 |
|
Коник гривкою трясе
Ходить коник по лужку,
По зеленім бережку.
Коник сам себе пасе,
Коник гривою трясе.
Золота вуздечка – брень!
Золота підківка – дзень!
ïïï
Гойдашечки
Гойда, гойда, гойдашечки,
У гніздечку дві пташечки
Просять вітра прилітати,
Пташеняток погойдати.
Півникове горе
У півника горечко,
Заболіло горлечко.
Він холодну воду пив,
На морозі походив.
А курочка кудкудаче,
Біля півника аж плаче:
– Не пий, півнику, води,
На морозі не ходи!
ïïï
Качан Анатолій
Качан Анатолій Леонтійович народився 16 січня 1942 року в с.Гур'ївка, Новоодеського району на Миколаївщині. Згодом його батьки переїхали жити і працювати в с. Засілля. Тут він пішов до школи, тут пройшли його дитячі роки. Після закінчення середньої школи вступає до Одеського університету на філологічний факультет, який закінчив у 1965 році. Викладав у школі, працював в Одеській обласній молодіжній газеті «Комсомольська іскра», у видавництві «Маяк», в апараті ЦК ЛКСМ України, в редакціях журналів «Піонерія», «Барвінок». Один із засновників нового журналу «Соняшник». Друкуватися почав у 1962 році. Його поезія органічно споріднена з дитячим фольклором.
Автор збірки поезії «Джерельце» (1975), «Ворота міста» (1977), «Берегові вогні» (1979), «Колос наливається» (1981), «Зелений промінь» (1983), «Прощання з літом» (1992), «Живу я біля моря» (1992). За збірку поезій «До синього моря хмаринка пливе» (2002) був відзначений літературною премією ім. Лесі Українки. Лауреат літературної премії ім.М.Трублаїні. Член Національної Спілки письменників України.
ïïï
Абрикоса
Вже півник на воротях
Кричить: «Ку-ку-рі-ку!
Розквітла абрикоса
У нашому садку!»
Навколо абрикоси
Під музику бджоли
Взялися ми за руки
І пісню завели...
ïïï
Тамара Коломієць
Тамара Опанасівна Коломієць народилася 9 квітня 1935 року в м.Корсуні-Шевченківському в родині службовців. Закінчила факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працювала в редакціях газет, журналів «Україна», «Дніпро», у видавництві «Веселка», відповідальним секретарем Спілки письменників України з роботи з молодими.
Перша поетична збірка «Пролісок» з'явилася ще тоді, коли Т. Коломієць була студенткою, у 1956 році. За цю книжку поетка отримала золоту медаль і першу премію на Всесоюзному фестивалі молоді та студентів. Згодом побачили світ «Рідні обрії» (1960), «Червоні маки» (1961), «Під вітрилами хмар» (1967), «Поезії» (1972), «Рівнодення» (1974), «Колос літа мого» (1976), «Осіння борозна» (1981), «Багаття на межі», «Вибране» (1984).
Т. Коломієць працює і в галузі перекладу. Вона – лауреат премії імені Павла Тичини.
Для дітей Т. Коломієць написала й видала понад два десятки віршових книжок, майже всі побачили світ у видавництві «Веселка»: «Пастушок» (1961), «Хиталочка-гойдалочка» (1965, 1969, 1983), «Помічники» (1965), «Наша подорож» (1966), «Недобрий чоловік Нехай» (1967), «Червоний пароплав» (1971), «Луговий аеродром» (1972), «Починаються дива» (1973), «Хто розсипав роси» (1975), «Жмурки» (1978), «Сніжку-перебіжку» (1980), «Візьму вербову гілочку» (1983), «Я ходив сьогодні в ліс» (1984), «Олівці» (1984), «Звідки взявся коровай» (1984), «Найперша стежечка» (1985), «Пісенька про гнома» (1985), «Пісня джерельця» (1986), «Козенята і вогонь» (1988), «Дощик-накрапайчик» (1988), «Біб-бобище» (1968, 1977, 1989), «Гарна хатка у курчатка» (1989, 2003), «Веселе місто Алфавіт» (1991, 2000).
ïïï
Спіть до ранку
Синя ковдра є у ночі –
Укрива, кого захоче,
Ще й співає колисанку:
– Спи до ранку...
Спи до ранку...
ïïï
Дятел
Дятел дерево довбав.
Дощик дятла не дістав:
У дуплі у дятла дім.
Дятленятам добре в нім.
Йоржик
– Йди-но, йоржику, сюди!
Онде крихти хліба?
– Йорж не вийде із води,
Йорж не птах, а риба!
ïïï
Котику-воркотику
– Котику-воркотику,
Одягни сорочку!
– Я не вмію!
– Котику-воркотику,
Зашнуруй шнурочки!
– Я не вмію!
– Котику-воркотику,
Застебни всі ґудзики!
– Я не вмію!
– Котику-воркотику,
Приміряй картузика!
– Я не вмію!
– Як не вміє котик,
То чи вміє хлопчик?
– Вміє! Вміє!..
ïïï
Праля
Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Лийся, водичко, із крана,
Буде спідничка попрана.
Лийся, водичко, сріблиста,
Буде хустиночка чиста.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітрець повівати,
Буде вбрання висихати.
ïïï
Їжаки
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
– Ми – кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
– Ми – пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
– Ми – грудки...
Ну, а може, будяки...
Ну, а може, їжаки
Все-таки?..
ïïï