Главная | Обратная связь

ПСИХІЧНІ СТАНИ ОСОБИСТОСТІ

План

1. Особливості взаємодії людини з оточуючим середовищем
2. Властивості психічних станів.
3. Класифікація психічних станів
4. Типові психічні стани людини
5. Негативні психічні стани та їх попередження
6. Специфічні стани психіки людини

Основні поняття та терміни:психічні процеси, психічні властивості, психічні стани, афект, стрес, дистрес, фрустрація, тривога, настрій, пристрасть, тривожність.

 

1. Адаптація – властивість організму, процес пристосування до мінливих зовнішніх умов середовища (досягнення одночасної рівноваги між середовищем і організмом), результат взаємодії в системі “людина-середовище”, мета, яку намагається досягти організм. Сучасні уявлення про адаптацію – праці Павлова, Сеченова, Анохіна, Сельє. Рівні адаптації: фізіологічний, психологічний, соціальний. Вони взаємоповязані між собою і визначають інтегральну характеристику загального рівня функціонування всіх систем організму. Це динамічне утворення називають функціональним станом організму.

2.Психічний стан – це цілісна характеристика психічної діяльності за визначений період часу, що показує своєрідність протікання психічних процесів в залежності від відображуваних предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особистості. На відміну від психічних процесів як динамічного компонента проявів психіки і психічних властивостей як закріпленості, повторюваності проявів психічного психічний стан – це статичний компонент психіки. Суттєвою особливістю психічного стану є те, що він характеризує психічну діяльність, надаючи їй специфічності.

Психічний стан тісно пов’язаний з індивідуальними властивостями особистості, оскільки він характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Психічні стани можуть переходити у психічні властивості. Психічні стани можуть позитивно впливати на виконувану діяльність, на процес спілкування, а можуть дезорганізовувати їх, тобто здійснювати регулюючий вплив, оскільки виникнення того чи іншого стану пов’язане зі зміною діяльності.

3. Н.Д. Левітов класифікував психічні стани:

1. Стани особистісні і ситуативні. В перших насамперед виражаються індивідуальні властивості людини, в інших – особливості ситуацій, які часто викликають у людини нехарактерні для неї реакції.
2. Стани більш глибокі і більш поверхові, в залежності від сили їхнього впливу на переживання і поведінку людини.
3. Стани, які позитивно або негативно діють на людину. Стани тривалі і короткочасні.
4. Стани більш або менш усвідомлені.

Переваги класифікації: відображені основні характеристики станів, яві відображають ступінь усвідомлення, їх знак, тривалість тощо.

Недоліки: відсутність чіткого розмежування станів і псих. процесів.

 

4. Виділяють типові психічні стани, обумовлені рівнем активності різних механізмів, систем, органів:

- релаксація – стан заспокоєння, розслаблення, відновлення. Виникає внаслідок зняття напруги, після сильних переживань чи фізичних зусиль. Буває мимовільна та довільна. Особливості: висока програмованість, можливість викликати за допомогою самонавіювання; зниження рівня самоконтролю та самокритичності;

- сон – періодично виникаючий функціональний стан людини зі специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сферах. Необхідна складова життя людини, забезпечує відновлення фізичних і психічних резервів;

- оптимальний робочий стан – стан комфорту, ефективна діяльність, але певна напруженість психічних і фізичних механізмів регуляції. Двоякий стан: сприяє самореалізації, але переходить у втому;

- втома – стан тимчасового зниження працездатності, викликаний тривалою дією навантаження. Може виявлятися на фізіологічному(підвищення інертності нервових процесів), психологічному(порушення емоційної, мотиваційної сфери), поведінковому(зниження продуктивності праці, точності, швидкості) рівнях. Розрізняють інтелектуальну і фізичну втому, гостру чи хронічну.

- Стрес - характеризується підвищеною фізіологічною і психологічною активністю.

 

5. Під стресомрозуміють неспецифічну відповідь організму на зовнішні або внутрішні вимоги. Дане поняття було запропоновано Г.Сельє. Стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися до нових умов, тобто стрес невід’ємний від процесу адаптації.

