 |
|
Коли киця любить, а коли сердиться
Киця любить, як по спинці
Гладжу киценьку свою,
Як дарую їй гостинці,
Кашку, молочко даю.
Киця сердиться на мене,
Як смикну її за хвіст:
Очі робляться зелені
І не п'є тоді й не їсть.
ïïï
Півень
Шия жовта, хвіст зелений,
Борода – як маків цвіт.
Півник є такий у мене,
Він малятам шле привіт.
Ходить півник по садку
І співа: «Ку-ку-рі-ку!»
ïïï
Здрастуй, хлопчику маленький!
– Здрастуй, хлопчику маленький!
– Йди в кімнату, ручку дай.
Хоч у нас ти і новенький –
Не соромсь, за стіл сідай.
Будеш снідати із нами:
Ось оладки, осьде чай.
Плачеш? Хочеться до мами?
Ой, не треба, не скучай!
В нас ведмедик є і м'ячик.
Коник он стоїть в кутку...
Подивись, ніхто не плаче
У дитячому садку.
ïïï
Зайчики
В лісі сніг. У лісі звірі.
Ось зайчата скачуть сірі.
Сірі їстоньки хотять,
Сірі з холоду тремтять.
Бідні зайчики, голодні,
Ще не снідали сьогодні...
ïïï
Леонід Полтава
Леонід Полтава, (справжнє прізвище: Пархомович, прізвище-оберег: Єнсен, 24 серпня 1921, Вовківці Роменського району на Сумщині – 19 квітня 1990 Нью-Йорк США) – український поет, прозаїк, драматург, радіожурналіст, редактор, публіцист, громадський діяч, автор збірок віршів для дітей, член ОУП «Слово» та АДУКу – Асоціації Діячів Української Культури.
Народився в культурній і освіченій сім'ї: батько Едуард Адамович – лікар, мати Любов Іванівна – учителька. Початкову й середню освіту набув у Вовківецькій школі, опісля вступив до Ніжинського учительського інституту, який закінчив у 1940. Активний в українському підпіллі, опинявся кількаразно в концтаборах; у повоєнні роки – у таборах для біженців у Німеччині.
Поет живе кілька років у Парижі, потім у Мадриді очолює український відділ Іспанського радіо, згодом працює на радіо «Свобода» у Мюнхені. У 1958 року переїжджає до США, де працює в українській редакції радіо «Голос Америки», редагує щоденник «Свобода».
Леонід Полтава – український новеліст, представник української діаспори в повоєнній Німеччині. У 1946 році виходить його перша збірка «За мурами Берліну», до якої ввійшли поезії часів війни, а в 1948 році – збірка «Жовті каруселі». У 1952 році у Мюнхені було видано невеличку збірку його новел під назвою «У вишневій країні». За згодом океаном виходять ще чотири поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із іспанського зшитка», «Смак Сонця». У 1953 виходить збірка «Українські балади», а у 1958 – «Римські сонети».
Письменник часто казав: «Люблю працювати для дітей!» і частина його творчого доробку – для дітей: «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібретто оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавп'ячий король», «Лисячий базар». Монументальна його праця – історичний роман «1709». У 1968 написав репортажну повість «Над блакитним Чорним морем» з 1917-22 років: події відбуваються в Україні, Туреччині, Болгарії та ЧСР.
Похований на українському православному кладовищі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
ïïï