Главная | Обратная связь

Психологічні закономірності поведінки людини в інтернет-середовищі

Мережа пропонує унікальне середовище, якому немає аналога в реальному світі. У випадку інтернет-залежності більшість переваг, привнесених Інтернетом в життя людей, перетворилися на зло. Простий доступ до величезних сховищ інформації, спрощена процедура пошуку – все це є підмогою для студентів, вчених, поліцейських, та й звичайних громадян. Однак це ж стало одним з видів болючої прихильності до Інтернету. Пошук нового дійсно нескінченний і загрожує інформаційним перевантаженням – ситуацією, коли людина не може спокійно сприймати навіть необхідну інформацію.

До першої групи функціональних можливостей Інтернету належить пошук інформації, який не завжди зводиться до вивчення й аналізу. У більшості випадків нові знання, які можна відшукати в Інтернеті, виступають предметом обговорення як між користувачами, так і з їхнім автором або власником [24]. Насиченість інформації здатна викликати в людини інтенсивні емоційні реакції. Після певного періоду обмірковування, незважаючи на психологічні й навіть фізичні перевантаження, індивід одержує тільки позитивні емоції від долучення до величезної кількості знань, які перед ним відкриваються [25]. Через деякий час людина може відчути ейфорію, відчуття власної значимості від володіння практично нескінченним джерелом інформації. Руйнівний характер такого типу поведінки проявляється в тому, що часто із засобу задоволення різноманітних потреб воно поступово перетворюється в самоціль [26]. Це дозволяє особистості уникати повсякденних проблем, забути про них і відкласти їхнє вирішення. Відволікання від сумнівів і переживань у важких ситуаціях періодично необхідно всім, але у випадку адиктивної поведінки воно стає стилем життя, через який людина попадає в пастку постійної втечі від реальності [27].

Друга група можливостей мережі представлена середовищем синхронних комунікацій (чатів). У чаті можна вільно спілкуватися з усіма, при цьому зберігати свою конфіденційність. Таке спілкування допомагає вибрати собі саме такого "нового друга", який по всіх своїх параметрах співпаде з ідеалом.

Третя група представлена ігровим середовищем. Існує кілька варіантів класифікації комп'ютерних ігор. Усі вони умовні, оскільки з'являється безліч ігор, які поєднують у собі елементи кожної категорії. Один з найпоширеніших варіантів класифікації має такий вид:

- рольові ігри;

- пригодницькі ігри;

- стратегічні ігри;

- віртуальні симулятори (наприклад, ігри, які імітують реальне життя);

- віртуальне казино.

С.А. Шапкін [28] підкреслює особливу небезпеку рольових ігор, які найбільш максимально дозволяють людині "увійти" у віртуальність, відділитися від навколишнього світу й "залишитися у віртуальному". Гра перетворюється в засіб компенсації життєвих проблем і особистість починає реалізовуватися в ігровому світі, а не в реальному. Безумовно, це приводить до серйозних проблем у розвитку особистості, у формуванні самооцінки й самосвідомості, а також вищих сфер структури особистості.

Науково-технічний прогрес є показником рівня розвитку сучасного суспільства. Вдосконалення телекомунікаційних технологій неминуче вносить зміни в соціальне життя людей, впливаючи на правові, етичні закони і правила поведінки, тобто ті складові культури, без яких неможлива повноцінна життєдіяльність будь-якого суспільства.

Сучасне суспільство дедалі більше набирає рис інформаційного. Інформація стає одним із головних стратегічних ресурсів держав на одному рівні з матеріальними, енергетичними та електронними. Тому в широкому соціокультурному контексті сьогодні розглядаються такі феномени, як-от: інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційна культура особистості, інформаційна компетентність фахівця тощо.

Розвиток інформаційного суспільства зумовив створення відповідного середовища, яке разом із природним, географічним, соціокультурним й іншими відіграє значну роль у житті сучасної людини. Це середовище дістало назву інформаційного.

Інтернет, представляючи нову систему соціальної взаємодії, інтегрує людей в єдину віртуальну спільність, в якій поступово виробляються свої норми і правила, засновані на особливостях і специфіці електронного середовища. Соціальна взаємодія в кіберпросторі включає потреби, мотиви, цілі, установки користувачів, передачу і отримання інформації різними способами, її переробку, оцінку і реакцію на відповідь.

