Главная | Обратная связь

Право Європейського Союзу

Одним з найбільших міждержавних об'єднань є Європейські співтовариства (ЄС). Європейські співтовариства – Європейське Економічне Співтовариство, Європейське об'єднання вугілля та сталі, Європейське об’єднання з атомної енергії – єдине національне об'єднання 12 західноєвропейських країн з метою створення економічного і політичного союзу держав, що входять до ЄС.

У 1992 р. у відповідності з Маастрихтським договором Європейські співтовариства перетворюються в Європейський Союз з більш суворими правилами інтеграції.

Вищим органом ЄС, що приймає рішення з найбільш важливих принципових питань діяльності цієї організації, а також обговорює вузлові міжнародні проблеми, є Європейська рада, у яку входять глави держав і урядів країн-учасниць. Робота Евроради проходить у формі засідань її учасників не рідше двох разів на рік. У них також беруть участь голова Комісії ЄС і міністри закордонних справ країн — учасниць ЄС. Рішення приймаються, як правило, консенсусом.

Керівна роль у процесі узгодження позицій країн-учасниць належить Раді ЄС. Їі сесії не рідше 4 разів на рік проводяться в різному складі, найчастіше — міністрів закордонних справ, але також і міністрів фінансів, сільського господарства, транспорту і т.д.

В організаційну структуру Ради ЄС входять більш 50 комітетів. Найважливішим з них є Комітет постійних представників, що керує всім адміністративним механізмом Ради ЄС. Об'єднані в Комітеті постійні представники урядів держав — членів ЄС мають ранг послів і виконують важливі політичні функції, у першу чергу за попередньім узгодженням позицій країн-учасниць. У структуру Комітету входять більш 40 постійних і тимчасових робочих груп.

Серед інститутів ЄС ключове становище займає утворена в 1965 р. Комісія ЄС (КЕС). Її члени, хоча і призначаються відповідними урядами, не одержують від них інструкцій і не несуть перед ними відповідальності. КЕС подає на затвердження Ради ЄС проекти рішень, може виступати як представник ЄС на переговорах із третіми країнами й у міжнародних організаціях.

Важливою ланкою в ЄС є Європейський парламент (ЕП). У нього входять 518 депутатів, що представляють більш 80 політичних партій. З 1979 р. депутати обираються шляхом прямих виборів терміном на 5 років. Його повноваження трохи розширилися. "Процедура консультацій" Ради ЄС з ЕП замінена "процедурою співробітництва", відповідно до якої Рада ЄС виносить остаточне рішення тільки після схвалення його проекту Європарламентом. У випадку відмови ЕП схвалити представлений проект він передається на доробку інститутам, що його ініціювали. З 1970 р. Європарламент щорічно затверджує бюджет ЄС. Рішення приймаються абсолютною більшістю голосів.

У число інститутів Співтовариств входить Суд ЄС. Він складається з 13 суддів, що призначаються терміном на 6 років із загальної згоди країн-учасниць. Рішення Суду ЄС обов'язкові для ЄС у цілому, а також для окремих країн і юридичних осіб ЄС. Суд контролює законність дій органів ЄС, регулює суперечки КЕС з державами-членами, дає тлумачення й уточнення умов практичного застосування правових норм ЄС.

Дослідники відзначають ряд особливостей розвитку права Співтовариства – Європейського Союзу і правових систем держав-членів. Коротко їх можна підсумовувати в такий спосіб.

Передача державами-членами частини своїх суверенних прав ЄС привела до значного розширення правотворчої і правозастосовчої компетенції ЄС. Але вони не втратили право на розвиток національних законодавств. Швидше за усе відбулося "переплетення" двох шарів правового регулювання в окремих галузях — європейського і національного.[148]

Пріоритетна дія європейського права перед національним не означає скасування чи обмеження останнього. Сумнівний пріоритет у сфері конституційного права, особливо в частині прав і свобод людини і громадянина, тому що зберігається стандарт відповідності всіх норм Конституції. Норми європейського права скоріше не скасовують, а впливають на національні правові системи з метою їхньої гармонізації. Колізійні норми в установчих договорах ЄС дозволяють вирішувати питання на користь європейського права у випадку суперечності положень національних законодавств. Причому мова йде не про скасування, а про незастосування останніх.

