Інтернет-залежність: поняття, ознаки, класифікація

Аналіз вітчизняних наукової здобутків з теми дослідження показав, що проблему психології залежності від Інтернету можна розглядати в різних ракурсах.

По-перше, питання Інтернет-залежності розкриваються в рамках проблеми девіантної поведінки. Згідно з класифікацією Ц.П. Короленко та Т.О. Донських, всі поведінкові девіації поділяються на дві групи: нестандартну і деструктивну поведінку. Нестандартна поведінка може мати форму нового мислення або таких дій, що виходять за рамки стереотипів поведінки. Деструктивна поведінка в залежності від спрямованості поділяється на внутрішньодеструктивну поведінку (суїцидальна, конформістська, аутична поведінка) та зовнішньодеструктивну поведінку, яка, в свою чергу, поділяється на антисоціальну поведінку (полягає у діях, які порушують існуючі закони і права інших людей у формі асоціальної поведінки) та адиктивну поведінку (передбачає використання яких-небудь речовин або специфічної активності з метою відходу від реальності і отримання бажаних емоцій) [3].

Різні види адиктивної поведінки мають свої специфічні особливості, прояви і наслідки, але етапи формування адикції є спільними. Початок формування адиктивного процесу завжди відбувається на емоційному рівні як переживання гострої зміни психічного стану у вигляді підвищеного настрою, почуття радості, екстазу, неймовірного підйому у зв'язку з вживанням певних речовин чи певними діями. Наступний етап характеризується формуванням певної послідовності звертання до засобів адикції. На третьому етапі адиктивна поведінка стає стереотипною, типовою, на четвертому - повністю домінуючою, а на п'ятому вона руйнує як психіку, так і біологічні процеси [7].

Проблема інтернет-залежності виникла відносно недавно.Першими з проблемою інтернет-залежності зіткнулися американські психотерапевти. До них за консультацією звернулися кілька великих корпорацій, які стали помічати погіршення роботи перевіреного роками персоналу. При цьому формально дисципліна була на високому рівні, співробітники засиджувалися в офісі після закінчення робочого дня і майже весь час проводили за комп’ютерами. Після уважного аналізу поведінки користувачів з’ясувалося, що їх притягував Інтернет.

У 1994 році психолог Пітсбурзького університету Кімберлі Янг помістила на веб-сайті спеціальне опитування з критеріями, які визначають інтернет-залежність. З отриманих 500 відповідей 400 свідчили про інтернет-залежність. Вона написала книгу “Піймані в мережу” на цю тему [18]. У 1995 році Іван Голдберг запропонував термін інтернет-залежності для опису нездоланного потягу до використання Інтернету: це нав'язливе бажання увійти в Інтернет, знаходячись off-line і не здатність вийти, будучи on-line. 37% залежних використовують чати, 28% — онлайн-ігри, 14% — телеконференції, 12% — емейл, 7% — сайти. За даними досліджень, серед користувачів Інтернету від 2 до 6% — це жителі колишніх країн СНД, від 6 до 10% — жителі Заходу [16].

Інше визначення Інтернет-залежності: «нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи on-line». Часто використовується ще й таке: "Інтернет-залежність – це нав'язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [14].

Різні види адиктивної поведінки мають свої специфічні особливості, прояви і наслідки, але етапи формування адикції є спільними. Початок формування адиктивного процесу завжди відбувається на емоційному рівні як переживання гострої зміни психічного стану у вигляді підвищеного настрою, почуття радості, екстазу, неймовірного підйому у зв’язку з вживанням певних речовин чи певними діями. Наступний етап характеризується формуванням певної послідовності звертання до засобів адикції. На третьому етапі адиктивна поведінка стає стереотипною, типовою, на четвертому - повністю домінуючою, а на п’ятому вона руйнує як психіку, так і біологічні процеси [7, с.463-465].

Дослідники різних галузей знання вважають, що адиктивна поведінка виникає як результат складної взаємодії спадкових, біохімічних, соціальних та індивідуально-психологічних факторів. Серед таких можна відокремити: зовнішні умови фізичної середи; зовнішні соціальні умови; внутрішні спадково-біологічні, психофізіологічні та індивідуально-типологічні передумови; внутрішньоособистісні причини і механізми узалежненої поведінки [8, с.125-129].

