Главная | Обратная связь

Завоювання конкістадорами держави інків та наслідки конкісти.

В 1530 р. загін на чолі з Франціско Піссаро (180 чол) прибули до кордонів імперії інків. Він дізнався, що в інків закінчилася громад. війна. Він скористався цим моментом і ввійшов на територію імперії. В м. Кахамарка відбувся бій, в якому Атаульпа був взятий в полон. Незважаючи на зібраний викуп його було повішано. На престол поставлено його племінника Манко Капака.

В ході завоювань іспанці засновували поселення, що згодом стали столицями нових держав (1535 – м. Ліма).

В 16 ст. відбулася колонізація Бразилії Португалією. Почалась колонізація в 1500 р., коли на узбережжя Бразилії вийшов португалець Педро Кабрал. Спочатку португальці вивозили червоне дерево пао – бразил.

В подільші роки вздовж узбережжя Атлантичного океану було створено кілька генерал-капітанств, які в1549 р. були об’єднані під владою єдиного генерал-губернатора. На завойованих територіях створювався португальський бюрократичний апарат.

Наслідки:Іспанія перетворилася на велику колоніальну державу, але революція цін посунула її з економічної першості в Єропі (за кордоном було легше купити).

10. Наслідки завоювання європейцями Центральної і Південної Америки.

Відбулася зустріч двох світів - європейського і американського, зв'язок між ними став постійним. Для підкорених народів наслідки відкриттів мали подвійне значення: з одного боку, було завдано великої шкоди їхній унікальній культурі, з іншого - покладено початок взаємозбагаченню цивілізацій. Новий Світ перетворився на складову частину західної християнської цивілізації і ввійшов у коловорот всесвітньої історії.

Встановлення постійних зв'язків між Європою й усіма нововідкритими землями змінило характер торгівлі. Тепер головна роль відводилася не внутрішнім морям, а океанам: відбувалось переміщення основних торговельних шляхів із Середземного і Балтійського морів у води Атлантики. Це спричинило занепад старих торговельних центрів - Венеції, Генуї, Марселя, Барселони та міст німецької Ганзи. У центрі ділового життя опинилися океанські порти: спочатку Лісабон, Севілья й Антверпен, а згодом - Амстердам і Лондон. Торгівля все міцніше зв'язувала раніше ізольовані континенти в єдине ціле: народжувався світовий ринок.

Притік з Нового Світу золота й срібла дав можливість карбувати необхідну для обігу кількість монети. Це сприяло розквіту торгівлі, прискореному піднесенню промисловості та зародженню капіталізму. Зростали міста, перетворюючись на торговельно-промислові та адміністративні центри. З іншого боку, величезне надходження в Європу благородних металів викликало в XVI ст. невідоме досі явище. Надмірна кількість монети призвела до того, що ціни на товари першої необхідності, продукти харчування і сировину для виробництва стрімко зросли. Таке знецінювання грошей отримало назву революція цін. В її умовах відбувалося швидке розорення одних людей і блискавичне збагачення інших.

Географічні відкриття і Конкіста поклали початок колоніальному розподілу світу. Утворилися колоніальні імперії, а колонізація прирекла цілі народи на рабство та вимирання. Мільйони жителів Америки загинули від занесених завойовниками хвороб і жорстокого гноблення. Для корінних американців вторгнення європейців перетворилося на справжній жах — втрату власної історії та самобутньої культури.

Зустріч двох світів внесла зміни у побут і звички. Європейці запозичили в індіанців і навчились вирощувати чимало с/г рослин. Повсюдне розведення в Європі картоплі помітно зменшило загрозу голоду. Кукурудза припала до смаку людям, а також пішла на корм худобі. Зростання виробництва в Новому Світі цукру зробило його доступним не лише для багатіїв, а й для простолюду. На столах європейців з'явилися томати, квасоля, стручковий перець, какао, ананаси, різноманітні страви з тріски та лососевих риб. Із Америки привозили хіну і бальзами, які успішно використовували в медицині. У свою чергу, завойовники збагатили Новий Світ такими культурами, як пшениця, ячмінь, рис, жито, виноград, апельсини, лимони, груші, сливи, яблука, мигдаль, олива. Вони ввезли туди цукрову тростину, бананове дерево, свиней, коней, кіз і овець.

