 |
|
Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
Уряд Т. Озала розпочав проведення в життя нової і економічного розвитку, яка була вперше розроблена в 1980 ] потім доповнена в 1983-1984 рр. Вона передбачала технін модернізацію, перехід до відкритої ринкової економ.?
підвищення конкурентоспроможності національної продукції. Перевага надавалась приватному сектору. Одночасно залучались іноземні інвестиції, знімались обмеження на переведення прибутків за кордон. Заохочувалась діяльність змішаних фірм» що працювали на основі сучасної техніки і технології. Пільгами скористалася велика і середня національна буржуазія. Дрібні виробники встановили ділові контакти з великими підприємствами, одержуючи від них замовлення на сировину і напівфабрикати. В дрібному бізнесі а часом сформувався особливий сектор, де вироблялися дешеві низькоякісні товари для пострадянського ринку,
Від початку економічних реформ Туреччина досягла відчутних успіхів. Розвиваються традиційні галузі промисловості -текстильна, шкіряна, харчова. Налагоджено виробництво електротехніки, транспортних засобів, електроніки. За допомогою фірм країн - членів НАТО здійснюється виробництво військової техніки - винищувачів, танків, ракет. Військово-промисловий комплекс швидко зміцнює свої позиції в наукоемному виробництві. Туреччина успішно завойовуєривки країн Близького і Середнього Сходу, прагне стати повноправним членом ЄЕС.
Країна змогла за короткий відрізок часу здійснити технологічну революцію в сільському господарстві. Наполовину збільшилась площа зрошувальних земель, урожайність зросла на 30-50%. Туреччина повністю вирішила свої продовольчі проблеми, а частину сільськогосподарської продукції направила на експорт.
В економіку були успішно інвестовані й кошти з нетрадиційних джерел фінансів. Багато турецьких робітників працює за кордоном, їх грошові перекази сім'ям у твердій валюті у 80-х роках досягали 2-3 млрд. дол. на рік. Держава допомогла приватному бізнесу створити необхідну інфраструктуру для обслуговування іноземних туристів. Доходи від туризму становлять близько 4 млрд. дол. на рік. Уряд зміг залучити додаткові кошти на перебудову господарства. В 90-ті роки темпи розвитку Туреччини уповільнились, зараз її економіка пристосовується до нових умов.
У суспільній сфері сучасна Туреччина має більшість атрибутів західної демократії. Обирається парламент, існує багато-партійна система, конфедерація профспілок, дозволені страйки, демонстрації. Знято ряд заборон закону 1983 р. на політичну діяльність. Дуже популярним став вислів «Ми прийшли зі Сходу, але йдемо на Захід». В той же час деякі статті конституції передбачають обмеження демократичних'прав. Різко посилили свою діяльність ісламські фундаменталісти, які борються за заміну світської республіки на ШаріатСьку державу. Вони створили Партію благоденства на чолі з Йеджметтіном Ербаканом, яка
здобула переконливу перемогу на виборах 1995 р. Від коаліції з ісламістами для створення уряду відмовились усі світські партії, до влади вона не прийшла, а пізніше була заборонена як неконституційна. Але тепер турецькі політики у своїй діяльності мусять враховувати мусульманський фактор. Найбільш впливовими буржуазними партіями є Партія вірного шляху (лідер Тансу Чіллер) і Партія вітчизни (лідер Масут Йилмаз).
Зовнішня політика Туреччини визначається союзом із США і участю у військовому блоці НАТО. Вона дотримується, як правило, проамериканської орієнтації, на її території знаходяться десятки військових баз НАТО і США. Туреччина розширяє добросусідські відносини з державами регіону. Вона вступила в усі ісламські економічні і політичні організації, добивається створення «ісламського спільного ринку», де могла б зайняти домінуючі позиції.
ЗО. ІЗРАЇЛЬ