 |
|
ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ
1.Функціональні групи субклітинних систем:
1. Аденілатциклазна
2. Трансформуючого типу
3. Кумуляції енергії
4. Реплікуючого типу
5. Інтегративно-метаболічна
2.Субклітинна система трансформуючого типу представлена:
1. Пластинчастим комплексом
2. Зернистою ендоплазматичною сіткою
3. Рибо- та полісомами
4. Клітинними гранулами
5. Мітохондріальним апаратом
3.Субклітинна система реплікуючого типу представлена:
1. Пластинчастим комплексом
2. Зернистою ендоплазматичною сіткою
3. Рибо- та полісомами
4. Клітинними гранулами
5. Мітохондріальним апаратом
4.Інтегративно-метаболічна субклітинна система представлена:
1. Пластинчастим комплексом
2. Зернистою ендоплазматичною сіткою
3. Рибо- та полісомами
4. Клітинними гранулами
5. Мітохондріальним апаратом
5.Субклітинна система трансформуючого типу каталізує:
1. Трансформацію енергії
2. Акумуляцію енергії
3. Реплікацію білків та інших біополімерів
4. Внутрішньоклітинний транспорт речовин
5. Трансендотеліальний транспорт
6.Субклітинна система реплікуючого типу каталізує:
1. Трансформацію енергії
2. Акумуляцію енергії
3. Реплікацію білків та інших біополімерів
4. Внутрішньоклітинний транспорт речовин
5. Трансендотеліальний транспорт
7.Інтегративно-метаболічна субклітинна система каталізує:
1. Трансформацію енергії
2. Мультиензимні системні процеси
3. Реплікацію білків та інших біополімерів
4. Внутрішньоклітинний транспорт речовин
5. Трансендотеліальний транспорт
8.Компоненти системи посередників в регуляції клітинних процесів:
1. Первинний месенджер
2. Рецептор
3. Клітинна мембрана
4. Аденілатциклаза
5. Вторинний месенджер
9.Роль первинного месенджера у регуляції клітинних процесів виконує:
1. Рецептор
2. Аденілатциклаза
3. цАМФ
4. АТФ
5. Гормон
10.Роль вторинного месенджера у регуляції клітинних процесів виконує:
1. Рецептор
2. Аденілатциклаза
3. цАМФ
4. АТФ
5. Гормон
11.Первинний месенджер у регуляції клітинних процесів безпосередньо взаємодіє з:
1. Аденілатциклазою
2. Рецептором
3. цАМФ
4. АТФ
5. Хроматином
12.Розрізняють механізми трофіки:
1. Генетичні
2. Фізичні
3. Клітинні
4. Фізико-хімічні
5. Позаклітинні
13.Порушення яких механізмів трофіки є безпосередньою причиною дистрофії:
1. Генетичних
2. Фізичних
3. Клітинних
4. Фізико-хімічних
5. Позаклітинних
14.Позаклітинні системи трофіки розподіляються на:
1. Транспортні
2. Енергетичні
3. Метаболічні
4. Інтегративні
5. Осмотичні
15.До транспортних позаклітинних систем трофіки відносяться:
1. Нейроендокринна
2. Кров
3. Нейрогуморальна
4. Лімфа
5. Мікроциркуляторне русло
16.До інтегративних позаклітинних систем трофіки відноситься:
1. Нейроендокринна
2. Кров
3. Нейрогуморальна
4. Лімфа
5. Мікроциркуляторне русло
17.Порушення яких позаклітинних механізмів трофіки закладені в основі розвитку дистрофій:
1. Загальних
2. Дисциркуляторних
3. Спадкових
4. Нервових
5. Ендокринних
18.Основна патогенетична ланка дисциркуляторних дистрофій:
1. Порушення нервової регуляції
2. Порушення концентрації іонів
3. Гіпоксія
4. Порушення концентрації вітамінів
5. Порушення ендокринної регуляції
19.Основна патогенетична ланка церебральних дистрофій:
1. Порушення нервової регуляції
2. Порушення концентрації іонів
3. Гіпоксія
4. Порушення концентрації вітамінів
5. Порушення ендокринної регуляції
20. Головний патогенетичний механізм розвитку дистрофії:
