Главная | Обратная связь

Фактори, що впливають на ефективність діяльності

Усі незалежні інституції у справах дітей поділяють деякі з вищезгаданих цілей, що робить можливим визначення спільних факторів, що впливають на ефективність їх діяльності:

Довідник ООН про національні інституції з прав людини пропонує наступні „фактори ефективності”:

• незалежність;
• визначені повноваження та відповідна влада;
• загальнодоступність;
• співпраця;
• продуктивність діяльності;
• підзвітність.

„Паризькі принципи” про статус національних інституцій з прав людини містять основні засади впровадження незалежних інституцій, що сприяють реалізації прав дитини. Ці інституції повинні мати:

• компетентність для пропагування та захисту прав людини;
• якомога ширші повноваження, описані в Конституції або відповідному законі, які пояснюють структуру інституції та сферу її діяльності;
• обов’язок висловлювати перед парламентом, урядом та іншими компетентними органами свою думку, подавати рекомендації, пропозиції та звіти з будь-яких питань, що стосуються просування та захисту прав людини – на вимогу цих органів або без попередніх запитів від них;
• право незалежно опубліковувати свої думки та звіти, а також давати коментарі з приводу сучасного стану законодавства й процесів, що впливають на реалізацію прав людини (дитини) та випадки їх порушення.

Загальні обов’язки та повноваження, необхідні для роботи:

• робити все можливе для досягнення відповідності національного законодавства, положень та практики до міжнародних інструментів захисту прав людини (дитини), членом яких є держава, та їх ефективної реалізації;
• сприяти впровадженню або доступу до цих інструментів;
• долучатися до звітів, які держава подає структурам та комітетам ООН та регіональним інституціям, а також давати, де це можливо, коментарі з приводу певних питань „з належною повагою до їх незалежності”;
• співпрацювати з ООН і організаціями, що мають до неї відношення, а також з регіональними і національними правозахисними структурами;
• допомагати складати навчальні та дослідницькі програми з прав людини (дитини), реалізовувати їх у школах, університетах та серед спеціалістів;
• повідомляти про проблеми захисту прав людини (дитини) та заходи, спрямовані на боротьбу з дискримінацією, шляхом підвищення поінформованості суспільства через освіту та медіа.

Методи роботи інституцій повинні включати право на:

• вільний розгляд будь-яких питань, що знаходяться в рамках компетенції інституції;
• вислуховування будь-якої особи та отримання будь-якої інформації чи документів, необхідних для вирішення питання, що знаходиться в рамках компетенції інституції;
• вільне висловлювання своєї думки в засобах масової інформації.

Принципи, що надають особливі гарантії незалежності інституції:

• право здійснювати ефективну співпрацю з представниками відповідних НУО, профспілок, компетентних соціальних і професійних організацій (наприклад, асоціаціями юристів, лікарів, журналістів або видатних вчених); послідовниками філософських або релігійних вчень; університетами і кваліфікованими експертами; парламентом; урядовими відділами (якщо їх включено до списку партнерів, вони повинні брати участь лише в обговореннях і виконувати роль радників);
• належне фінансування для найму працівників та оренди приміщення, щоб не залежати від уряду і «не бути об’єктом фінансового контролю, що може вплинути на її незалежність”.