 |
|
Модельні законодавчі акти й особливості уніфікації правових норм
В останні десятиліття зростає питома вага нового виду правових актів, що служить меті правової уніфікації. Мова йде про модельні (рекомендаційні) законодавчі акти як більш високого ступеня уніфікації норм національних законодавств. Модельним законом є законодавчий акт рекомендаційного характеру, що містить типові норми і дає нормативну орієнтацію для законодавства. Він не є обов'язковим для законодавчих органів і служить для них стандартом, що нормативно орієнтує. Модельні закони розрізняються за видами: одні приймаються законодавчим органом федерації для її суб'єктів, інші - міждержавним об'єднанням для держав-членів, треті - міжнародними організаціями як правовий зразок, четверті - розробляються вченими-юристами і фахівцями і носять доктринальний характер.
І перше, що впадає в око, — це властивість модельних актів бути своєрідним "містком" між нормами міжнародного і внутрішнього права, здатність "уплітатися" у тканину названих нормативних систем.
Модельні закони безпосередньо вміщують у собі принципи, норми міжнародного права, перетворюючи їх у нормативно-концентрованому виді в національні законодавчі акти.
Така модифікація полегшується тим, що чимала частина міжнародно-правових документів структуруєтся нині по об'єктах регулювання й у формах, дуже близьких до актів внутрішнього права. Назвемо, приміром, Конвенцію про свободу асоціації і захисту права на організацію, Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку, Конвенцію про трудові відносини на державній службі, Основні принципи незалежності судових органів, Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх, Європейську хартію про місцеве самоврядування (у ст. 2 зроблене відсилання до конституцій і законів держав).
Модельні закони відрізняються, як відзначалося, по суб'єктах їхнього прийняття: найчастіше це міжпарламентські асамблеї. Їм притаманний рекомендаційний характер, що не виключає імперативних норм, визнаних у порядку добровільних самозобов'язань. Зміст модельних актів — двоякий, оскільки вони можуть містити або нормативну концепцію і загальні принципи регулювання в тій чи іншій сфері, нормі-дефініції, або бути чітко структурованим правовим актом, що виступає в якості "батьківського" нормативного зразка, моделі для "дочірніх" актів національного законодавства (із широким вибором правових альтернатив). Іноді модельний закон краще приймати до, іноді після національних актів.
А звідси ще одна властивість: модельні закони одержують силу в межах того чи іншого державного утворення після прийняття, визнання і схвалення їх — у будь-якому обсязі — національним парламентом.
Модельні законодавчі акти мають велику історію. Вони виникають, як свідчить закордонний досвід, у федераціях, у рамках міждержавних об'єднань і в межах регіонів. У 1858—1859 р. у Пруссії й Австрії обговорювалося питання про загальнонімецький Торговий кодекс. Зміст і форми модельних актів розрізняються за масштабами можливої дії і суб'єктами, що їх приймають, за ступенем впливу на законотворчість держав і державних утворень.[165]
Що стосується держав з федеративним устроєм, пошлемося в якості класичних на три приклади з історії США. У 1952 р. був опублікований перший офіційний текст Однакового торгового кодексу. У 1962 р. прийнятий модельний Зразковий кримінальний кодекс, у 1980 р. — модельний Закон про підприємницькі корпорації. Це рухливі по змісту і способам адаптації акти.
У федеративних державах соціалістичного типу модельні закони не одержали поширення. У Союзі РСР діяли союзні закони й Основи законодавства (Основні начала), за яких механічно вибудовувався довгий ланцюг кодексів і інших актів союзних і автономних республік. Подібність їх була настільки велика, що очевидна первинна уніфікація права не породжувала питання про розмаїтість законодавчих систем у республіках.
Ситуація міняється нині докорінно насамперед у Російській Федерації, де Конституція визначила сфери законодавчої компетенції органів Федерації і її суб'єктів. Здається, у нових умовах в областях спільного ведення цілком виправдані модельні закони, але не замість Основ законодавства, а як би у їхній розвиток. Адже після видання Основ республіки й галузі приступають до власної законотворчості, і їм дуже допомогли б модельні закони про надра, утворення, культуру і т.п.
Учені готують акти про екологію, територіальні утворення. Не можна виключати модельних законів, підготовлюваних на прохання республік, країв, областей, інших суб'єктів з питань, що відноситься до їхньої виняткової компетенції. Це можуть бути наукові концепції, структури, основні принципи, зразкові тексти актів.
Проведений аналіз модельних законодавчих актів дозволяє зробити деякі загальні висновки.
Перший — такі акти грають усе більш помітну роль у процесі зближення внутрішнього і міжнародного права, з одного боку, сприяють зближенню національних законодавств — з іншого.
Другий — модельні законодавчі акти розрізняються по змісту, формі, по суб'єктах прийняття. Ці особливості необхідно враховувати стосовно різних державних і міждержавних утворень. У програмах законодавчої діяльності парламенту Російської Федерації виправдано передбачати підготовку модельних законів.
Третій — модельні закони припускають специфічні процедури підготовки, розгляду і схвалення (прийняття).
Четвертий — вимагаються зусилля по використанню модельних актів у законотворчості суверенних держав.
Безумовно, модельні законодавчі акти є перспективною формою правотворчості, яку варто активно використовувати в процесі розвитку й удосконалення законодавства.