 |
|
РОЗДІЛ 1.1. Класичний етап у розвитку гносеології
ЗМІСТ
І. Формування гносеології в античній філософії.
1. Зародження гносеології в ранній грецькій філософії: іонійська і елейська школи, атомізм, софістика й Сократ.
2. Гносеологія Платона:
а) концепція „пригадування”;
б) види знання та їх діалектика.
3. Гносеологія Арістотеля:
а) види знання і стадії процесу пізнання;
б) істина й хибність.
ІІ. Емпіризм, раціоналізм і сенсуалізм як гносеологічні парадигми Нового часу.
1. Гносеологія Ф.Бекона – родоначальника емпіризму Нового часу:
а) вчення про новий метод, перешкоди в процесі пізнання;
б) теорія індуктивного методу, види індукції.
2. Раціоналізм Р.Декарта:
а) вчення про радикальні сумніви;
б) основні риси раціоналістичної дедукції;
в) інтелектуальна інтуїція і метафізика „природжених ідей”.
3. Дж.Локк – основоположник сенсуалізму Нового часу:
а) структура досвіду;
б) концептуалізм і теорія абстракції;
в) види пізнання.
ІІІ. Гносеологія І.Канта.
1. Класифікація суджень.
2. Вчення про „річ в собі”.
3. Ступені пізнавального процесу, антиномії чистого розуму.
IV. Гносеологія Геґеля.
1. Тотожність мислення і буття.
2. Полеміка з Кантом про проблеми пізнання світу.
3. Пізнавальний процес як тотожність протилежностей.
4. Гносеологічні принципи Геґеля: рух думки від абстрактного до конкретного, єдність історичного й логічного.
V. Марксистська гносеологія.
1. Теорія відображення.
2. Єдність і розмаїття видів знання.
3. Практика як критерій істини, основа й мета пізнання.
Ключові слова: гносеологія, діалектика, детермінізм, суб’єктивізм, релятивізм, матеріальне, ідеальне, сутність. явище трансцендентне, дедукція, індукція, поняття, категорія, універсалії, номіналізм, реалізм, єдність протилежностей, вроджені ідеї, раціональна інтуїція, раціоналізм, емпіризм, сенсуалізм, суб’єкт, об’єкт, апріорне, апостеріорне, синтетичне, аналітичне, річ у собі, антиномія, судження, умови вивід, відчуття, сприйняття, уявлення, агностицизм, скептицизм, гносеологічний оптимізм, розум практичний, розум теоретичний, свідомість, суспільна свідомість, практика, теорія, метод, методологія, причина, наслідок, позитивізм, догматизм, гіпотеза, теорія відображення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Антология мировой философии. – М., 1969-1971. – Т. 1-3.
2. Асмус В.Ф. Античная философия. – М., 1976.
3. Богомолов А.С. Античная философия. – М., 1985.
4. Скирбекк Гилье. История философии. – М., 2002.
5. История философии в кратком изложении. – М., 1991.
6. История философии. – Ростов-на-Дону, 1999.
7. Краткий очерк истории философии. – М., 1975.
8. Лосев А.Ф. История античной философии. – М., 1989.
9. Мир философии. Хрестоматия. – М., 1991. – Ч. 1 – 2.
10. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.
11. Лазарев В.А. Становление философского сознания Нового времени. – М., 1987.
12. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII века. – М., 1974.
13. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVIII века. – М., 1973.
14. Нарский И.С. Западноевропейская философия XIX века. – М., 1975.
15. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979.
16. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. – М., 1984.
17. Ляткер Я.А. Декарт. – М., 1975.
18. Заиченко Г.А. Дж. Локк. – М., 1973.
19. Асмус В.Ф. Кант. – М., 1973.
20. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1986.
21. Гулиан К. Метод и система Гегеля. – М., 1962. – Т. 1. Введение.
22. Нерсесянц В.С. Гегель. – М., 1979.
23. Философия Гегеля: проблемы диалектики. – М., 1987.
24. Копнин П.В. Введение в марксистскую гносеологию. – К., 1966.
25. Принципы материалистической диалектики как теории познания. – М., 1984.
26. Марксистская философия в XIX веке. – М., 1979. – Кн. 2.
27. Ильенков Э.В. Ленинская диалектика и метафизика позитивизма. Размышления над книгой В.И.Ленина «Материализм и эмпириокритицизм». – М., 1980.