1. Посилення надходження кисню в клітину
2. Посилення функціональної активності клітини
3. Дефіцит енергії в клітині
4. Посилення синтетичних процесів у клітині
5. Посилення гліколізу
21.Основна патогенетична ланка ендокринних дистрофій:
1. Порушення нервової регуляції
2. Порушення концентрації іонів
3. Гіпоксія
4. Порушення концентрації вітамінів
5. Порушення ендокринної регуляції
22. Види дистрофій залежно від порушення функції позаклітинних систем трофіки:
1. Паренхіматозні
2. Дисциркуляторні
3. Ендокринні
4. Мезенхімальні
5. Церебральні
23.Види дистрофій залежно від походження:
1. Серцево-судинні
2. Сполучнотканинні
3. Загальні
4. Набуті
5. Спадкові
24.Види дистрофій залежно від розповсюдження процесу:
1. Загальні
2. Спадкові
3. Вторинні
4. Місцеві
5. Набуті
25. Класифікація дистрофій залежно від локалізації:
1. Паренхіматозні
2. Мезенхімальні
3. Серцево-судинні
4. Позаклітинні
5. Змішані
26. Види дистрофій залежно від локалізації морфологічних змін:
1. Паренхіматозні
2. Стромально-судинні
3. Змішані
4. Загальні
5. Локальні
27. Класифікація дистрофій залежно від виду порушеного обміну речовин:
1. Білкові
2. Мінеральні
3. Пігментні
4. Холестеринові
5. Мукоїдні
28. Класифікація дистрофій залежно від виду порушеного обміну речовин:
1. Пігментні
2. Холестеринові
3. Жирові
4. Вуглеводні
5. Мукоїдні
29. Види дистрофій залежно від виду порушеного обміну речовин:
1. Білкові
2. Жирові
3. Вуглеводні
4. Паренхіматозні
5. Мінеральні
30. Дистрофія є морфологічним відображенням:
1.Порушення обміну речовин
2. Порушення зсідання крові
3. Порушення кровообігу
4. Запального процесу
5. Пухлинного процесу
31.Основною патогенетичною ланкою дистрофічного процесу є:
1. Гіперпродукція енергії
2. Гіпервітаміноз
3. Гіпоглікемія
4. Ферментопатія
5. Гіперкальціємія
32.Морфогенетичні механізми дистрофій:
1. Інфільтрація
2. Плазморагія
3. Трансформація
4. Деструкція
5. Дизадаптація
33.Морфогенетичні механізми дистрофій:
1. Спотворений синтез
2. Дизадаптація
3. Гіперкоагуляція
4. Парціальний цитоліз
5. Декомпозиція
34. Морфогенетичні механізми розвитку дистрофій:
1. Аутоліз
2. Інфільтрація
3. Трансформація
4. Декомпозиція
5. Спотворений синтез
35. До внутрішньоклітинного накопичення призводять:
1. Недостатнє виведення метаболітів
2. Неможливість виведення екзогенних речовин
3. Гіперліпідемія
4. Накопичення метаболітів у зв’язку з генетичним дефектом
5. Прискорення утворення метаболітів
36. При дистрофії внутрішньоклітинно можуть накопичуватися:
1. Нуклеїнові кислоти
2. Ліпіди, білки, вуглеводи, пігменти
3. Продукти порушеного метаболізму
4. Екзогенні речовини
5. Органічні кислоти
37. Дайте назву групи хвороб, при яких має місце спадкова недостатність метаболізуючих ферментів:
1. Пухлини
2. Хвороби накопичення
3. Ревматичні хвороби
4. Хвороби жіночих статевих органів
5. Травматичні хвороби
38.Назвати види паренхіматозних диспротеїнозів:
1. Гідропічна дистрофія
2. Фібриноїдна дистрофія
3. “Зерниста” дистрофія
4. Гіаліново-краплинна дистрофія
5. Гіалінова дистрофія
39. Назвіть паренхіматозні диспротеїнози:
1. Гіаліново-краплинна дистрофія
2. Мінеральна дистрофія
3. Амілоїдна дистрофія
4. Гідропічна дистрофія
5. Мукоїдне набухання
40.Види паренхіматозних диспротеїнозів:
1. Рогова дистрофія
2. “Зерниста” дистрофія
3. Мукоїдна дистрофія
4. Мінеральна дистрофія
5. Пігментна дистрофія