Комунікаційне інтернет-середовище привабливе через свої унікальні особливості: широкі комунікативні можливості; відсутність впливу просторової та часової складових (співрозмовники можуть знаходитися на великій відстані один від одного, а збереження в базах даних дозволяє підтримувати спілкування незалежно від часових меж); можливість взаємодії в аудіо, відео і текстовому форматах; альтернатива реальності (реалізація у віртуальному світі потреб, включаючи ті, які з ряду причин в реальному житті реалізувати неможливо).

Як зазначає Лабунська В.А, при віртуальному спілкуванні, в більшості випадків, відсутня невербальна взаємодія, яка включає: просторову підсистему (міжособистістний простір); погляд; оптико-кінетичну підсистему (зовнішний вигляд співрозмовника, міміка, пантоміміка); паралінгвістичну підсистему (вокальні дані: діапазон, тональність, тембр голосу); екстралінгвістичну (внемовну) підсистему (темп мови, паузи, сміх та ін.) [9].

Перцептивна складова віртуального спілкування (процес сприйняття й розуміння співрозмовника, формування його образу) будується, в більшості випадків, на підставі текстових повідомлень без візуальної і вербальної складових. При цьому на сприйняття співрозмовника в кіберпросторі чинять вплив такі психологічні ефекти, як ефект первинності (перенесення на невідомі якості віртуального співрозмовника позитивної думки про нього, яка сформувалася у користувача від спілкування раніше), ефект ореолу (перекручення нової інформації, отриманої про співрозмовника, унаслідок раніше сформованого уявлення про нього), та ефект стереотипизації.

Виникненню ефекту ореолу сприяє така особливість віртуального середовища, як анонімність, оскільки даний феномен проявляється найсильніше при мінімальній інформації про особу співрозмовника. При ефекті первинності важливою є послідовність інформації, яка поступає про незнайому людину користувачеві, а у разі стереотипизації – обмеженість сприйняття особи співрозмовника рамками минулого досвіду користувача, що може іноді приводити до більш спрощеного уявлення про співрозмовника або упередженого до нього відношення. Важливу роль в сприйнятті співрозмовників у віртуальному просторі грають механізми ідентифікації і рефлексії.

Взаємодія користувачів в Глобальній Мережі визначається ступенем інтерактивності і типом комунікації (діалоговою - електронна пошта, ICQ; полілоговою – чати, Active Worlds). Найбільш інтерактивними формами спілкування вважаються чати, ICQ, Active Worlds і MUDs, найменше інтерактивними - телеконференції та e-mail-листування [10].

Несформованість в суспільстві культури користування сучасними технічними засобами комунікацій і недотримання елементарних правил безпечної роботи в Мережі Інтернет створюють ряд проблем психологічного, соціального і правового характеру. Неконтрольоване і нераціональне використання Інтернет-ресурсів, їх надмірна комунікативна активність (спілкування в чатах (IRC), MUDs, MSN, ICQ і т.д.), гіперзахопленість мережевими іграми, відвідування сайтів, які не мають відношення до навчання (розважальні сайти, інтернет-магазини, on-line аукціони та ін.), призводять до неуспішності у навчанні і сприяють виникненню академічних заборгованостей.

Вдосконалення інформаційних і комунікаційних технологій значно розширило можливості реалізації адикції відносин, створюючи умови для формування і розвитку таких залежностей, як кіберкомунікативна адикція; кіберсексуальна залежність (нездоланий потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах і телеконференціях, відвідування порнографічних сайтів і заняття кіберсексом, знайомства через Інтернет з метою пошуку партнера On Night Stand, залучення неповнолітніх в сексуальні відносини); адиктивний фанатизм (релігійний (сектанство), музичний й т.ін.).

Таким чином, при позитивних сторонах розвитку інтернет-середовища, зокрема таких, як широких комунікативних, інформаційних та інтерактивних можливостях, є наявність негативних сторін, особливо інтернет-залежності.

