 |
|
Народи Латинської Америки напередодні європейської колонізації
Основні етапи розвиткукраїн Латинської Америки
І. Доколумбова Америка (2 пол. ІІ тис. до н.е – к. 15 ст.). значна територія західної півкулі була заселена інд. племенами, частина яких перебувала на рівні первісного суспільства. В центрі та півдні Мексики, на території Колумбії, Еквадору, Перу, Болівії існували ц-ї майя, інків, ацтеків, пікча. Вони є досить близькими до ц-й Ст. Сходу(державна власність, обожнення влади, значна роль духовенства).
ІІ. Колоніальний період (п. 16 – п. 19 ст.).В п. пол.. 16 ст. ці території були включені до складу ісп. і португ. Володінь. Давні ц-ї були знищені на 90 %. Європейці стали важливою ланкою населення регіону. В 16 ст. починають привозити рабів з Африки. Європ. колоністи та їх нащадки – креоли стають складовою етн. Складу населення. Інд+євр=креоли; Інд+європ+негри=складові населення ЛА.
ІІІ. Становлення і розвиток незалежних д-в (1826 – 1918).Війна за незалежність ісп. колоній(1810 – 1826 рр.).і проголошення незалежності Бразилії 1822 р. поклали край колоніальному пануванню (крім Куби і Пуерто-Ріко). Усі країни крім Бразилії (Португ) стали республіками, 1889 р. монархія впала і в Бразилії. 1902 р. - Куба, 1903 р. – Панама. Відбулись помітні зрушення в соц.-ек. І пол.. розвитку. Проте переважна більшість країн були аграрними (латифундизм). Економіка спрямована на експорт СГ продуктів. Аргентина – постачальник зерна і м'яса, Бразилія і Колумбія – кави, Чілі – мідь та селітра, Куба – цукор, Болівія - олово. Монокультурний характер економіки призводить до залежності від світового ринку. Демократична форма правління лише формально – насправді влада каудильйо (вождів), постійні державні перевороти. Ліберально-олігархічна система. Поширюється вплив США.
IV. Новітня історія ЛА (1918 – сьогодення).Тенденції попередніх років. Після ІІ св.. в. – 70 військ. Переворотів.Для періоду характерні–відсталість соц..ек. структур, монокультурність ек., архаїчність СГ, пол.. нестабільність. Окремі країни подолали дані проблеми (Бразилія). Проблеми нерівномірного розподілу нац..прибутку між багатими і бідними, майнової диференціації та ін. залишились. Швидке зростання чис. Населення, маргінальність, урбанізація.
Народи Латинської Америки напередодні європейської колонізації
Центральна Америка була вже заселена представниками різних культур ще до приходу європейців. Вважається, що людина почала заселяти регіон з приходом у Північну Америку з Азії або полінезійських островів близько 15 тис. р. тому. Поступово склалося два основних осередки ранніх цивілізацій: 1)Мезоамерика (території сучасних центральної й південної Мексики, Гватемали, Белізу, західні райони Гондураса і Сальвадору)
2)Андська область (частина сучасної Колумбії, Еквадор, Перу, Болівія, північ Чилі).
Найдавнішою є культура ольмеків, яка існувала на південно-східному узбережжі Мексики в ХІV-ІІІ ст. до н.е. Ольмеки володіли писемністю, але їхня мова невідома, інадписи розшифрувати й досі не вдається. Свої храми вони зводили насхідчастих пірамідах, згодом цей архітектурний прийом у ольмеків запозичили й інші центральноамериканські цивілізації. Ольмеки створили власну писемність, лічбу і примітивний календар.
Приблизно у др.. пол.. II тис. до н. е. формується цивілізація Чавін (пн..-зх. Част. сучасного Перу). Головна пам 'ятка Чавіну, яка має назву Чавін-де-Уантар, розташована в перуанській провінції Уарі. Чавін-де-Уантар був великим релігійним центром, на що вказують зображення священних тварин. Основним будівельним матеріалом у чавінців було каміння. Разом із тим саме в чавінському суспільстві вперше в Андській області знайшли застосування метали, спочатку золото, а потім срібло й мідь. Високий рівень ремесел сприяв установленню широких торговельних зв'язків із дуже віддаленими районами. Економічна могутність Чавіну, без сумніву, сприяла зміцненню влади, на чолі якої стояли жерці. Панування на великій території, економічна могутність, високий престиж Чавіну як культового центру, концентрація юридичної, законодавчої й судової влади в руках верховного правителя сприяли зародженню концепції "світового центру", яким уважався Чавін. Чавінська культура вступила в активний процес взаємодії з культурами народів, що оселилися за її межами.
· Майя, Ацтеки, Інки, Тольтеки
· Муїски – рання форма державності
· Пуебло (бас. Ріо-Гранде, Колорадо) і мапуче (Перу, Еквадор) – первіснообщинний лад.
