Главная | Обратная связь

ТЕСТИ ДО РОЗДІЛІВ 1.1, 1.2

І. Що таке гносеологія:

1) вчення про буття;

2) вчення про людину;

3) вчення про пізнання.

ІІ. Що таке пізнання в розумінні класиків античної філософії:

1) безпосереднє чуттєве відображення предмета;

2) конструювання поняття предмета;

3) осягнення ідеї предмета через його зв’язок зі всезагальним началом;

4) пізнання предмета через з’ясування його невід’ємних властивостей.

ІІІ. Як визначалась істина класиками античної філософії (Демокрітом, Платоном, Аристотелем):

1) як загальний погляд;

2) як відповідність ідей предмету;

3) як ідеальний зв’язок зі Всезагальним (началом);

4) як відповідність ідей образу предмета;

5) як діяльність суб’єкта, що пізнає.

IV. Яка проблема посідала центральне місце в середньовічній гносеології:

1) проблема взаємовідношень сутності й існування речей;

2) проблема обґрунтування моральності людини;

3) проблема обґрунтування об’єктивності істини;

4) проблема обґрунтування творчої активності людини в пізнанні.

V. Як розумілось пізнання в гносеології Нового часу;

1) як відображення розумом здобутих досвідом невід’ємних властивостей предмета;

2) як безпосереднє сприйняття предмета;

3) як добачення розумом всезагальних зв’язків предмета;

4) як загальний погляд на предмет;

5) як логічне обґрунтування досвідних даних про предмет.

VI. Які напрямки характеризують гносеологію Нового часу:

1) емпіризм;

2) атомізм;

3) гілозоїзм;

4) раціоналізм;

5) релятивізм.

VII. Як розумілось пізнання в класичній німецькій філософії:

1) пізнання – це відображення предмета в свідомості;

2) пізнання – ц е перш за все духовна діяльність з предметом;

3) пізнання перш за все – це практична діяльність з предметом;

4) пізнання – щось містично-ірраціональне.

VIII. Як розумівся зв’язок пізнання і досвіду (практики) в класичній німецькій філософії:

1) пізнання розпочинається з досвіду;

2) пізнання вичерпується досвідом;

3) досвід – перешкода на шляху до істинного пізнання;

4) досвід – нейтральний для пізнання.

IX. Як характеризуються суперечності пізнання в класичній німецькій філософії:

1) як елементарна похибка в міркуванні;

2) як вправний ораторський прийом, як лукавство;

3) як неминуча ілюзія розуму;

4) як внутрішня властивість самої ідеї предметів;

5) як внутрішня суть поняття предмета.

X. Що розуміється під критерієм істини у філософії марксизму:

1) відповідність предмета своєму поняттю;

2) обов’язкова відповідність образу предмета безпосередньо спостереженій реальності;

3) відповідність поняття про предмет здатності практично створити предмет;

4) логічна зв’язність досвідних даних про предмет;

5) безпосереднє інтелектуальне бачення суті предмета.

XI. Які напрямки характеризують сучасний етап в розвитку гносеології:

1) постпозитивізм;

2) емпіризм;

3) позитивізм;

4) раціоналізм;

5) прагматизм;

6) сенсуалізм;

7) постмодерн.

XII. Яке розуміння істини оспорюється в сучасній гносеології:

1) істина як відповідність знання реальному предмету;

2) істина як конструювання (створення) знання про предмет;

3) істина як умовність, суто мовний феномен;

4) істина – це надраціональне бачення сутності предмета;

5) істина – це логічна зв’язність знання про предмет.