 |
|
Мітки (транспондери або теги) – пристрої для зберігання та передачі даних, які за принципом зберігання інформації поділяються на:.
A. RO-мітки (Read Only) – мітки, куди записується ідентифікаційний номер товару лише один раз і ні стерти, ні змінити її уже неможливо.
B. WORM-мітки (Write Once Read Many) – мітки, що містять крім унікального ідентифікатора ще й незалежний блок одноразово записуваної пам’яті, яку може заповнити як продавець, так і покупець.
C. RW-мітки (Read and Write) – мітки, що містять ідентифікатор та блок пам’яті, котрі можуть бути багато разів перезаписані.
Зчитувачі (рідери) – прилади, які приймають інформацію з транспондерів і конвертують радіосигнал в цифровий вигляд для подальшої передачі в облікову систему.
Комп’ютерна система опрацювання даних – програмно-апаратний комплекс, який накопичує та аналізує отриману з міток інформацію.
Розробники RFID-системи запевняють, що її використання має низку переваг:
· По-перше, для зчитування не потрібен безпосередній контакт з носієм інформації (міткою).
· По-друге, можливе зчитування декілької міток одночасно (є пристрої, що здатні реєструвати інформацію до 200 об’єктів в секунду).
· По-третє, на точність зчитування міток не впливают ьпогодні умови.
· По-четверте, розміщення мітки всередині об’єкта дозволяє виключити будь-яку фізичну дію на нього, забезпечуючи нескінченний термін служби.
· По-п’яте, ідентифікація об’єктів може здійснюватись навіть тоді, коли вони знаходяться на великих відстанях від зчитувача (до 100 м), а також рухаються зі швидкістю до 100 км/год.
· По-шосте, сучасні мітки забезпечують активну взаємодію з будь-якими інформаційними системами, дозволяючи не лише „читати” інформацію, а й „записувати” її.
Оскільки підприємства створюються та здійснюють свою комерційну діяльність для задоволення потреб ринку шляхом продажу товарів – продукції чи послуг, а ланцюг постачань та управління ним – важливі аспекти на шляху побудови ефективної комерційної діяльності підприємства, то розглянемо детальніше всі складові цього ланцюга.
Протягом останнього часу логістичне мислення з приводу переміщення товару зазнало важливих змін, і логістика звернулась до неперервних потоків: рух комплектуючих або товарів описують як неперервне переміщення через систему каналів (труб різних діаметрів) із змінною швидкістю, що дозволяє пристосуватися до коливання попиту.
Розділ ІІІ. Сучасний рівень розвитку науки управління ланцюгом постачань
Тема 5: Автоматизовані системи управління в логістичному ланцюгу постачань
На сьогоднішній день відомі наступні автоматизовані системи управління в логістичному ланцюгу постачань:
1. MOB-система (Make or Buy Problem) – система „зробити чи купити” – автоматизована система управління прийняттям рішення щодо самостійного виробництва необхідних товарів чи придбання у іншого виробника; використання власного транспорту чи найманого; будування власних складів чи оренда складів тощо.
2. PRM-система (Physical Resource Manegement) – автоматизована система управління технічним обслуговуванням основних фондів на основі інтегрованого підходу до їх різноманітних елементів, включаючи збір та обробку інформації, видачу рекомендацій щодо ремонтних робіт, контроль забезпечення запасними частинами тощо.
3. SRP-система (Service Requirements Planning) – автоматизована система управління технічним обслуговуванням виробничого обладнання, яка забезпечує оптимізацію профілактики та ремонтного обслуговування, скорочення запасів допоміжних матеріалів, ріст продуктивності обладнання за рахунок зменшення аварійних простоїв.
4. КАНБАН-система – система управління виробництвом та матеріально-технічним забезпеченням. Вона зародилась в Японії. На мові цієї країни назва системи буквально означає „карточка”. В цій системі використовуються два види карточок: маршрутна та виробнича. Поява маршрутної карточки означає про недостатність вхідних комплектуючих. Ця картка разом з порожнім контейнеромпередається працівнику, що доставляє запаси товарів в цех зборки. (на конвеєр). Забираючи контейнер з деталями, працівник вкладає в заповнений контейнер маршрутну картку, з якою він з’явився за конрейнером та виймає з нього виробничу картку, яку поклав працівник, що заповнив контейнер деталями на виробництві. Далі виробнича картка вкадається в порожній контейнер, котрий відправляється на попередню виробничу ділянку. Або на центральний склад для заповненості деталями. На даний момент ця громіздка система переміщення карток замінена системою електронного обміну інформацією між виробничими цехами, постачальниками деталей та тарнспортним підприємством. Ця система добре працює при дотриманні настпних умов:
a. По-перше, щоб виробничий графік був точним, товар не повинен мати багато модифікацій (тобто тут не „вітається” велика кількість SKU).