 |
|
Завдання 2. Розрахунок ГДВ (гарячого) і мінімальної висоти джерела викиду
 |
 |
 | |||
 | |||
п = 1 при Vм ≥2;
п = 0,532( Vм)2- 2,13 Vм + 3,13 при 0,5 ≤Vм <2;
п = 4,4 Vм при Vм <0,5.
 |
 | |||
| |
Рис.4.2. Блок-схема розрахунку ГДВ (гарячого) і Нmin
Для виконання завдань №1 та №2 отримайте у викладача вихідні дані відповідно до номера вашого варіанту.
Приклади розрахункових завдань
Приклад 1.Розрахувати ГДВ в атмосферу нагрітих (оксид карбону(II), оксид нітрогену(II), сажа) і холодних (аміак, бензол, ксилол) газоповітряних сумішей, якщо їх гранично допустимі концентрації в атмосфері становлять: оксид карбону – 3 мг/м3, оксид нітрогену – 0,6 мг/м3, сажа – 0,05 мг/м3, ксилол – 0,2 мг/м3, аміак – 0,04 мг/м3, бензол – 0,1 мг/м3. Висота джерела викиду над рівнем землі – 24 м. Температура нагрітої газоповітряної суміші Т = 240 0С; середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду – 8 м/с; діаметр устя джерела викиду – 0,4 м; швидкість осідання дрібнодисперсних аерозолів – 4 см/с; рельєф місцевості – пагорб (гребінь) заввишки 1,5 м; відстань від середини пагорба до джерела викиду – 20 м; відстань від найвищої точки пагорба (півширина пагорба) до кінця його схилу – 2,5 м.
Рішення.
1. За формулою (4.3) визначаємо об’ємну швидкість газоповітряної суміші:
V1 = 
, м3/с;
2. Знаходимо різницю між температурою нагрітої газоповітряної суміші та температурою навколишнього середовища (температурою повітря в найбільш гарячий день літа приймаємо Тn = 300С):
∆Т = 240-30 = 210 , 0С;
3. Вибираємо коефіцієнт А, який залежить від температурної стратифікації атмосфери: для несприятливих метеорологічних умов на території України приймаємо А = 180;
4. Визначаємо величину безрозмірного коефіцієнта F:
при заданій швидкості осідання дрібнодисперсних аерозолів 4 см/с,
F = 1,0;
5. Для розрахунку безрозмірного коефіцієнта m попередньо за формулою (4.6) визначаємо параметр ƒ:
f = 103 
, м·с-2/ oС;
6. За формулою (4.5) розраховуємо безрозмірний
коефіцієнт m:
;
7. За формулою (4.8) визначаємо параметр Vм:
8. За величиною параметра Vм визначаємо безрозмірний коефіцієнт n для гарячих викидів (формула (4.7)):
якщо 0,5≤ Vм <2, то n=0,532 (1,34)2-2,13∙1,34+3,13=1,23;
9. Оскільки в районі розташування джерела викидів забруднюючих речовин є перепони (пагорби) невеликої висоти
(h0 = 1,5 м) і в радіусі 50 висот витяжних труб від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км, то безрозмірний коефіцієнт приймаємо: η = 1,0;
10. За формулою (4.4) визначаємо швидкість виходу із джерела викиду холодної газоповітряної суміші:
, м/с;
За формулою (4.7) визначаємо n для холодних викидів:
n=0,532 (1,39)2-2,13∙1,39+3,13=1,20;
11. За формулою (4.1) розраховуємо ГДВ нагрітих газоповітряних сумішей:
г/с;
, г/с;
, г/с;
12. За формулою (4.2) розраховуємо гранично допустимі викиди холодних газоповітряних сумішей в атмосферу:
, г/с;
, г/с;
, г/с.
Висновок: за результатами розрахунків видно, що сумарний викид в атмосферу нагрітих газоповітряних сумішей – 3,84 г/с, холодних – близько 1,98∙10-3 г/с.
Запитання і завдання для самостійної роботи
1. Що таке гранично допустимий викид і в яких одиницях він встановлюється?
2. В чому полягає відмінність між ГДК і ГДВ?
3. З одиночної труби висотою 80 м, з діаметром устя 1 м викидається 3 м3/с димових газів, які містять оксид сульфуру(IV) з температурою 60оС. Температура зовнішнього повітря 20оС. Джерело викиду розташоване в Україні. Розрахуйте ГДВ та мінімальну висоту викиду (труби).
4. Визначити для умов розсіювання в Київській області допустиму концентрацію SO2 у гарячому газодимовому викиді з Тв=95оС, якщо відомі наступні дані: висота димової труби Н= 30 м, D=1,4 м, швидкість вихідних газів ωо = 18,0 м/с, Тп=25оС. Максимальна приземна концентрація SO2 – 22 мг/м3, а величина викиду
Qв = 13000 м3/год.