Незалежно від виду залежності існують загальні ознаки адиктивної поведінки: стійке прагнення до зміни психофізичного стану; безперервний процес формування і розвитку адикції; циклічність узалежненої поведінки; закономірне виникнення особистісних змін і соціальної дезадаптації; формування адиктивної установки, тобто сукупності когнітивних, емоційних і поведінкових особливостей, які викликають адиктивне відношення до життя; черезмірне емоційне відношення до об’єкту залежності; перетворення об’єкту адикції у мету існування; заперечення залежності та її тяжкості [12, с.120-122].

Докладно проаналізував феномен залежності від Інтернету О.Є. Войськунський [4]. Робота в Інтернеті має властивість захоплювати людину цілком, не залишаючи їй іноді ні часу, ні сил на інші види діяльності. Серед поведінкових характеристик, які можна зарахувати до цього синдрому, такі:

- нездатність і небажання відволіктися навіть на короткий час від роботи в Інтернеті, а тим більше припинити її;

- розпач і роздратування, які виникають у разі вимушеної перерви і нав´язливі міркування про Інтернет у такі періоди;

- прагнення проводити за роботою в Інтернеті дедалі більше часу і нездатність спланувати час закінчення конкретного сеансу роботи;

- витрачання на Інтернет щоразу більше коштів, зокрема запланованих на інші цілі заощаджень, або позичання грошей;

- готовність брехати друзям і членам родини, кажучи про менший час і частоту перебування на зв´язку з Інтернетом;

- здатність і схильність забувати під час роботи в Інтернеті про домашні справи, навчання або службові обов´язки, важливі особисті й ділові зустрічі, ігнорувати навчання чи кар´єру;

- прагнення і здатність звільнитися на час перебування в Інтернеті від почуття провини чи безпорадності, які виникли раніше, від станів тривоги або депресії, поява відчуття емоційного підйому і своєрідної ейфорії;

- небажання сприймати критику такого способу життя з боку близьких чи керівництва; готовність миритися з руйнуванням родини, втратою друзів і кола спілкування через захопленість Інтернетом;

- зневага до власного здоров´я, зокрема значне скорочення тривалості сну у зв´язку з систематичним користуванням Інтернетом уночі;

- уникнення фізичної активності або прагнення скоротити її, виправдовуючись необхідністю виконати термінову роботу, пов´язаної з роботою в Інтернеті;

- нехтування особистої гігієни через прагнення проводити весь без залишку «особистий» час в Інтернеті; постійне «забування» про їжу, готовність задовольнятися випадковою й одноманітною їжею, поглинаючи її нерегулярно й не відриваючись від комп´ютера; зловживання кавою й іншими тонізуючими засобами.

Поряд з тим, А.Є. Войскунський наводить такі критерії, що визначають залежність: пріоритетність, зміна настрою, толерантність, симптоми розриву, конфлікт та рецидив [4, с.91].

По-друге, виникнення Інтернет-залежності розглядається як наслідок зниження психологічної стійкості особистості [3, с.113-114]. Оскільки психологічна стійкість оберігає особистість від дезінтеграції і особистісних розладів, складає основу внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров`я, то зниження психологічної стійкості призводить до дезінтеграції особистості, порушення регуляції поведінки та діяльності, розпаду системи життєвих цінностей, мотивів, цілей, що підвищує ризик виникнення залежності.

Китайські лікарі офіційно визнали інтернет-залежність хворобою. Для неї розроблені діагностичні критерії і рекомендації з лікування, а психіатричним клінікам наказано надавати допомогу пацієнтам з цим захворюванням. Така ініціатива викликана дедалі більшим занепокоєнням щодо психологічних проблем на грунті зловживання інтернетом.

Визначення захворювання і його діагностичні критерії були розроблені співробітниками Пекінського центрального військового госпіталю за матеріалами 1300 «проблемних» користувачів інтернету. Симптоми залежності включають непереборне бажання ввійти до мережі, розумове або фізичне виснаження, дратівливість, порушень сну або концентрації уваги.

Відповідно до нових діагностичних рекомендацій, інтернет-залежною визнається людина, яка проводить в мережі не менше шістьох годин на день і у якої спостерігався щонайменше один з симптомів залежності протягом попередніх трьох місяців.

За словами експерта з госпіталю Тао Жаня (Tao Ran), 80% залежних виліковні. Курс лікування триває близько трьох місяців; утім, в чому конкретно воно полягає, сказано не було.

Як показали попередні дослідження, інтернет-залежністю мають близько 10% китайських користувачів інтернету у віці до 18 років, 70% з них – чоловічої статі. За оцінками Китайського інформаційного центру мережі інтернет, в 2007 році налічувалося 210 мільйонів китайських користувачів світової мережі, приблизно з них становлять люди у віці від 18 до 30 років [13].

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