41. Вкажіть вид паренхіматозних диспротеїнозів:
1. Гіаліново-краплинна дистрофія
2. Амілоїдоз
3. Ліпідоз
4. Гіаліноз
5. Муковісцидоз
42. Види паренхіматозних білкових дистрофій:
1. Амілоїдоз
2. Гіаліново-краплинна
3. Гідропічна
4. Кальциноз
5. Рогова
43.Форми паренхіматозних диспротеїнозів, які можна розглядати як послідовні стадії розвитку пошкодження клітини:
1. Гіаліноз
2. “Зерниста” дистрофія
3. Гіаліново-краплинна дистрофія
4. Гідропічна дистрофія
5. Рогова дистрофія
44.Органи, в яких найчастіше зустрічаються паренхіматозні диспротеїнози:
1. Головний мозок
2. Нирки
3. Легені
4. Серце
5. Печінка
45. Зазначте механізм розвитку паренхіматозних дистрофій:
1. Фагоцитоз
2. Паранекроз
3. Піноцитоз
4. Аутоліз
5. Декомпозиція
46.Морфогенетичні механізми паренхіматозних диспротеїнозів:
1. Первинний
2. Вторинний
3. Декомпозиція
4. Інфільтрація
5. Прямий
47. Морфогенетичні механізми білкових дистрофій:
1. Атрофія
2. Фанероз
3. Трансформація
4. Склероз
5. Інфільтрація
48.Морфогенетичні механізми паренхіматозних диспротеїнозів:
1. Трансформація
2. Непрямий
3. Спотворений синтез
4. Нейро-циркуляторний
5. Гуморальний
49.Вчений, який першим описав “зернисту” дистрофію:
1. В.К.Високович
2. Р.Вірхов
3. В.В.Сєров
4. Дж.Б.Морган'ї
5. Т.Шван
50.Органи, в яких найчастіше зустрічається “зерниста” дистрофія:
1. Міокард
2. Нирки
3. Головний мозок
4. Легені
5. Печінка
51.Макроскопія органа при “зернистій” дистрофії:
1. Збільшений за розмірами
2. Зменшений за розмірами
3. Тьмяний
4. Блискучий
5. Не змінений
52.Макроскопія органа при “зернистій” дистрофії:
1. Збільшений за масою
2. Ущільнений
3. Тістуватої консистенції
4. Зменшений за масою
5. Ціанотичний
53.Мікроскопічні зміни органів при “зернистій” дистрофії:
1. Клітини з ознаками набряку
2. Зменшені за розмірами
3. У цитоплазмі багато вакуоль
4. Ядра великі за розмірами
5. У цитоплазмі багато білкових гранул
54.Мікроскопічні зміни органів при “зернистій” дистрофії:
1. Цитоплазма каламутна
2. Клітини збільшені за розмірами
3. Ядра з мітозами
4. Має місце апоптоз
5. Характерним є плазмоліз
55.Ультраструктурні зміни при “зернистій” дистрофії:
1. Інвагінації каріолеми
2. Збільшення гетерохроматину
3. Набухання мітохондрій
4. Каріолізис
5. Поява дрібнозернистого флокулляту
56.Ультраструктурні зміни при “зернистій” дистрофії:
1. Нагромадження гетерофагосом
2. Гомогенізація мітохондрій
3. Каріолізис
4. Розширення канальців ендоплазматичної сітки
5. Секвестрація цитоплазми
57.Електронномікроскопічно при “зернистій” дистрофії білок нагромаджується у:
1. Мітохондріях
2. Лізосомах
3. Фаголізосомах
4. Комплексі Гольджі
5. Канальцях ендоплазматичної сітки
58.Зміни нефротелію звивистих канальців при “зернистій” дистрофії:
1. Збільшені за розмірами
2. Зменшені за розмірами
3. Набухання клітин
4. Поява дрібнозернистих мас білка
5. Поява краплин ліпідів в цитоплазмі
59.Зміни нефротелію звивистих канальців при “зернистій” дистрофії:
1. Цитоплазма яскрава
2. Цитоплазма каламутна, непрозора
3. У цитоплазмі базофільні зерна
4. У цитоплазмі оксифільні зерна
5. У цитоплазмі суданофільні гранули
60.Форми внутрішньоклітинного гіаліну:
1. Мітохондріальний
2. Ліпогіалін
3. Простий гіалін
4. Гіалоплазматичний
5. Пластинчастий
61.Форми внутрішньоклітинного гіаліну:
1. Складний
2. Позацистернальний
3. Навкололізосомальний
4. Інтрацистернальний
5. Лізосомальний
