Главная | Обратная связь

Перехід Аргентини від військового режиму до представницької демократії (1983 - поч 21ст).

На початку 1983 року, після семи років необмеженій владі уряд Аргентини практично повністю позбавився підтримки населення, економічний спад, ріст цін. Влада оголосита, що вона передасть владу обраному уряду; вибори були призначені на 30 жовтня 1983 року.

У період перед виборами хунта видала закон про амністію, що звільняв військових і поліцейських від відповідальності за злочини, вчинені ними в період військової диктатури. Альфонсин і партія радикалів були твердо мають намір скоротити військові витрати і поставити армію під контроль цивільного уряду. Альфонсин і радикали перемогли, набравши абсолютну більшість голосів і на президентських виборах, і на виборах в Національний конгрес, хоча пероністів дісталася половина місць у сенаті. 13 грудня 1983 Альфонсин вступив на посаду; за його наказом були негайно арештовані Бачила, Віола, Гальтьері та їх соратники з військової хунти (два місяці по тому за звинуваченням у вбивстві був арештований Біньоне); Національний конгрес оголосив закон про амністію не мають сили. Всім старшим офіцерам в армії було запропоновано подати у відставку.

З самого початку Альфонсин зайняв жорстку позицію у відносинах з іноземними банками та Міжнародним валютним фондом. Він подбав про створення валютного запасу і відмовився витрачати його на виплати відсотків за зовнішніми боргами Аргентини до тих пір, поки умови цих боргів не будуть переглянуті в інтересах відновлення економіки Аргентини. У наступні роки Аргентина отримала посткупки від МВФ.

До початку 1985 року Уряд висунув нову програму - «План аустраля». За цим планом колишню грошову одиницю - песо - заміняла нова - аустраль (1 аустраль = 1000 песо), крім того, програма включала введення режиму жорсткої економії, заморожування заробітної плати, зростання податків і зниження витрат на громадські потреби, призупинено інфляцію, але разом із поглиблення спаду виробництва.

1988 р. нова хвиля інфляції – план «Аустраля 2». В липні 1989 р. президентом стає кандидат пероністів Карлос Менем. Він запровадив неоліберальні реформи: створення вільного ринку та включали приватизацію державних підприємств, припинення державного регулювання економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі та заохочення іноземних інвестицій, крім того, планувалися реформи на ринку праці з метою урізати повноваження профспілок, які здебільшого контролювалися пероністів. Нову економічну програму Менема завершував прийнятий в 1991 році план створення конвертованої валюти – нового песо, еквівалентного долара. З інфляцією вдалося швидко впоратися, і в 1995 році зростання цін не перевищило 4%. За період 1991-1994 років економічне зростання склало 30%. Менему вдалося також скоротити витрати на військові потреби, закрити велику частину підприємств військової промисловості і відновити контроль цивільного уряду над збройними силами. На президентських виборах 1995 року Менем переміг. 1999 р. президентом стає Ф. де ла Руа. Ситуація не поліпшилась. 2001 р . – дефолт. Повний провал неолібералізму.
68. Розвиток Аргентини в перші десятиліття ХХІ ст.

За період з грудня 2001 по січень 2002 в країні змінилося кілька президентів. Врешті в січні 2002 р. президентом стає Едеардо Дуальде. Його обрали достроково до травня 2003 р. За нього встановлюється реальний курс песо до долара, що дав змогу налагодити співпрацю з МВФ. Було звільнено частину суддів (за корупцію). Поступово починається вихід країни з кризи.

В травні 2003 р. президентом стає Нестор Кіршнер(до 2007 р.). Очистив владу від політиків періоду «брудної війни». Розсекретив матеріали бандитів ІІ св. війни. Відмінив амністію військовим, задіяним у злочинах 70 – поч.. 80 рр. Було підвищено мінімальний рівень зарплати, пенсії, соціальні виплати, ріст ВВП на 8%/рік. В жовтні 2007 р. йде у відставку, а президентом стає його дружина Крістіна Кіршнер.Загострюється економічна ситуація. Зростає податок на с/г продукцію. У відповідь фермери не постачають продукцію на внутрішній ринок. Влада пішла на поступки і відмінила податок.

В 2008 р.проект націоналізації приватних пенсійних фондів. В рамках боротьби з економічною кризою влада надавала кредити місцевим підприємствам, націоналізовані деякі підприємства, підвищено житловий рівень населення.

В 2010 р. конфлікт з ВБ (Фортлендські о-ви). В результаті там проведено референдум – за Англію. В 2014 р. Кішнер звинуватила Зх. Європу в подвійних стандартах (не визнали референдум в Криму). 31 липня 2014 р. – черговий дефолт, а в вересні – разом з Китаєм відмовились від долара в своїх розрахунках. Китай надає кредити.