Цив. ЛА і Середньовічної Європи:Відмінне: багатоб-єдинобож, освіта, традиційність.
Спільне:
· Деспотична влада правителя
· Одержавлення засобів виробництва
· Тотальний контроль д-ви
· Безправ’я мешканців
Майя
Майя жили на території сучасної Мексики, Гватемали, Гондурасу і західній частині Центральної Америки мали ієрогліфічну писемність, розшифровану тільки частково, складний і точний сонячний календар, який, повністю зіставлений з григоріанським календарем; нуль. До 750 р. н.е. у майя вже є чотири великих міських центрів (Тікаль, Копан, Паленке і Калакмул), навколо яких виникає безліч невеликих селищ; однак існування централізованої держави майя в цей період малоймовірний. Згодом майя сконцентрувалася на півострові Юкатан, де між 900 і 1200 рр.. н.е. виникло безліч міських центрів. Столиця Чичен Іца(Біля колодязя Ітсу).
Історію і культуру стародавньої цивілізації майя прийнято ділити на три основні періоди:
Докласичний період (1000 до н. е. - 317) Період рільництва;
Класичний період (317—987) Теократичний п-од (Керув. Жерці);
Посткласичний період (987 — 16 століття) занепад.
Теорії занепаду:
1)Вирубка лісу
2)Громадянський конфлікт
3)Епідемія
4)Посуха
5)економічні (неспром. прогод. себе через виснаження грунтів)
Суспільство майя мало чіткий поділ:
Імператор(і родина)≥Знать(військова, жрецтво)≥ремісники≥торговці≥ селян (яких було більшість)≥раби. На чолі суспільства стояли верховні вожді (спадкові) і делегували її вождям поселень. Рабами звичайно ставали захоплені в полон інші майя, або злочинці, боржники.
Основною було землеробство (вирощували кукурудзу, бавовну, боби, перець, какао, фрукти).
У пантеоні майя були представлені боги землі, дощу, вітру, блискавки і інших природних сил і явищ. З чотирма сторонами світу асоціювалися чаки, чотири бога дощу. Їх необхідно було задобрювати (жертвоприношення), щоб вони не наслали зливу і град.
Одним з трьох головних божеств, богом-творцем світу, творцем людини і культури, владикою стихій, богом ранкової зорі, близнюків, покровителем жрецтва і науки був Кецалькоатль (Кукулькан). Він зображувався у вигляді пернатого змія з людською головою.
Падіння Теотіоакану (700-750).
Ацтеки
Ацте́ки — найбільший народ американських індіанців Мексики, що прийшов у центральну частину країни з півночі в 12 столітті. Інша автентична назва ацтеків — мешіка(від вождя Меші). Вважається, що в 1325 вони почали будувати свою столицю — Теночтітлан (на місці сучасного Мехіко). Теночтітлан поступово став столицею імперії, яка розкинулася далеко за межі Мексиканської долини. За власною легендою, ацтеки прийшли в Мексиканську долину з місцини, що за легендою називалася Ацтлан — звідси і назва народу. Ацтекська культура мала широку і складну мережу міфологічних і релігійних традицій, високорозвинене мистецтво, глибокі знання в різних галузях науки. Ацтеки доби імперії розмовляли мовою науатль. Ацтеки створили велику кількість пам'яток власної літератури, більшість з котрих була знищена під час та після іспанського завоювання.
Соціальна структура:
Правитель (цив, військ, судова, дух спадкова влада)≥жрецтво≥воєначальники≥вільні люди≥майекі (безземельні, але вільні)≥раби (раб міг отримати свободу, якщо втік з ринку і добіг до двору правителя). Особливості: знать була посадовою і не перед. В спадок, мали землю, але не платили з неї податок. Ацтеки жили родами на чолі з виборними вождями. Рабство не класичне, як робітники.
Кожне місто-держава мало свого свого правителя – тлотоана. Влада була спадковою. На службі правителів перебували воїни, жерці, радники, судді та ін.. Скорені народи користувались певною автономією, зокрема зберігались місцеві правлячі династії при умові сплати данини. Скорені міста-держави на п. 16 ст. вже були глибоко інтегровані в імперську структуру. Їх правителі брали участь в загарбницьких війнах, отримували нагороди, землі, титули. Війна була найважливішою сферою життєдіяльності суспільства.
Релігія ацтеків хар. Багатобожжям. Основне місце займав бог війни Уіцилопочтлі. У державі ацтеків панували варварські закони, коли полонені вороги сотнями й тисячами приносилися в жертву; у підніжжя пірамід текли ріки крові, і тільки в одному храмі зберігалося 130 тисяч черепів жертв.
Імперія ацтеків була зруйнована під час Конкісти — вторгнення іспанців на чолі з Ернаном Кортесом у 1521.
