 |
|
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
АБІОГЕННИЙ СИНТЕЗ – виникнення живого з неживого в процесі еволюції.
АБІОТИЧНИЙ – не пов’язаний з життям.
АБСОЛЮТНИЙ НУЛЬ – - 273оС.
АВТОТРОФИ – організми, що харчуються самостійно, утворюють складні органічні сполуки свого тіла з простих неорганічних речовин внаслідок процесів фотосинтезу і хемосинтезу.
АГРОЦЕНОЗ – біотичне угруповання, яке створене з метою одержання сільськогосподарської продукції. Воно регулярно підтримується людиною і має малу екологічну надійність, але високу врожайність одного чи кількох вибраних видів рослин або тварин.
АДАПТАЦІЯ – пристосування організмів до умов середовища, що виникло еволюційно і виявляється в змінюванні їх зовнішніх і внутрішніх особливостей.
АНАЕРОБ – організм, здатний жити без кисню.
АНТРОПОГЕНЕЗ – змінювання і саморозвиток природних об’єктів і явищ під впливом людської діяльності.
АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ – вплив людини на природу та ресурси внаслідок її господарської діяльності.
АНТРОПОГЕННИЙ – утворений внаслідок людської діяльності.
АНТРОПОГЕННА ЕКОСИСТЕМА – регіонально обмежена система, в межах якої відбувається взаємодія між колективом людей і освоєною ними територією. Вона динамічно саморозвивається та саморегулюється. Це - система “людина-природа”.
АРОМАТИЧНІ РЕЧОВИНИ – органічні речовини, що характерізуються наявністю ароматичної системи зв’язків, тобто ті сполуки які мають у своєму складі бензольні кільця.
АСИМІЛЯЦІЯ – перетворення речовин, які потрапляють з навколишнього середовища у власне тіло організму.
АТМОСФЕРА – газоподібна оболонка Землі, що складається з суміші газів (в основному з азоту та кисню), водяної пари та пилу.
АУТОГЕННА СУКЦЕСІЯ – процес, в якому послідовні зміни відбуваються, в основному, внаслідок внутрішніх взаємодій.
БАКТЕРИЦИДНА – згубно діюча на бактерії.
БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ – хімічні елементи, необхідні для існування живих організмів.
БІОГЕОЦЕНОЗ – однорідна ділянка земної поверхні з певним складом живих (біоценоз) і неживих (навколоземний шар атмосфери, сонячна енергія, грунт та ін.) компонентів, які об’єднані обміном речовин і енергії в єдиний природний комплекс.
БІОЛОГІЧНИЙ ВИД – сукупність організмів із спорідненими морфологічними ознаками, які можуть схрещуватися один з одним і мають спільний генофонд.
БІОЛОГІЧНИЙ КРУГООБІГ – малий кругообіг, міграція речовин який визначається двома тісно зв’язаними і взаємозумовленими процесами, що протистоять один одному. Це – синтез живої речовини зеленими рослинами з елементів неживого середовища за допомогою сонячної енергії, а також мінералізація органічних решток рослин і тварин, при якій вивільнюється енергія.
БІОМАСА – кількість живої речовини тих або інших організмів, що виражена в одиницях маси або енергії.
БІОСФЕРА – сфера життя, оболонка Землі, населена живими організмами.
БІОТИЧНИЙ - пов’язаний з життям.
БІОТОП - ділянка з однаковими ландшафтними, кліматичними, ґрунтовими умовами.
БІОЦЕНОЗ – сукупність живих організмів – живих компонентів біогеоценозу.
В.І. ВЕРНАДСЬКИЙ – український (перший президент української академії наук) вчений-геохімік (1863-1945), основоположник вчення про біосферу (20-ті роки ХХ сторіччя) і ноосферу (40-ві роки ХХ сторіччя).
ГЕОСФЕРИ – концентричні оболонки, що охоплюють всю планету: атмосферу, гідросферу, літосферу, їх підрозділи (наприклад, оболонка базальтова).
ГЕТЕРОТРОФИ – організми, які споживають органічну речовину інших організмів та продукти їх життєдіяльності, для яких характерні утилізація, перебудова та розкладення органічних сполук і вивільнення простих неорганічних речовин.
ГЕТЕРОТРОФНІ ЕКОСИСТЕМИ – екосистеми з перевагою в них гетеротрофних процесів.
ГІДРОБІОНТ – організм, що живе у водному середовищі.
ГІДРОСФЕРА – сукупність усіх вод Землі: глибинних, ґрунтових, поверхневих, океанічних та атмосферних. Як особлива земна оболонка розглядаються лише води, що перебувають на поверхні планети (материкові та океанічні).
ГОМЕОСТАЗ – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним відновленням основних її структур, речовинно-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією її компонентів.
ГУМУС – органічна речовина ґрунту, яка утворюється внаслідок перетворення рослинних і тваринних залишків і продуктів життєдіяльності організмів.
Ч. ДАРВІН (1809-1882р.) – англійський природознавець, засновник еволюційного вчення про походження видів рослин і тварин шляхом природного відбору.
ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ – різке зростання чисельності населення.
ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА – екологічна ситуація, яка характеризується глибокими незворотними змінами природного середовища та суттєвим погіршенням здоров’я населення.
ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА – порушення рівноваги в екологічних системах і у взаємовідношеннях людського суспільства з природою.
ЕКОЛОГІЧНА НІША – це сукупність територіальних і функціональних характеристик середовища існування, що відповідають потребам даного виду.
ЕКОЛОГІЧНА СИСТЕМА (ЕКОСИСТЕМА) – сукупність живих організмів і умов їх існування, які перебувають в зв’язку одне з одним.
ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ – це такі якості компонентів екосистеми і характеристики її зовнішнього середовища, які впливають на організми популяцій екосистеми та їх взаємовідносини.