 |
|
ЕКОЛОГІЯ – це наука про взаємовідносини між живими організмами і середовищем їх існування.
ЕНЕРГІЯ – загальна міра руху та взаємодії.
ЕНТРОПІЯ – це міра неупорядкованості системи, яка пропорційна кількості енергії недоступної для використання.
ЕРОЗІЯ – руйнування гірських порід, ґрунтів або інших поверхневих утворень з порушенням їх цілостності і зміненням фізико-хімічних властивостей.
ЗАБРУДНЕННЯ – це внесення в природне середовище відходів виробництва, як матеріальних, так і енергетичних, які або зовсім не характерні для біосфери, або не характерні їх концентрації, які створюють загрозу життєдіяльності живих організмів.
ІНЖЕНЕРНА ЕКОЛОГІЯ – це наука, яка розроблює інженерно-технічні засоби, що обмежують дію людини на природу.
КИСЛОТНІ ДОЩІ – опади, які вміщують в своєму складі сірчану або азотну кислоти, що утворюються при взаємодії атмосферної вологи з диоксидом сірки або азоту, які надходять в атмосферу при спалюванні палива.
КЛІМАКСНА ЕКОСИСТЕМА, КЛІМАКС – в будь-якій сукцесійній серії темпи змін, що відбуваються, поступово уповільнюються. Кінцевим результатом є формування відносно стійкої стадії – клімаксної екосистеми, або клімаксу. В клімаксних екосистемах утворюється складна сітка взаємозв’язків, які підтримують її стабільний стан. Теоретично такий стан повинен бути постійним (П) за часом і існувати до тих пір, поки його не зруйнують потужні зовнішні збурення (З). Чим більше відношення П/З віддаляється від 1, тим менш зрілою і менш стійкою буде екосистема. В клімаксних екосистемах це відношення наближається до 1.
КОНСУМЕНТИ – живі організми, що споживають органічну речовину.
КОРОЗІЯ – будь-яке руйнування матеріалів під дією хімічних агентів або фізико-хімічних чинників.
КРОМАНЬОНЕЦЬ – узагальнююча назва людей древнього кам’яного віку, яка, з антропологічної точки зору, віднесена до виду сучасної людини.
КРУГООБІГ РЕЧОВИН – безперервний планетарний процес закономірного циклічного нерівномірного в часі та просторі перерозподілу речовин.
Ю. ЛІБІХ – (1803-1873) – німецький дослідник, основоположник науки агрохімії. Він перший впровадив в цю науку уявлення про незамінні елементи і їх важливу роль в розвитку живого організму, потім переніс ці висновки в екологію.
ЛІМІТУЮЧИЙ ФАКТОР – будь-яка умова, від якої залежить присутність і розвиток організму в даному місці існування, і яка наближається до меж толерантності або виходить за ці межі.
ЛІТОСФЕРА – верхня тверда оболонка Землі, що поступово переходить з глибиною у шари з меншою міцністю речовини. Вміщує земну кору і верхню мантію Землі – товщина до 75 км на континентах і до 10 км під дном океану.
МЕТАБОЛІЗМ – процес обміну речовин у живій клітині, організмі.
МУТАГЕН - будь який агент, що викликає різкі наслідні зміни організмів.
НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ (ДОВКІЛЛЯ) – це частина світу, з якою людина перебуває у взаємодії, тобто, яку вона використовує, на яку впливає і до якої пристосовується.
НЕАНДЕРТАЛЕЦЬ – древня людина, що жила 200-35 тис. років тому в Європі, Азії та Африці.
НЕОЛІТ – новий кам’яний вік, заключний період кам’яної доби історії людини ( 10-3 тис. років тому).
НООСФЕРА – етап розвитку біосфери, під час якого використання природних ресурсів відбувається за суворо науковими принципами, що сприяє гармонічному існуванню людини і природи.
НООСФЕРОЛОГІЯ – це наука про біосферу, на яку впливає людська діяльність, і де відбувається розумна експлуатація природних ресурсів та екосистем.
Ю.ОДУМ – відомий американський вчений, фахівець в галузі екології, автор фундаментальних праць із загальної екології.
ОЗОНОВІ ДІРКИ – зона стратосфери над Антарктидою із зменшеною порівняно з нормальним значенням для цих висот концентрацією озону (на 40% і більше); одна з глобальних екологічних проблем, що полягає у прогресуючому зменшенні озонового шару, яке сприяє зростанню ультрафіолетового випромінювання в біосфері, посиленню парникового ефекту, зниженню врожайності, деградації ґрунтів, загальному забрудненню природного середовища, збільшенню ризику захворювань, зниженню імунітету в людини.