62.Орган, в якому найчастіше зустрічається гіаліново-краплинна дистрофія:
1. Печінка
2. Серце
3. Нирки
4. Головний мозок
5. Легені
63. Морфогенетичні механізми розвитку гіаліново-краплинної дистрофії епітелію звивистих канальців нирок при нефротичному синдромі:
1. Інфільтрація
2. Трансформація
3. Декомпозиція
4. Спотворений синтез
5. Апоптоз
64. Для гіаліново-краплинної дистрофії характерно:
1. Часто розвивається в епітелії шлунка
2. Посилення функції клітин
3. У цитоплазмі клітин вакуолі
4. Денатурація білків
5. Процес оборотний
65. Назвіть клінічні прояви гіаліново-краплинної та гідропічної дистрофій епітелію ниркових канальців:
1. Анурія
2. Гіпертензія
3.Нефротичний синдром
4. Гематурія
5. Олігурія
66. Прояв порушення функції нирок у клініці при гіаліново-краплинній дистрофії епітелію канальців головних відділів нефрона:
1. Кальційурія
2. Фенілкетонурія
3. Протеїнурія
4. Оксалатурія
5. Уратурія
67.Характеристика нирок при гіаліново-краплинній дистрофії:
1. Макроскопічні специфічні зміни відсутні
2. Специфічні макроскопічні зміни
3. Тільця Меллорі у нефротелії
4. Суданофільні глибки у нефротелії
5. Базофільні глибки у нефротелії
68. Яким барвником користуються для виявлення характеру дистрофії:
1. Гіаліново-краплинної – судан ІІІ
2. Рогової – ван Гізон
3. Жирової – судан ІІІ
4. Гідропічної – судан ІІІ
5. Гіаліново-краплинної – гематоксилін-еозин
69.Характеристика печінки при гіаліново-краплинній дистрофії:
1. Специфічні макроскопічні зміни
2. Макроскопічні зміни відсутні
3. Базофільні глибки у гепатоцитах
4. Тільця Меллорі у гепатоцитах
5. Включення глікогену у гепатоцитах
70.Гіаліново-краплинна дистрофія у гепатоцитах розвивається при:
1. Жировому гепатозі
2.Цирозі печінки
3. Алкогольному гепатиті
4. Глікогенозі
5. Стеатозі
71.Тільця Меллорі є результатом:
1. Інфільтрації
2. Декомпозиції
3. Трансформації
4. Спотвореного синтезу
5. Фанерозу
72.Назва рогової дистрофії:
1. Балонна дистрофія
2. Кератоз
3. Гіаліноз
4. Склероз
5. Цироз
73. Локалізація рогової дистрофії:
1. Легені
2. Шкіра
3. Печінка
4. Серце
5. Головний мозок
74.Прояви рогової дистрофії:
1. Склероз
2. Гіперкератоз
3. Цироз
4. Гіаліноз
5. Іхтіоз
75.Прояви рогової дистрофії:
1. Склероз
2. Гіаліноз
3. Лейкоплакія
4. “Ракові перлини”
5. Амілоїдоз
76.Назва зроговіння слизової оболонки:
1. Гіперкератоз
2. Іхтіоз
3. Лейкоплакія
4. “Ракові перлини”
5. Гіаліноз
77.Тривале існування лейкоплакії може стати джерелом виникнення:
1. Гіалінозу
2. Пухлини
3. Іхтіозу
4. Ліпоїдозу
5. Склерозу
78.Назва патологічного зроговіння шкіри розповсюдженого характеру, несумісного з життям:
1. Іхтіоз
2. Гіперкератоз
3. Лейкоплакія
4. “Ракові перлини”
5. Амілоїдоз
79.Можливі варіанти завершення рогової дистрофії:
1. Зворотність процесу
2. Перехід у зернисту дистрофію
3. Гіаліноз
4. Некроз клітини
5. Ліпоїдоз
80.Гідропічна дистрофія відображає порушення обміну:
1. Білків
2. Жирів
3. Вуглеводів
4. Води
5. Електролітів
81. Назвіть основні механізми розвитку гідропічної дистрофії нирок:
1. Порушення водно-електролітного та білкового обміну
2. Зміна колоїдно-осмотичного тиску в клітині
3. Зменшення проникності мембран
4. Гіпертрофія ядра
5. Активація гідролітичних ферментів лізосом
82.Можливі механізми розвитку гідропічної дистрофії:
1. Гіперпродукція АТФ
2. Посилене надходження води у клітину
3. Затримка води у клітині