Держава інків
Перу і Чилі. Належали до мовної групи кечуа. В 12-13 ст. вони обжились в долині р. Урумбамби де збудували місто Куско. Його заснування повязують з першим інкським правителем Манко Капака. Довгий час Куско боровся з іншими м-державами за гегемонію в регіоні. В 15 ст. під загрозою нападу племені чанка інкам вдалось об'єднати кечуанські племена. 1438 р. чанка були розгромлені правителем інків Пачакутеком. В результаті завоювань здійснених Пачакутеком і його наступником Тупаком Юпанкі інкська держава менш ніж за 100 р. поширила свою владу на величезні території від Анд до Тихого океану протяжністю з пн.. на пд.. в 5 тис. км. (Перу, Болівія, Аргентина, Еквадор, Чілі) – Тауантисуйя (4 сторони світу).
На чолі д-ви стояв Великий (Сапа) Інка, що був земним втіленням і сином неба. Кожною областю імперії керував губернатор, який був близьким родичем імператора. Губернатори разом із сановниками складали державну раду країни.
Етнічний складбув надзвичайно різноманітним. Поряд з кечуа жило багато інших племен і народів. Щодо них проводилась політика асиміляції – нав’язувалась мова, релігія, мораль кечуа. Привілеями користувалась лише племінна верхівка – інки–сановники, воєначальники, намісники, жерці. Знать поділялась на: інків по крові та за привілеєм (за заслуги). Сапа Інка мав необмежену владу, був верховним власником усієї землі, яка лише передавалась населенню у користування у вигляд подарунка. Основним осередком с-ва була сільська община. Кількість землі залежала від кількості членів сім'ї.
Інки збудували складну іригаційну систему та практикували терасне землеробство, вирощували в основному картоплю і кукурудзу. Активно практикувалось вузликове письмо – кіпу. Політична система інків являла собою теократичну деспотію.
Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 року до 1533. У 1533 році останній правитель інків Атауальпа був задушений іспанцями.
6. Досягнення народів доколумбової Америки у сфері науки та культури.
Культура доколумбової Америки сформувалася в умовах географічної ізоляції протягом декількох тисячоліть. Внаслідок цього, хоч культура і розвивалася за загальними законами, але для неї було характерне відставання у часі від основних світових цивілізацій, повільніший розвиток. Окремі народи, які населяли цю територію, за глибокої давнини досягли значних успіхів у розвитку ряду галузей знань: техніка вирощування і селекції багатьох сільськогосподарських культур з використанням зрошування і природних добрив, винахід системи лічби і писемності, календаря; будівництво великих ритуальних і оборонних споруд, прокладання мощених доріг, створення іригаційних систем, видобуток і виплавка металів, ювелірна справа, суднобудування (піроги, каное), виготовлення канатних та текстильних волокон, ткацтво та інші ремесла.
Архітектура:культові комплекси(ступінчасті піраміди з храмом або вівтарем, стадіони, інженерні, оборонні споруди). Храм де Ехекатл, храм Паленке.
Медицина:зуболікування, хірургія, трепанація черепа.
Цікавим зразком примітивної «писемності» в області Анд було «вузликове письмо» —кіпу, яке являє собою шворку або палицю з прив'язаними до них відвідними різнокольоровими (кольору надавалося символічне значення) шнурками, на яких на різній відстані один від одного зав'язувалися вузлики.
Майя будували складні гідротехнічні споруди, арочні склепіння. Найбільш відомі міста – Чічен-Іца, Тікаль, Паленке. Майя розробили досконалий календар, в якому враховувались цикли сонця, місяця, Венери. Тривалість року становила 365, 24 доби, точніший за сучасний. Найдовершенішою системою писемності в давній Америці було ієрогліфічне письмо майя. У ньому вживалися фонетичні знаки (алфавітні і складові), ідеографічні (цілі слова) і ключові (пояснювальні значення слів, але такі, які не читаються). Всього виявлено близько 300 знаків. У середині 1950-х років великий внесок у дешифровку письма майя вніс радянський вчений Ю. В. Кнорозов, родом з Харківщини.
Високого рівня досяг розвиток медицини. Хірургічні прийоми: накладання шин, зшивання ран, трепанації, видалення катаракти і т. д.
Ацтеки розвинули оригінальний спосіб землеробства – спорудження штучних островів. Писемність ацтеків і народів куна являє собою піктографічне (малюнкове) письмо з елементами ієрогліфики. Певної системи розташування піктограм не існувало: вони могли розташовуватися і горизонтально, і вертикально. Вперше писемність народів куна відкрита і вивчена норвезьким етнографом Е. Нордельшельдом. Піктографічним письмом записані легенди, книги рецептів народної медицини.
Особливої довершеності інки досягли і б-ві підвісних мостів і доріг.
1. Ельдорадо – чібча-муіска.