О.І. ОпарІН – російський вчений, який вперше висунув теорію походження життя внаслідок абіогенного синтезу.
ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ – це глобальне потепління, поступове підвищення температури земної атмосфери, що спричинено переважно діяльністю людини і, в основному, пов’язане зі збільшенням вмісту диоксиду вуглецю в атмосфері.
рН – водневий показник, що дорівнює від’ємному логарифму концентрації іонів водню в розчині.
ПОПУЛЯЦІЯ – сукупність представників одного виду, що на протязі великої кількості поколінь заселювала певний простір.
ПРИНЦИП МІНІМУМУ ЛІБІХА – розвиток екосистеми залежить від тих факторів природного середовища, значення яких наближається до екологічного мінімуму.
ПРИРОДА – це весь матеріально-енергетичний та інформаційний простір з включенням всього живого, в тому числі і людини.
ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – це все живе й неживе, що оточує організми і з чим вони взаємодіють
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – об’єкти, умови та процеси природи, які використовуються чи можуть бути використані в суспільному виробництві для задоволення матеріальних, культурних та наукових потреб суспільства.
ПРОДУКТИВНІСТЬ – біомаса, яка виробляється популяцією або угрупуванням на одиниці площі за одиницю часу.
ПРОДУЦЕНТИ – це організми, що відповідають за утворення всієї нової органічної речовини в будь-якій екосистемі, тобто є виробниками продукції.
РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ - система заходів, спрямованих на підтримку якості й необхідних обсягів ресурсів природи, що використовуються і споживаються.
РЕДУЦЕНТИ – бактерії та нижчі гриби, які завершують деструктивну дію консументів, доводять розкладення органіки до її повної мінералізації і повертають в середовище екосистеми останні порції диоксиду вуглецю, води та мінеральних елементів.
РЕКРЕАЦІЯ – відпочинок, відновлення сил, лікування з використанням сприятливих природних умов.
РЕКУЛЬТИВАЦІЯ – система заходів відновлення зруйнованих ґрунтів.
РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧИ ТЕХНОЛОГІЇ – виробництво і реалізація кінцевих продуктів з мінімальною витратою речовини і енергії на всіх етапах виробничого циклу і з найменшою дією на людину і природні системи.
САНІТАРНО-ЗАХИСНА ЗОНА – ділянки ґрунту, які розділяють промислове підприємство і житлові масиви.
САПРОТРОФИ – організми, що споживають мертву органічну речовину – залишки рослин і тварин.
СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ – це та частина природи, яка оточує живий організм і з якою він безпосередньо взаємодіє.
СИМБІОТРОФИ – бактерії, гриби, простіші, які харчуються соками чи виділеннями організму - господаря, виконують разом з тим і життєво важливі для нього трофічні функції.
СМОГ ЛОНДОНСЬКОГО ТИПУ – суміш газоподібних пилових часток та крапель туману, які забруднюють повітря.
СОЦІОЕКОЛОГІЯ – це наука, яка розглядає соціальні явища, зв’язує і поєднує природничі та гуманітарні науки.
СУКЦЕСІЯ – послідовна зміна біоценозів, що виникає на одній і тій же території під впливом природних або антропогенних чинників.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ - здатність організмів виносити відхилення факторів середовища від оптимальних для них.
ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіологічне випаровування вологи з поверхні листя рослин.
ТРОФІЧНИЙ РІВЕНЬ – сукупність організмів, об’єднаних типом харчування.
УРБОЕКОЛОГІЯ – наука, що вивчає ступінь сприятливості середовища для формування систем населених міст.
УРБАНІЗАЦІЯ – зростання та розвиток міст.
ФІТОПЛАНКТОН – сукупність рослин, головним чином, мікроводоростей, яка вільно переміщуються з течіями в товщі води.
ФОТОСИНТЕЗ – утворення в клітинах зелених рослин органічних речовин з мінеральних за допомогою енергії сонячного світла.
фотохімічний смог – вторинне забруднення повітря, яке виникає внаслідок хімічних реакцій речовин, що забруднюють повітря, під впливом сонячних променів, особливо ультрафіолетових.
ФРЕОНИ – хімічні речовини, галогенпохідні вуглеводнів.
ХАРЧОВИЙ ЛАНЦЮГ – переміщення енергії харчу від її джерела – рослини – крізь ряд організмів, яке здійснюється шляхом поїдання одних організмів іншими.