4. Деструкція цитолеми
5. Денатурація білків
83.Макроскопічні зміни органа при гідропічній дистрофії:
1. Маса збільшена
2. Маса зменшена
3. Збільшений за розмірами
4. Зменшений за розмірами
5. Змінений відповідно захворюванню
84. Для гідропічної дистрофії характерно:
1. Поява у цитоплазмі краплин білка
2. Зменшення розмірів клітини
3. Посилення функції клітини
4. Ядра витіснені на периферію клітини
5. Поява у цитоплазмі вакуолей
85.Цитоплазма клітин при гідропічній дистрофії:
1. Просвітлена
2. Базофільна
3. Містить вакуолі
4. Містить тільця Меллорі
5. Не змінена
86. Дайте характеристику гідропічної дистрофії епітелію проксимальних та дистальних канальців нефрона:
1. Вакуолізація епітелію канальців головних відділів нефрона
2. Ядра витіснені до мембрани клітини
3. Переважаючий механізм розвитку – інфільтрація
4. Наслідки балонної дистрофії – зворотні
5. Є морфологічним субстратом нефротичного синдрому
87. Зміни ядер клітин епітелію канальців нирки при гідропічній дистрофії:
1. Рексис
2. Лізис
3. Зміщення до базальної мембрани
4. Зміщення до апікальної мембрани
5. Пікноз
88. Виражена гідропічна дистрофія – це:
1. Фокальний колікваційний некроз клітини
2. Алкогольне ураження печінки
3. Зменшення цистерн ендоплазматичної сітки
4. Підвищення білково-синтезуючої функції печінки
5. Зменшений розмір клітин, в цитоплазмі немає вакуоль
89. Дайте характеристику гідропічної дистрофії печінки:
1. Об’єм гепатоцитів збільшений
2. У цитоплазмі вакуолі
3. Цистерни плазматичної сітки зменшені
4. Білково-синтезуюча функція печінки посилена
5. Синонім балонної дистрофії – фокальний колікваційний некроз клітини
90. Назвіть захворювання, при якому має місце гідропічна дистрофія гепатоцитів:
1. Алкоголізм
2. Жовчнокам’яна хвороба
3. Вірусний гепатит
4. Цироз
5. Некроз печінки
91.Можливі варіанти завершення гідропічної дистрофії:
1. Оборотність процесу
2. Фокальний некроз клітини
3. Перехід у зернисту дистрофію
4. Тотальний некроз клітини
5. Зроговіння
92. Наслідки гідропічної дистрофії:
1. Трансформація і мукоїдне набухання
2. Розвиток колікваційного некрозу
3. Трансформація у гіаліноз
4. Оборотний розвиток
5. Трансформація у рогову дистрофію
93. Наслідок гідропічної дистрофії:
1. Рогова дистрофія
2. Гіаліново-краплинна дистрофія
3. Фокальний коагуляційний некроз
4. Фокальний колікваційний некроз
5. Оборотний розвиток
94.Назва фокального колікваційного некрозу клітини:
1. “Зерниста” дистрофія
2. Гідропічна дистрофія
3. Балонна дистрофія
4. Рогова дистрофія
5. Жирова дистрофія
95. Синонім балонної дистрофії:
1. Гіаліново-краплинна дистрофія
2. Фокальний колікваційний некроз
3. Фокальний коагуляційний некроз
4. Апоптоз
5. Рогова дистрофія епітелію
96.Форми, якими представлений жир в організмі за фізіологічних умов:
1. Лабільна
2. Структурна
3. Опорна
4. Трофічна
5. Стабільна
97.Лабільний жир в організмі це:
1. Ліпопротеїдні комплекси мембран
2. Цереброзиди
3. Лецитин
4. Нейтральні жири
5. Керазин
98.Нейтральний жир утворює жирові запаси (депо) у:
1. Клітинних мембранах
2. Жировій клітковині
3. Печінці
4. Нирках
5. Цитоплазмі клітини
99.Стабільний жир в організмі перебуває у складі:
1. Жирових депо
2. Жирової клітковини
3. Паранефральної клітковини
4. Субепікардіального жиру
5. Ліпопротеїдних комплексів цитомембран
100.Ліпіди, до складу яких входить азот і фосфор:
1. Фосфатиди
2. Керазин