З метою розкриття змісту поняття залежності ми звернулися до ресурсів довідкової літератури. У Психіатричному енциклопедичному словнику поняттям „залежність” визначається „стан людини або її поведінка, коли вона знаходиться у підкоренні іншої людини або ситуації” [1, с.329]. При цьому, окрім залежності від психоактивних речовин, вказано на існування також залежності від певних ідей, особистостей, від азарту, від віросповідань тощо [1, с.329]. Залежність буває „фізіологічною, якщо сам організм має потребу в даній речовині для нормального функціонування, або психологічною, якщо ця потреба має афективну природу” [2, с.147]. Здебільшого та чи інша залежність виникає в ході певної активності, певної поведінки, дій, акцій, і виявляється вона у поведінці, що є характерною для певного з видів залежності [3, с.337].

У вітчизняній літературі поняття „залежність”, „узалежнена поведінка”, „адикція”, „адиктивна поведінка” розглядаються здебільшого як еквівалентні. Термін „адикт” походить від латинського addicere - «благоволити», «сприяти». Адикція у сучасній науковій літературі визначається як пристрасть до якоїсь речовини або роду діяльності, яка включає безконтрольне прагнення приймати цю речовину або практикувати вид діяльності для досягнення бажаного психічного ефекту. В рамках проблеми Інтернет-залежності терміни „залежність від Інтернету”, „Інтернет-адикція”, „надзмірне застосування Інтернету” також наповнюються однаковим змістом.

Розглядаючи види залежності, Л.В. Куликов розрізняє хімічну залежність (алкоголізм, наркотизм, токсикоманія, залежність від ліків, нікотинізм), акцентуйовану активність (ігроманія, Інтернет-залежність, трудоголізм, сексоманія) та культову залежність [3, с.337].

Залежність від Інтернету, як вказує А.Є. Войскунський, розуміється широко і включає в себе такі форми її прояву: пристрасть до роботи з комп'ютером (програмуванню, ігровій та іншим видам діяльності); пошук інформації у віддалених базах даних; пристрасть до опосередкованих Інтернетом азартних ігор, онлайнових аукціонів та електронних покупок; залежність від спілкування в чатах, від участі у групових іграх і телеконференціях; залежність від порнографічних сайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах [4].

Не зважаючи на різнобічність активності користувачів Інтернету, можна відокремити три основні види здійснюваної ними діяльності: пізнавальну, ігрову і комунікативну [6].

При роботі в Інтернеті залежні виявляють ряд специфічних поведінкових характеристик: неможливість, небажання відірватися від роботи та роздратування при необхідності відволіктися; прагнення проводити за роботою все більше часу; схильність забувати про домашні справи, навчання, службові обов'язки; прагнення позбавитися почуття провини, безпорадності, тривоги, депресії; відчуття емоційного підйому; готовність миритися із втратою сім`ї, близьких, друзів, кола спілкування; нехтування власним здоров'ям, особистою гігієною тощо [4].

Незалежно від виду залежності існують загальні ознаки адиктивної поведінки: стійке прагнення до зміни психофізичного стану; безперервний процес формування і розвитку адикції; циклічність узалежненої поведінки; закономірне виникнення особистісних змін і соціальної дезадаптації; формування адиктивної установки, тобто сукупності когнітивних, емоційних і поведінкових особливостей, які викликають адиктивне ставлення до життя; черезмірне емоційне відношення до об'єкту залежності; перетворення об'єкту адикції у мету існування; заперечення залежності та її тяжкості [8]. Поряд з тим, А.Є. Войскунський наводить такі критерії, що визначають залежність: пріоритетність, зміна настрою, толерантність, симптоми розриву, конфлікт та рецидив [4].

По-друге, виникнення Інтернет-залежності розглядається як наслідок зниження психологічної стійкості особистості [3]. Оскільки психологічна стійкість оберігає особистість від дезінтеграції і особистісних розладів, складає основу внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров`я, то зниження психологічної стійкості призводить до дезінтеграції особистості, порушення регуляції поведінки та діяльності, розпаду системи життєвих цінностей, мотивів, цілей, що підвищує ризик виникнення залежності.

Дослідники різних галузей знання вважають, що адиктивна поведінка виникає як результат складної взаємодії спадкових, біохімічних, соціальних та індивідуально-психологічних факторів. Серед таких можна відокремити: зовнішні умови фізичного середовища; зовнішні соціальні умови; внутрішні спадково-біологічні, психофізіологічні та індивідуально-типологічні передумови; внутрішньоособистісні причини і механізми узалежненої поведінки [8].