Держави-члени зобов'язуються сприяти праву ЄС для досягнення ними своїх цілей. Це досягається шляхом стримування від поведінки, що суперечить європейському праву, скасування або змін національних актів, консультування з КЕС перед виданням актів, що можуть порушити норми європейського права. Суд ЄС уповноважений тільки офіційно констатувати порушення державами-членами норм європейського права. Причому національним судам як би передається "виклад" права ЄС з урахуванням тлумачень і рішень Європейського суду.

Як міждержавне об'єднання ЄС впливає на багато сторін розвитку національних законодавств держав-членів. Розв’язання цього питання істотно полегшується тим ступенем правової спільності, що належить цим законодавствам. Приналежність переважно до родини континентального права цілком пояснюється органічна подібність систем законодавства і багатьох правових ідей і рішень. Збіг і спільність інтересів держав — членів ЄС полегшує гармонізацію законодавств у широкому змісті і зближення юридичних режимів у більш вузькому. У сферах, визнаних загальними, створюваними інститутами ЄС норми служать знищенню юридичних розходжень і введенню єдиних, загальних чи погоджених способів законодавчого чи договірного регулювання.

У рамках ЄС певним чином видозмінюються кордони між національним правом і правом міждержавних об'єднань. Пошлемося на досвід Англії, де договори ЄС не володіють самі по собі "виконавчою владою" і вимагають визнання й оформлення у внутрішньому праві. Це досягається або шляхом видання парламентом ряду статутів чи доповнень до них, чи шляхом видання загального закону, у якому імплементовані норми договорів, або шляхом прямого введення договору з відповідною преамбулою до складу англійського права. Усі процедури були врегульовані Законом про Європейські співтовариства 1972 р. і низкою інших законів.

Інтерпретація норм права Співтовариств англійськими судами допускає відповідь на питання, чи є вони безпосередньо діючими. Тому на основі Положення про порядок застосування рішення суду Європейських співтовариств (1972 р.) залучається Суд ЄС для тлумачення того, як і яким чином ці норми діють в Англії. Суд або прямо впливає на застосування права у випадку недотримання зобов'язань, або непрямо (шляхом попередніх постанов) використовується процедура запитів у Суд ЄС.

Своєрідним путівником може служити збірник "Основні закони Співтовариства", що періодично видається в ЄС. У збірнику містяться всі договори й угоди, укладені при створенні ЄС і в процесі його функціонування, обновлені і доповнені на момент випуску. У п'ятому виданні збірника поміщені, по-перше, базові, первинні договори про утворення окремих співтовариств, про що говорилося вище, протоколи і доповнення до них, найбільш важливі договори й акти. По-друге, "вторинне законодавство" і інші документи — про вільний рух товарів, робочої сили, про вільне виробництво і надання послуг, про соціальні гарантії для мігрантів, про суспільні трудові контракти, про конкуренцію, про відповідальність за неякісну продукцію, директиви Ради в соціальній сфері. По-третє, інші документи (про вибори Європарламенту та ін.).[149]

Не треба думати, що розвиток права й інститутів у ЄС відбувається спокійно і без суперечностей. Вони є і поперемінно виникають то у відношенні квот на сільськогосподарську продукцію, то в різному ставленні до безвізового в’їзду-виїзду громадян, то по відношенню до великих проектів в галузі транспорту і зв'язку. Не закінчилися суперечки з приводу способів боротьби з тероризмом і організованою злочинністю. І це цілком природно для великих міждержавних об'єднань.