3. Холестерин
4. Цереброзиди
5. Лецитин
101.Ліпіди, до складу яких входить азот, але не входить фосфор:
1. Нейтральні жири
2. Керазин
3. Холестерин та його ефіри
4. Цереброзиди
5. Жирні кислоти, мила
102.Ліпіди, до складу яких не входять а ні азот, а ні фосфор:
1.Нейтральні жири
2. Керазин
3. Холестерин та його ефіри
4. Цереброзиди
5. Жирні кислоти, мила
103. У клітинах ліпіди накопичуються у вигляді:
1. Фосфоліпідів
2. Тригліцеридів
3. Ефірів фосфоліпідів
4. Ефірів тригліцеридів
5. Ефірів холестерину
104.Назва жирових паренхіматозних дистрофій:
1. Диспротеїнози
2. Ліпідози
3. Глікогенози
4. Ліпосклероз
5. Ліпогіаліноз
105.Органи, в яких найбільш часто зустрічаються паренхіматозні ліпідози:
1. Підшкірна клітковина
2. Печінка
3. Сальник
4. Серце
5. Нирки
106. Стеатоз розвивається в:
1. Печінці
2. Селезінці
3. Серці
4. Головному мозку
5. Кістках скелета
107.Морфогенетичні механізми паренхіматозних ліпідозів:
1. Білково-синтетичний
2. Деструктивний
3. Інфільтрація
4. Фанероз
5. Трансформація
108. Вкажіть механізм появи жиру в клітині при ожирінні:
1. Інфільтрація
2. Піноцитоз
3. Трансформація
4. Спотворений синтез
5. Декомпозиція
109. Назвіть переважні морфогенетичні механізми розвитку жирової дистрофії в органах:
1. У нирці - інфільтрація
2. У серці - декомпозиція
3. У печінці - інфільтрація
4. У нирках – трансформація
5. У серці – спотворений синтез
110. Переважний морфогенетичний механізм розвитку жирової дистрофії в органах:
1. У нирці - інфільтрація
2. У міокарді - декомпозиція
3. У печінці - інфільтрація
4. У печінці - декомпозиція
5. У міокарді - трансформація
111.Назвіть клінічні прояви жирової дистрофії:
1. Посилення функції органа
2. Зниження функції
3. Підвищення температури тіла
4. Блідість шкірних покривів
5. Збереження функції органа
112. Макроскопічна характеристика органів при паренхіматозній жировій дистрофії:
1. Розміри збільшені
2. Консистенція тістувата
3. Колір глинистий
4. Капсула гіалінізована
5. Поверхня – горбиста
113. Макроскопічна характеристика органів при жировій дистрофії:
1. Розміри збільшені
2. Консистенція тістувата
3. Колір жовтуватий
4. Різке повнокров’я
5. Зменшення органа
114. Яким барвником користуються для виявлення паренхіматозної жирової дистрофії:
1. Гематоксилін-еозин
2. Судан ІІІ
3. Ван Гізон
4. Конго-рот
5. РАS-реакція
115. При хронічному мієлоїдному лейкозі з вираженою анемією та серцевою недостатністю справедливі такі твердження:
1. Жирова дистрофія міокарда – морфологічний субстрат хронічної гіпоксії
2. Морфогенетичний механізм жирової дистрофії міокарда – інфільтрація
3. Макроскопічний вигляд серця – “тигрове”
4. Мікроскопічно в саркоплазмі кардіоміоцитів – великі гранули глікогену
5. Для діагностики змін необхідно використати судан ІІІ
116.Серце при паренхіматозній жировій дистрофії:
1. Зменшене за розмірами
2. Збільшене за розмірами
3. Камери звужені
4. Камери розширені
5. Не змінене
117.Серце при паренхіматозній жировій дистрофії:
1. Тістуватої консистенції
2. Щільної консистенції
3. На розрізі тьмяне
4. На розрізі блищить
5. На розрізі глинистого відтінку
118. Назвіть макроскопічні ознаки жирової дистрофії міокарда:
1. Консистенція міокарда щільна
2. Колір міокарда на розрізі жовтуватий
3. Неправильне положення великих судин
4. Розширення камер
5. Звивистий хід судин
119. Особливості паренхіматозної жирової дистрофії міокарда – накопичення ліпідів:
