 |
|
Зовнішня політика центральноазіатських держав
Після здобуття незалежності кожна нова суверенна держава почала формувати зовнішню політику, виходячи зі своїх національних інтересів. Одночасно проявились і спільні тенденції в їх міжнародній діяльності. Казахстан відмовився від статусу ядерної держави (1993) і. ратифікував договір про нерозповсю-джения ядерної зброї. Із США була підписана угода про демонтаж шахтно-пускових установок колишніх радянських балістичних ракет. На проведення цих робіт американська сторона виділила 88 млн. дол. США вивезли з Казахстану близько 600 кг високозбагаченого урану з ракетного палива, а Казахстан отримав свою частку доходів від його продажу. Узбекистан виступив за повну ліквідацію ядерної зброї і оголошення центральноазіатського регіону без'ядерною зоною. Туркменістан вибрав курс на постійний нейтралітет. Офіційно цей статус йому наданий спеціальною резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н від 12 грудня 1995 р. Для вирішення спільних економічних проблем Казахстан, Узбекистан І.Киргизстан заснували Центральноазіатський союз. Узбекистан разом із Туркменістаном пропагандує ідею відродження Великого Шовкового шляху і створення транскас-пійського коридору Таїдкент - Баку - Тбілісі - Поті. Він входить також до міжнародної організації ГУУАМ, де співпрацює з Грузією, Україною, Азербайджаном, Молдовою. *
Держави Центральної Азії прагнуть ослабити вплив Росії і зменшити свою залежність від неї. На двосторонні відносини впливає ряд чинників як негативного, так і позитивного плану. Свою роль відіграє політична, ідеологічна, психологічна конфронтація.
Російські політики дозволяють собі різко критикувати автори* / тарні методи керівництва лідерів нових суверенних держав, намагаються нав'язати їм своє розуміння демократії і проведення» реформ. Російські шовіністи прямо вимагають зміни кордонів, .нав'язування волі Росії колишнім союзним республікам. Гострою е проблема становища російськомовної діаспори в Центральній Азії. У свою чергу, антиросійські настрої розпалюються місцевими націоналістами, ісламськими фундаменталістами, які не бажають співіснувати з колишньою імперією, заперечують все , що дало їхнім народам перебування в СРСР. Позитивні тенденції проявляються у взаємозалежності і взаємодоповнюваності/ економік, перспективах і можливостях, їх взаємовигідного співробітництва. Спільних дій вимагає вирішення таких питань, як захист довкілля, боротьба з тероризмом і торгівлею наркотиками, експлуатація систем транспорту і зв'язку тощо.
Центральноазіатські республіки є членами СНД, беруть участь у його самітах, розробці і прийнятті численних документів. 9 жовтня 1992 р. в Бішкеку було укладено угоду про співробітництво в захисті кордонів, яку підписали Росія, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Киргизстан, Вірменія*,Білорусь. На основі міждержавних документів зберігається російська військова присутність у регіоні, російські війська захищають кордони Таджикистану,
Туркменістану, Киргизстану.
Росія, Казахстан, Туркменістан, Азербайджан як незалежні держави мають вихід у Каспійське море. Згідно з договорами між РРФСР/СРСР та Іраном 1921 і 1940 рр. Каспійське море вважалось об'єктом їх спільного користування, а діяльність інших країн там заборонялась. Офіційно ніякого кордону у водах Каспійського моря не існувало, СРСР та Іран Мали рівні права на судноплавство і рибальство на всій його акваторії, на практиці ж вова була негласно розділена на сектори (СРСР - 88%, Іран — 12%). Іран ие міг налагодити видобуток нафти на Каспії »:бо самостійно йому це було технічно не під силу, а запросити інпгі країни він не мав права. ПісляКраху СРСР Азербайджаніі Казахстан запропонували поділити Каспійське море на національні сектори від центральної точки між п'ятьма державами. Цю 'позицію підтримали ті країни, що були зацікавлені в проникненні до нафтових багатств Каспію, зокрема, СІЛА, Японія', Великобританія, Франція, ФРН, Туреччина,' Пакистан'та іи. -Були 'висунуті проекти транспортування Каспійської нафти в Європу в обхід території Росії, в т.ч. і череІ Україну. Росія виступає категорично проти поділу Каспійського моря, наполягає на збереженні його в'спільному користуванні прибережних держав, укладенні додаткових угод # охорони біоресурсів і захисту екосистеми. Азербайджан»!
Казахстан, Туркменістан виділили «свої» прикордонні й економічні зони. Переговори тривають.
Держави Центральної Азії розширюють зв'язки з мусульманським світом, у першу чергу з Туреччиною та Іраном. В 1992 р. Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Киргизстан, Азербайджан, Туреччина, Іран, Пакистан, Афганістан сформували Організацію економічного співробітництва. Велика увага приділяється розвитку транспорту, прокладенню шляхів із Росії та інших країн СНД через Іран і Пакистан до Індійського океану («Північ - Південь») і через Кавказ і Туреччину в Європу («Схід - Захід»), ОЕС збирається залучати до здійснення цих проектів, які мають світове значення, зацікавлені країни і міжнародні організації.
ІРАН