Главная | Обратная связь

Політична система суспільства

 

Політична система суспільства (у широ­кому розумінні) - це сукупність політичних інститутів, відно­син, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих політичним, правовим, культурним нормам, історичним традиціям і установкам політичного режиму кон­кретного суспільства. До неї належать: 1) політичні організа­ції; 2) політичні відносини; 3) політична діяльність; 4) полі­тичні і правові норми; 5) політична свідомість і політична культура.

Політична система суспільства (у вузькому розумінні) - це державні і недержавні соціальні інститути, які здійснюють певні політичні функції. До таких соціальних ін­ститутів належать держава, політичні партії, політичні рухи, інші політичні організації, які беруть участь у процесі завою­вання, утримання і використання політичної влади.

Основним елементом політичної системи є держава. Це обумовлено тим, що лише вона виступає офіційним пред­ставником усього суспільства, визначає головні напрямки йо­го розвитку: здатна забезпечувати і захищати основні права

людини і громадянина, здійснювати загальносоціальні функ­ції; має у своєму розпорядженні спеціальний апарат управ­ління і примусу: встановлює загальнообов'язкові для всіх суб"єктів правила поведінки - юридичні норми; володіє суве­ренітетом.

Разом із державою в політичній системі суспільства існують численні політичні партії. Політичною партією ви­знається добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню по­літичної волі громадян, бере участь у виборах та інших полі­тичних заходах. Політичну партію слід відрізняти від полі­тичного руху, який не має характерних для партії організа­ційної структури і детально розробленої політичної програми, та від групи тиску, яка намагається не стільки завоювати по­літичну владу, скільки мати вплив на тих, хто її здійснює.

Взаємовідносини держави та політичних партій мають виключно правовий характер (див., наприклад, ст.ст. 36, 37 Конституції України, Закон України "Про політичні партії в Україні" від 25.04.2001 p.). Політичні партії є рівними перед законом. Втручання державних органів і посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій заборо­няється законом. Держава забезпечує додержання прав і за­конних інтересів політичних партій, легалізованих (офіційно визнаних) у певному порядку. Легалізація політичних партій в Україні здійснюється шляхом їх реєстрації Міністерством юстиції України. Не допускається утворення і діяльність по­літичних партій, програмні цілі або дії яких спрямовані на лі­квідацію незалежності держави; зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; порушення суверенітету і територі­альної цілісності держави; підрив її безпеки; незаконне захоп­лення державної влади; пропаганду війни, насильства, розпа­лювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі; посяган­ня на права і свободи людини, здоров'я населення. Політичні партії сприяють формуванню і виявленню політичної волі громадян, висуваючи своїх кандидатів на виборах до органів державної влади і місцевого самоврядування, які повинні

проводити політику цих партій при одержанні ними відповід­ного мандата. Політичні партії провадять свою діяльність від­повідно до Конституції і законів України, цілей і завдань, ви­значених в їхніх програмах і статутах. Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: Міністерство юс­тиції України - за додержанням вимог Конституції, законів держави, статуту партії; Центральна виборча комісія та окру­жні виборчі комісії - за додержанням порядку участі у вибор­чому процесі. У разі порушення вимог щодо створення і дія­льності політичних партій за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України політична партія може бути заборонена в судовому порядку.

Правова держава

 

Концепція правової держави формувалася поступово. Так, про владу закону над громадянами і правителями говорив ще давньогрецький філософ Солон; про співвідношення при­родних прав людини і законів держави писали Аристотель і Цицерон. Положення теорії правової держави у XVIII—XX ст. відображені у працях англійських філософів Т. Гоббса, Д. Локка, французьких філософів Ш.Л. Монтескье, Ж.-Ж. Рус­со, російських учених М. Коркунова, П. Новгородцева, Б. Кіс-тяківського, Г. Шершеневича. Філософське обґрунтування ідеї правової держави міститься у працях німецьких філософів Г. Гегеля та 1. Канта. Термін "правова держава" був запрова­джений у літературу в XIX ст. німецькими юристами Р. фон Молем, К.Т. Велькером, Ф. фон Аретином та ін.

Правова держава -це форма організації полі­тичної влади громадянського суспільства та її взаємовідносин з індивідами, яка ґрунтується на принципах верховенства права, поваги особистості, недоторканності її прав, свобод, законних інтересів.

Сутність правової держави проявляється у двох аспек­тах: формально-юридичному, вираженому в обмеженні полі­тичної влади правом, та соціальному, що виражений у забез­печенні прав і свобод людини і громадянина.

29Основні ознаки правової держави:

1) наявність розвиненого громадянського суспільства, різноманітність не опосередкованих державою взаємовідно­син вільних і рівноправних індивідів;

2) суверенітет народу; конституційно-правова регла­ментація державного суверенітету, який має представницький характер;

3) верховенство права, поширення його вимог на дія­льність усіх громадських і політичних організацій, індивідів, всі сфери суспільного життя;

4) правова рівність громадян;

5) визнання і реальне гарантування прав і свобод лю­дини;

6) взаємна відповідальність держави і особи (громадя­ни несуть відповідальність перед державою за порушення правових норм, а держава відповідає перед громадянами за невиконання прийнятих на себе зобов'язань);

7) пріоритет у сфері приватного права принципу "доз­волено все, що не заборонено законом", а у сфері публічного права - "дозволено тільки те, що прямо встановлено зако­ном";

8) пряма дія Конституції та норм міжнародного права;

9) поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову; їх взаємодія і взаємний контроль на основі процедур, передба­чених Конституцією;

10) визначальна роль суду у вирішенні всіх конфліктів у суспільстві; можливість оскаржити в судовому порядку не­правомірні дії державних органів і посадових осіб; незалеж­ність судових органів від органів державного управління і будь-яких політичних сил;

11) створення і підтримка режиму демократії, закон­ності, конституційності;

12) високий рівень правосвідомості і правової культу­ри суспільства та особи.

Правова держава - необхідна умова вільного існуван­ня людей у демократичному суспільстві, заснованому на їх майновій і правовій суверенності та захищеності законом.

ЗО