Главная | Обратная связь

Інституційні основи і форми економічної і політичної інтеграції

Реалізація питань інтеграції України у світову економіку немож­лива без відповідної ідеології, політики та управлінських структур з обґрунтованим розподілом їхніх функцій і повноважень. Проб­лематика міжнародної економічної інтеграції України має бути в полі зоруПрезидента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Насамперед усі зазначені органи центральної влади України повинні усвідомлювати, що економічну інтеграцію треба здійсню­вані не задля самої інтеграції як такої, тим паче не з ким завгод­но. Інтеграція має забезпечити вирішення питань, що стосуються національних інтересів України:

> по-перше, збереження і зміцнення національного сувереніте­ту України і недоторканності її території;

> по-друге, формування і розвиток української нації на основі ідеології і політики національної демократії, незалежно від етнічного складу нації та створення в Україні національно-громад­ського суспільства;

> по-третє, розвиток і розбудова правової демократичної дер­жави з усіма свободами та атрибутами з чесною владою, якій на­род довіряє;

> по-четверте, створення ліберальної ринкової економічної си­стеми, фінансового механізму з тенденціями планомірного зро­стання національного продукту і добробуту народу загалом.

Національні інтереси України мають бути усвідомлені чинов­никами насамперед центральних органів влади і бути в основі фор­мування єдиної політичної, ідеологічної, економічної та соціальної політики.

Національні інститути економічної інтеграції.До них відносять органи влади всіх рівнів. Особливу роль у вирішенні питань міжна­родної економічної інтеграції відіграють центральні органи вла­ди, позаяк їх формують політичні сили різної ідеологічної орієн­тації. Стає очевидним, що національні інтереси України повинні бути пріоритетними, мати верховенство над ідеологіями і ґрунту­ватися на одній ідеології— національній демократії.

Інститут Верховної Ради України. Це один із найскладніших центральних органів влади в Україні. Його складають представ­ники різних політично й ідеологічно спрямованих депутатів, які практично не можуть знаходити порозуміння у вирішенні питань національних інтересів.

Інститут Президента України. Має чи не найбільше повнова­жень щодо реалізації національних інтересів, у тому числі й міжна­родної економічної інтеграції України. Інститут Пре­зидента України має достатньо повноважень для реалізації націо­нальних інтересів, у тому числі для вибору векторів міжнародної економічної інтеграції України.

Інститут Кабінету Міністрів України.Цей інститут влади уособлює господарську владу України й ухвалює рішення щодо фінансового забезпечення реалізації програм розвитку України. Головну роль у вирішення питань міжна­родної економічної інтеграції відіграє Міністерство закордонних справ України, аполітично-військової — Міністерство оборони України.

Інститути і форми міжнародної економічної інтеграції.Міжна­родна економічна інтеграція відбувається у межах як кожної з основ­них груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Зага­лом міжнародна економічна інтеграція означає процес поступо­вого зближення і взаємодії національних економік двох і більше країн, спрямованих на створення єдиного між ними господарсько­го механізму при збереженні кожного власного політичного суве­ренітету. Вважають, що міжнародна економічна інтеграція є най­важливішою формою процесу інтернаціоналізації технологічногоспособу виробництва. Це зумовлено тим, що вона охоплює такий важливий механізм економічноїсистеми, як господарський ме­ханізм, у якому є нелише базисні, а й надбудовні елементи су­спільно-економічної системи. Врешті-решт міжнародна економіч­на інтеграція поширюється на всі надбудовчі підсистеми міжна­родних відносин: правові, політичні, ідеологічні, соціальні, куль­турні, національні тощо, що приводить у перспективі і до політич­но-військової інтеграції.

Нині в межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних економічних систем.

Фінансові інститути і форми інтеграції. Для України, як і будь-якої іншої країни з перехідною економікою, входження у світове господарство є одним з найважливіших завдань. Його реалізація потребує повноцінної участі держави в міжнародних економічних організаціях. Практика показує, що міжнародні організації можуть надати Україні ефективну допомогу в перебудові економіки на ринковий тип. На сьогодні Україна є членом багатьох міжнарод­них фінансових організацій:

^ Міжнародного валютного фонду (МВФ), до якого Україна вступила у квітні 1992 р.;

Світового Банку Реконструкції та Розвитку, ресурсами яко­го користується Україна;

Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, з яким до­сить успішно співпрацюють українські банки та підприємства.

Торговельні інститути і форми інтеграції. Україні вкрай важ­ливо інтегруватися у систему міжнародної торгівлі. Наймасштабнішою є Світова Організації Торгівлі (СОТ), або ВТО (Всесвітня Торго­вельна Організація). Україна подала заявку про вступ до цієї органі­зації. Треба зазначити, що знайдено порозуміння у цьому питанні між політичними силами впарламенті тауряді України. На поча­ток 2008 року Україна сталачленомцієї торговельної системи.

Господарські інститути і форми інтеграції.Це найвищі фор­ми міжнародної економічної інтеграції. Вони сформовані практич­но на всіх континентах світу. Країни шукають таких форм співробітництва у сфері економіки, які сприяли б економічному зростанню і мінімально обмежували політичний суверенітет. Ук­раїна має вибір щодо міжнародної економічної інтеграції, але му­сить політично, ідеологічно та економічно визначитися. Інтегра­ція за декількома векторами практично нереальна.

Співдружність Незалежних Держав (СНД). Цю інтеграційну групу складають практично сьогодні незалежні держави, що були у складі СРСР, крім країн Балтії. В Україні є прихильники і лобісти саме цього вектора економічної й політичної інтеграції України.

Європейський Союз (ЄС). До складу ЄС сьогодні входять 27 країн Західної і Центральної Європи та Балтії. Ця інтеграційна група формуваласяз початку 1950-х років і набула найвищої

економічної форми, тобто створивши валютний союз та запрова­дивши єдину валюту — євро.

Інші інтеграційні групи є на азійському, американському, афри­канському континентах і ще не набули такої форми, як ЄС.

Країни-учасниці інтеграції усвідомлюють і дотримуються прин­ципу, що економічна інтеграція не може супроводжуватися полі­тичною, юридичною та іншими видами інтеграції у сфері надбу­дови, тим паче посилено. Учасники інтеграційної групи можуть лише з урахуванням своїх національних інтересів делегувати ухва­лення окремих законів органом управління цього об'єднання.