1. Осередкове
2. Пилоподібне
3. Дифузне
4. За ходом дрібних вен
5. За ходом артеріол
120. Назвіть мікроскопічні ознаки паренхіматозної жирової дистрофії міокарда:
1. Пилоподібне ожиріння клітин
2. Ожиріння міокарда
3. Гіпертрофія ліпоцитів
4. Розпад мітохондрій
5. Осередковий характер змін
121.Характеристика паренхіматозної жирової дистрофії міокарда:
1. Дифузне накопичення ліпідів
2. Пилоподібне накопичення ліпідів
3. Накопичення ліпідів за ходом дрібних вен
4. Зниження скоротливої здатності міокарда
5. Осередковий характер ураження
122."Тигрове серце" - це прояв:
1. Паренхіматозного диспротеїнозу
2. Паренхіматозного ліпідозу
3. Мезенхімального диспротеїнозу
4. Мезенхімального ліпідозу
5. Амілоїдозу
123.При "тигровому серці" ліпіди накопичується в кардіоміоцитах, розташованих вздовж:
1. Дрібних артерій
2. Дрібних вен
3. Венул
4. Артеріол
5. Крупних артерій
124.Найчастіше в кардіоміоцитах відкладаються:
1. Нейтральний жир
2. Керазин
3. Фосфатиди
4. Лецитин
5. Цереброзиди
125. Стеатоз печінки розвивається при:
1. Анемії
2. Ожирінні
3. Атеросклерозі
4. Вірусному гепатиті С
5. Алкоголізмі
6. Цукровому діабеті
126. Назвіть захворювання, при яких розвивається жирова дистрофія печінки:
1. Малярія
2. Цукровий діабет
3. Ожиріння
4. Грип
5. Алкоголізм
127.Паренхіматозна жирова дистрофія печінки розвивається при:
1. Гіперліпідемії
2. Гепатотропних інтоксикаціях
3. Гіперкальціємії
4. Гіпербілірубінемії
5. Зниженні вмісту білка в продуктах харчування
128.Захворювання, при яких розвивається гіперліпідемія:
1. Пневмонія
2. Алкоголізм
3. Гострий гастрит
4. Цукровий діабет
5. Загальне ожиріння
129.Який вміст жиру у гепатоцитах свідчить про жирову дистрофію печінки:
1. 10%
2. 20%
3. 30%
4. 40%
5. 50%
130.Найчастіше в гепатоцитах нагромаджуються:
1. Нейтральний жир
2. Керазин
3. Фосфатиди
4. Лецитин
5. Цереброзиди
131. Дайте характеристику жирової дистрофії печінки:
1. Розміри органа зменшені
2. Стеноз печінкових вен
3. Колір на розрізі жовтуватий
4. Найбільш частий морфогенетичний механізм – інфільтрація
5. Ущільнення органа
132.Макроскопія печінки при ожирінні:
1. Збільшення розмірів
2. Зменшення розмірів
3. Щільна консистенція
4. Тістувата консистенція
5. Не змінена
133.Макроскопія печінки при ожирінні:
1. Не змінена
2. Тістувата консистенція
3. Щільна консистенція
4. Глинистий відтінок на розрізі
5. Бурий колір на розрізі
134. Назвіть ознаки жирової дистрофії печінки:
1. Зменшення розмірів
2. Нерівна поверхня
3. Тістувата, жовтувата
4. Щільна консистенція
5. Деформація органа
135. Колір печінки на розрізі при жировій дистрофії:
1. Червоний
2. Синюшний
3. Жовтуватий
4. Зелений
5. Бежевий
136. Образна назва печінки при жировій дистрофії:
1. “Шинкоподібна”
2. Вигляд “бруківки”
3. “Гусяча”
4. Велика біла
5. Кам’яниста
137. Структурно-функціональна характеристика жирової дистрофії печінки:
1. Функція знижена
2. Осередковий характер ураження
3. Дифузний характер ураження
4. “Гусяча” печінка
5. Функція не змінюється
138.Мікроскопічно ожиріння гепатоцитів розпочинається:
1. З центру часточки
2. Навколо v. сentralis
3. З периферії часточки
4. Одночасно в усіх відділах часточки
139.Спочатку ожиріння гепатоцитів носить характер:
1. Пилоподібний
2. Дрібнокраплинний
3. Середньокраплинний
4. Великокраплинний
5. Вакуольний