11. Католицька церква у процесі колонізації Латинської Америки.Велику роль у колонізації Америки зіграла католицька церква, яка як в іспанських, так і в португальських володіннях стала найважливішою ланкою колоніального апарату, експлуататором корінного населення. Відкриття і завоювання Америки розглядалося папством у якості нового хрестового походу, метою якого повинна була стати християнізація корінного населення. У зв'язку з цим іспанські королі одержали право розпоряджатися справами церкви в колонії, керувати місіонерською діяльністю, засновувати церкви і монастирі. Церква швидко перетворювалася на найбільшого земельного власника. Церква мала свої землі, на яких використовувалася рабська праця індіанція. Конкістадори добре розуміли, що в закріпленні їхнього панування над корінним населенням християнізація покликана зіграти велику роль. У першій чверті XVI ст. в Америку почали прибувати представники різних чернечих орденів: францисканці, домініканці, августинці, пізніше - єзуїти, які придбали великий вплив на Ла-Платі й у Бразилії. Групи ченців слідували за загонами конкістадорів, створюючи свої селища - місії; центрами місій були церкви і будинки, що служили житлами для ченців. Згодом у місіях створювалися школи для індіанських дітей, одночасно будувалася невелика укріплена фортеця, де розміщувався іспанський гарнізон. Таким чином, місії були і форпостами християнізації, і прикордонними пунктами іспанських володінь.

Фактично церква в колоніях вийшла з-під контролю корони.

У перші десятиліття конкісти католицькі священики, проводячи християнізацію, прагнули зруйнувати не тільки місцеві релігійні вірування, але і викорінити культуру корінного населення. Прикладом може служити францисканський єпископ Дієго де Ланда, який наказав знищити всі древні книги народу майя, пам'ятники культури, саму історичну пам'ять народу. Однак незабаром католицькі священики стали діяти іншими способами. Проводячи християнізацію, поширюючи іспанську культуру й іспанську мову, вони стали використовувати елементи місцевої найдавнішої релігії і культури підкорених індіанських народів. Незважаючи на жорстокості і руйнування конкісти, індіанська культура не загинула, вона вижила і мінялася під впливом іспанської культури. Поступово складалася нова культура на основі синтезу іспанських і індіанських елементів. Разом з католицькою церквою на нові землі прибула і інквізиція. Духовенство користувалось рядом пільг: звільнялось від сплати податків, мало право суду і т. д.

12. Адміністративно-політичний устрій колоній Іспанії у Латинській Америці.Для збереження влади і збору податків іспанціна захоплених землях утворили особливі адміністративно-територіальні одиниці — генерал-капітанства і віце-королівства. Вищу владу у колоніях здійснював віце-король і генерал-капітани. У 1535 р. з іспанських володінь у Північній і Центральній Америці було сформовано віце-королівство Нова Іспанія (Мексика), а колонії Іспанії у на території Еквадору і Перу у 1542 р. були об’єднані у віце-королівство Перу. На території Венесуели та Колумбії створено віце-королівство Нова Гранада. На території Аргентини, Болівії, Парагваю та Уругваю створено віце-королівство Ріо-де-ла Плата (1776 р.). Окремо існували генерал-капітанства Куба і Гватемала.

Існувала система цивільної влади та аудієнції (поєднували судову і адміністративну ф-ції). Вони виконували судові ф-ції, нагляд за чиновниками, за збором церковної десятини. Дорадчі функції при віце королі. Віце-король і генерал-капітани видавали закони, розпоряджалися скарбницею, військом, призначали священників і відповідали лише перед королем і верх. владою у справах Індії в Мадриді. На місцях існували місцеві органи управління – муніципалітети (колоніальність і виборність). Анатогічно в Бразилії.

Церква. Збирала десятину, використовувала працю індіанців на своїх землях, була власником половини земель, не допускала приїзду в колонії не католиків, діяла інквізиція, яка контролювала завезення освітньої і художньої л-ри (1790 р. – список заборонених книг – 5 тис. авторів).

Характерні риси: зловживання, утиски, великий бюрократичний апарат, його повільність, копіювання устрою метрополії.