 |
|
Практична значимість порівняльного правознавства
Поряд із академічними, освітніми цілями порівняльне правознавство вирішує також виключно прагматичні, прикладні задачі.
У більшості вітчизняних виданнях з конституційного права, зустрічається положення, по цілком зрозумілим для сучасної України причинам, про можливість запозичення окремих норм, актів, принципів, положень й інститутів із правових систем зарубіжних країн.
Запозичення норм, принципів, положень і інститутів з державно-правових систем інших країн, безсумнівно, являє собою дуже важливий аспект змісту прикладної функції порівняльного правознавства. Але все-таки це лише один аспект, одна зі сторін тієї величезної і різнобічної практичної ролі, що відіграє порівняльне правознавство в житті міжнародного і національного співтовариства та окремої держави.
Звернемо увагу також і на такі важливі сторони порівняльного правознавства, як:
- вплив порівняльного правознавства процесу правотворчості одних країн на аналогічні процеси, що відбуваються в інших країнах;
- вплив порівняльного правознавства на правозастосовчий, особливо – судовий процес;
- усе зростаючий вплив порівняльного правознавства на правоохоронний процес;
- посилення його ролі і впливу на процес уніфікації і гармонізації права.
Аналізуючи сучасний стан порівняльного правознавства, компаративісти багатьох країн указують на те, що в порівнянні з довоєнними роками свого розвитку порівняльне правознавство як самостійна галузь знань наприкінці XX сторіччя зміцнилося не тільки в академічному плані, але і підсилило свої позиції в практичному плані.
Протягом тривалого часу, дисципліна розглядалася в основному з академічних позицій. Це було хоча і важке, але, безсумнівно, дуже цікаве заняття: адже кожному юристу завжди хочеться знати щось нове про право. У цей період практикуючі юристи, безумовно, розуміючи важливість порівняльного правознавства теоретично, не додавали йому належного значення практично.[27]
За останні десятиліття правовий клімат в усьому світі істотно змінився. Усе частіше порівняльно-правовий матеріал став використовуватися не тільки як джерело законодавчих, але і судових рішень. Причин для цього багато. Це — і європейська інтеграція, і зближуюча всі країни світу економічна кооперація, і просто — практична потреба юристів кожної країни при вирішенні нових правових проблем мати уявлення про те, як вирішуються вони в інших країнах.
Зміцнення і розширення "нашого глобального села", розвиває дані ідеї про посилення практичної значимості в даний час порівняльного правознавства, розкриває перед нами, "громадянами світу", небачені дотепер перспективи не тільки економічної, політичної і фінансової взаємодії, але і перспективи правового кооперування.
Зростання теоретичної і практичної значимості порівняльного правознавства, дозволило юристам з різних країн в останні роки не тільки краще розуміти свою власну діючу правову систему, але і набагато вдаліше підшукувати моделі для її удосконалювання. На це ж нерідко звертається увага й в американській літературі, з посиланням, як правило, на те, що зростання практичної значимості порівняльного правознавства повинне послужити також захисту національних інтересів США.
Розглядаючи конкретні прояви практичної значимості порівняльного правознавства для життєдіяльності кожного окремого національного співтовариства і світового співтовариства в цілому, звертаємо увагу, насамперед, на посилення його ролі і впливу на процес правотворчості.
Не випадково компаративісти в процесі аналізу функцій порівняльного правознавства й основних напрямків його впливу на навколишнє правове середовище звертали увагу в першу чергу на "законотворчу" спрямованість його діяльності. Розглядаючи порівняльне правознавство в якості "інструменту законотворчості", вони не безпідставно вказували на те, що в порівнянні з іншими напрямками його впливу, такими, наприклад, як науковий, для застосування порівняльного правознавства у законотворчій практиці характерна завжди була безперервність його прояву.
Це виражалося, зокрема, у тому, що в процесі правотворчості одних країн нерідко використовувалися законодавчі процедури, принципи, форми і прийоми правотворчостіінших країн. Широко застосовувалися різні методи законодавчої діяльності. Зі сфери законодавства одних країн на законодавчу сферу діяльності інших країн періодично переносилися різні теорії, доктрини, уявлення і бачення найбільш оптимального правотворчого процесу,найбільш ефективного використання в правотворчості різних країн інститутів і форм представницької і безпосередньої демократії. Причому, практика взаємного використання досвіду правотворчої діяльності зовсім не обмежується межами окремих держав чи регіонів. Вона носить повсюдний, масовий характер і до того ж поширюється, у випадках з федераціями і конфедераціями, на складові держави та державні утворення.[28]
Порівняльне правознавство має справу не тільки з правовими системами і законодавчим процесом на рівні окремих країн. Не в меншому ступені воно стосується правових систем і законодавчих процесів усередині їх самих — на рівні окремих земель, провінцій чи штатів.
РОЗДІЛ 4
Методологія порівняльного правознавства