140. Мікроскопічна характеристика жирової дистрофії печінки:
1. У цитоплазмі гепатоцитів периферичних відділів часточок великі краплі
2. У цитоплазмі гепатоцитів центральних відділів часточок маленькі краплі
3. Зменшення розмірів гепатоцитів
4. Накопичення жовчі у протоках
5. Повнокров’я синусоїдів
141.Стадії жирової дистрофії печінки:
1. Накопичення жиру в гепатоцитах
2. Накопичення жиру з розвитком клітинно-мезенхімальних реакцій
3. Інтерстиціальний фіброз
4. Накопичення жиру з розвитком некрозу гепатоцитів
5. Обтураційний холестаз
142.Особливість гістологічних змін гепатоцитів при жировій дистрофії, пов’язаній з цукровим діабетом:
1. Гіперхромія ядер
2. Патологічні мітози
3. Базофілія цитоплазми
4. Вакуолізація ядер
5. Каріопікноз
143.Прогресування алкогольного пошкодження печінки спричиняє розвиток:
1. Цирозу
2. Амілоїдозу
3. Вірусного гепатиту
4. Гепатозу
5. Глікогенозу
144.При загальному ожирінні цироз печінки:
1. Розвивається
2. Не розвивається
3. Постнекротичний
4. Портальний
5. Біліарний
145.В епітелії нирок частіше накопичується:
1. Нейтральний жир
2. Керазин
3. Фосфатиди
4. Лецитин
5. Цереброзиди
146.При ожирінні нирок кірковий шар:
1. Темно-червоний
2. З темно-червоним крапом
3. Сіро-білий
4. Жовтувато-сірий
5. З жовтувато-сірим крапом
147.Нирки при паренхіматозному ліпідозі:
1. Зменшені за розмірами
2. Збільшені за розмірами
3. Тістуваті
4. Щільні
5. Не змінені
148.При паренхіматозному ліпідозі нирок спостерігається ожиріння епітелію:
1. Прямих канальців
2. Звивистих канальців
3. Петлі Генле
4. Збиральних трубочок
5. Капсули Шумлянського – Боумена
149.Полісахариди представлені в тканинах:
1. Глікозаміногліканами
2. Муцинами
3. Мукоїдами
4. Глікопротеїдами
5. Глікогеном
150.Паренхіматозні вуглеводні дистрофії можуть бути пов’язані з порушенням обміну:
1. Фосфатидів
2. Цереброзидів
3. Глікогену
4. Глікопротеїдів
5. Холестерину
151. Внутрішньоклітинні нагромадження глікогену виявляються при:
1. Тезаурисмозах
2. Вірусному гепатиті В
3. Цукровому діабеті
4. Анемії
5. Алкоголізмі
152.При цукровому діабеті глікоген в нирках нагромаджується переважно в епітелії:
1. Прямих канальців
2. Звивистих канальців
3. Петлі Генле
4. Збиральних трубочок
5. Капсули Шумлянського – Боумена
153.Епітелій нирок при цукровому діабеті:
1. Високий
2. Цитоплазма світла
3. Цитоплазма базофільна
4. Ядро гіперхромне
5. Цитоплазма піниста
154.Глікопротеїди представлені:
1. Глікогеном
2. Нейтральними ГАГ
3. Кислими ГАГ
4. Муцинами
5. Мукоїдами
155.Муцини є основною складовою частиною:
1. Слизу
2. Крові
3. Жирових депо
4. Лімфи
5. Нервових клітин
156.Паренхіматозна вуглеводна дистрофія, пов’язана з порушенням обміну глікопротеїдів, називається:
1. “Зерниста” дистрофія
2. Гіаліноз
3. Слизова дистрофія
4. Лейкоплакія
5. Диспротеїноз
157.Слизова дистрофія характеризується:
1. Гіпосекрецією слизу
2. Гіперсекрецією слизу
3. Відсутністю секреції слизу
158.Наслідки слизової дистрофії:
1. Зворотність процесу
2. Мукоїдне набухання
3. Атрофія
4. Склероз
5. Амілоїдоз
159.В основі муковісцидозу лежить:
1. “Зерниста” дистрофія
2. Рогова дистрофія
3. Жирова дистрофія
4. Мукоїдне набухання
5. Слизова дистрофія
160.Для муковісцидозу характерним є:
1. Зміна якості слизу
2. Спадкове системне захворювання слизових залоз
3. Набуте локальне ураження слизових залоз
4. Накопичення псевдо муцинів у залозах
5. Порушення обміну глікогену