, релігії,культурних та історичних надбань інших народів); національна гідність (суспільна, політична,ідеологічна, соціально-економічна позиція людини, яка обстоює національні інтереси своєї країни, нації); національно-економічне мислення (пізнання господарських законів і усвідомлення усіма громадянами того, що зростання добробуту залежить від їхньої працездатності, професіоналізму, національно-державного патріотизму та від створених ними конституційних засад^ держави, економіки, законодавчих актів господарювання); національний інтелект (синтетичний показник розвитку нації та її індивідів, який відображає рівень знань природних і суспільних процесів, а також: рівень національного самоусвідомлення, гуманістичних відносин, моралі, етики, ідеології, міжнародних зв'язків та ін.); 3) національні інтереси (політичні, державні, економічні, міжнаціональні відносини, необхідні для національного самовідтворення і входження України до міжнародних політичних, економічних, фінансових, торговельних організацій і союзів). Для України життєво важливо: > створення демократичної правової держави, яка обстоювала бнаціональні інтереси народу, забезпечувала захист прав своїх громадян, здійснювала передбачувану, виважену внутрішню і зовнішню політику; > формування ринкової економічної системи, в якій домінувала б приватна власність на капітал і створюваний продукт, діяли б механізм ринкового регулювання виробництва, розподілу і споживання національного продукту, надійна система соціального захисту тих, хто його потребує; > сприйняття Україною вартостей політичноїдемократії і соціального розвитку провідних європейських країн і країн світу, політичне й економічне зближення з ними черезінтеграцію в європейські структури, Світову Організацію Торгівлі (СОТ) тощо; > збереження і розвиток рівноправних партнерських економічних і торговельних відносин із країнами СНД і країнами, що розвиваються; 4) національно-громадянське суспільство з розвинутою політичною демократією і соціально орієнтованою ринковою економікою — державно-організована нація, для якої пріоритетними є національні та загальнолюдські вартості у сфері державотворення (правова держава), економічної свободи людини, розвитку національних і культурних надбань представниками різних етнічних груп. Суто громадянського суспільства не існує, позаяк жодна країна не має громадянської конституції, а має державну (національну) конституцію за ознаками титульної нації, тому суспільство цієї країни є національно-громадянським. Сутність такого суспільства реалізується за дотримання загальнолюдських вартостей співжиття: > ухвалення, запровадження і дотримання законів країни, які захищають природні права і свободи людини на працю, доходи, самовираження, освіту, охорону здоров'я, житло; ^ забезпечення умов ізахисту вільного вибору виду діяльності, місця праці, місця проживання, розвитку національної культури, формування національної самосвідомості всіх етнічних груп населення; ^ створення економічних і правових умов, за яких люди праці й непрацездатні громадяни країни отримують доходи грішми, що уможливлює їхні платоспроможність і гідний людини рівень життя; ^ створення правових і економічних умов, за яких виробники здатні здійснювати виробництво конкурентоспроможних товарів та послуг для відшкодування витрат виробництва й отримання прибутків на внутрішньому і зовнішньому ринках. Підтвердженням того є досвід розвинутих країн, економічна система яких забезпечує високу зайнятість населення і добробут усіх членів суспільства.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|