Главная | Обратная связь

Право природокористування

Природокористування - одна з найважливі­ших сторін взаємодії людини з природою. Використання лю­диною природних ресурсів в основному регулюється право­вими приписами. Розрізняється право природокористування в об'єктивному і суб'єктивному значеннях. Право природоко­ристування в об'єктивному значенні являє собою правовий інститут, сукупність правових норм, що регламентують поря­док, умови і підстави виникнення, здійснення, зміни і припи­нення прав і обов'язків суб'єкта, який користується природ­ними ресурсами. Під правом природокористування в суб 'єктивному значенні розуміють забезпечену законом мож­ливість безпосередньої експлуатації суб'єктом природного об'єкта чи його частини з метою отримання певних благ (ма­теріального чи нематеріального характеру). Право природо­користування є емким за сьоїм змістом. Серед його різновидів можна виділити: право землекористування, право водокори­стування, право лісокористування, право користування над­рами, право користування тваринним світом, право користу­вання атмосферним повітрям, право користування природно-заповідними територіями та ін.

165Експлуатація природних ресурсів у встановленому по­рядку можлива як користувачами, так і власниками цих ресур­сів. Наприклад, використання земельних ділянок для передба­чених законом цілей може здійснюватися не тільки землекори­стувачами, але і власниками відповідних земельних ділянок.

Право природокористування характеризується пев­ними принципами. Найважливішими з них є: цільовий харак­тер природокористування (тобто використання конкретного об'єкта природи чи його частини можливо тільки для тих ці­лей, для яких він призначений), комплексність, сталість, ста­більність, самостійний захист прав суб'єктів, які здійснюють експлуатацію природних ресурсів, ліцензування, похідність від відповідних форм власності на природні ресурси та ін.

Чинне законодавство про охорону навколишнього природного середовища розрізняє право загального і право спеціального використання землі, вод, надр, лісів, тваринного і рослинного світу, інших природних ресурсів. Суб'єктами за­гального використання природних ресурсів можуть бути тіль­ки громадяни. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" гарантує громадянам це право для задоволення різних життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних та ін.).

Загальне природокористування здійснюється грома­дянами безкоштовно, без закріплення за ними індивідуально визначених природних ресурсів або їх частин. За загальне природокористування не стягується плата і для його здійс­нення не потрібно отримувати спеціальні дозволи (ліцензії). Прикладами загального природокористування є купання у во­доймах, плавання на човнах, право використання земель, за­йнятих вулицями, майданами, проїздами, парками, скверами, та інших земель загального користування в населених пунк­тах; право вільно перебувати в лісах, збирати дикоростучі плоди, горіхи, ягоди, гриби тощо.

На відміну від загального спеціальне використання природних ресурсів здійснюється не тільки громадянами, але й підприємствами, установами та організаціями в тих випад­ках, коли природні ресурси чи їх частини у встановленому

законом порядку надаються в користування (у тому числі в оренду). При цьому надання природних ресурсів у користу­вання здійснюється на підставі спеціальних дозволів: держав­них актів на право постійного користування землею, догово­рів оренди землі, лісорубних ордерів, лісорубних квитків, лі­сових квитків, ліцензій, карток та ін. Це природокористуван­ня в більшості випадків пов"язано із закріпленням відповід­них природних ресурсів за конкретними користувачами і з використанням технічних пристроїв або споруд. Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливе тільки за плату. Наприклад, за­конодавством за використання землі встановлено плату у ви­гляді земельного податку та орендної плати за землю.

Мета спеціального використання конкретних природ­них ресурсів визначається законом й уточнюється при надан­ні об'єкта природи в користування. Так, земельні ділянки ви­користовуються для потреб сільського господарства, розмі­щення і розвитку населених пунктів (міст, селищ міського ти­пу і сільських населених пунктів), для розвитку галузей на­родного господарства і т.п. Лісові ресурси служать для задо­волення потреб у деревині, захисту вод і земель, регулювання клімату та ін. Надра призначені для геологічного вивчення, видобутку корисних копалин, будівництва підземних спору­джень та інших цілей; водні об'єкти - для питних і побутових потреб населення, промислового водопостачання, сільського господарства, судноплавства, рибальства та ін. Тваринний світ використовується для здійснення полювання і рибальст­ва, для науково-дослідних, культурно-виховних, естетичних та інших цілей.