Негативний прояв стресу в науковій літературі отримав назву дистресу.

А.Г. Маклаков поділяє фактори, що викликають психічний стрес, на два великих види: інформаційний та емоційний. Інформаційний стрес виникає в ситуаціях значних інформаційних перевантажень. Виникнення емоційного стресу більшість авторів (Березін Ф.Б., Ізард К.Е., Леонгард К., Рубінштейн С.Л. ) пов’язують із ситуаціями загрози, небезпеки, образи та іншими. З цієї точки зору прийнято виділяти три форми емоційного стресу: імпульсивний, гальмівний і генералізований.

Під тривогою розуміють відчуття неусвідомлюваної загрози, почуття побоювання і тривожного очікування або почуття невизначеної турботи. Це відчуття слугує сигналом, який свідчить про надмірне перенапруження регуляторних механізмів або порушення адаптаційних процесів.

Психологічний захист – це спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням будь-якого конфлікту. Ф.Б. Березін виділяє 4 типи психологічного захисту: ті, що перешкоджають усвідомленню факторів загрози і викликають тривогу; що дозволяють фіксувати тривогу; що знижують рівень спонукань; що усувають тривогу.

Фрустрація – це психічний стан людини, викликаний об’єктивно непереборюваними труднощами, що виникли при досягненні мети або розв’язанні задачі. Суттєві для адаптації фруструючі ситуації, як правило, пов’язані з широким діапазоном потреб, які не можуть бути задоволені в тій чи іншій ситуації.

6.Неврози – це група нервово-психічних розладів, психологічних по своїй природі, які є наслідком тривалого або надмірно інтенсивного емоційного напруження. Головна причина неврозу – порушення системи регуляції емоційного зв’язку, викликане протиріччям між установками і поглядами особистості і зовнішньою дійсністю, тобто в основі такого порушення лежить інтрапсихічний конфлікт.

Невроз, будучи нервово-психічним розладом, супроводжується вегетативними змінами: м’язовим напруженням, тремором, порушеннями роботи серця, тривогою, почуттям пригніченості, головними болями, слабкістю. Однак головною особливістю неврозу є конфлікт. Конфлікт лежить в основі більшості неврозів і завжди супроводжується надзвичайно інтенсивними хвилюваннями. В цей же час слід зазначити, що хвилювання стають джерелом неврозу лише в тому випадку, якщо вони особливо значимі для людини. Тому більшість емоційних, або інтрапсихічних, конфліктів, що стали причиною захворювання, за своєю природою соціальні. Емоційний стрес є невід’ємною частиною соціальної адаптації людини.

Існують характеристики особистості, які визначають успішність адаптації людини в найрізноманітніших умовах. Ці характеристики формуються в процесі всього життя людини, і до їх числа в першу чергу слід віднести рівень нервово-психічної стійкості, самооцінку особистості, відчуття своєї значимості для оточуючих(соціальна референтність), рівень конфліктності, досвід спілкування, моральну орієнтацію, орієнтацію на вимоги ближнього оточення. Всі ці характеристики формують одну інтегральну характеристику, яка була названа А.Г.Маклаковим особистісним адаптаційним потенціалом.

Стратегії виходу із напруженої ситуації:

- правильний вибір моменту для приймання рішень або реалізації свого плану.

- ослаблення мотивації .

- правильна оцінка значущості події, що відбувається.

- завчасно підготувати стратегію відступу.

 

Контрольні запитання

1. Що являє собою психічний стан?
2. Як проявляються індивідуальні та групові психічні стани?
3. Як залежить перебіг психічних процесів від стану психічної активності особистості?
4. Як взаємопов’язані психічні процеси, стани та властивості?
5. Охарактеризуйте значення емоцій у житті людини.
6. Які чинники визначають інтенсивність емоцій?
7. Що таке стрес? Чим стрес відрізняється від дистресу?
8. Які рівні тривожності?
9. У чому полягає особистісна і ситуаційна тривожність?
10. Як подолати тривожність?

Тема № 23-24 (4 год.)