Довідковий матеріал
Значення розуміння і внутрішнього прийняття пенітенціарної ідеї громадянином цивілізованої держави незалежно від його соціальних ролей і професійних функцій, але, перш за все, працівниками системи виконання покарань, має розглядатися, на думку вчених, принаймні у таких найважливіших аспектах. По-перше, пенітенціарна ідея являє собою філософсько-світоглядну цінність, оскільки утверджує віру в людину, можливості її самосвідомості у виборі етичного та правового ідеалу, висвітлює шляхи перемоги Добра над Злом. По-друге, розповсюдження пенітенціарної ідеї у суспільстві дає можливість сприяти його моральному оздоровленню, утвердженню в громадській свідомості позицій поваги до людської гідності, милосердя, добродійності, готовності до активної допомоги тим, хто її потребує. Соціально-психологічна значущість цієї ідеї полягає і у тому, що її прийняття членами суспільства безпосередньо пов'язане з розумінням ними величезної соціальної ролі роботи, спрямованої на ресоціалізацію злочинців, зі зростанням престижу професії пенітенціарного працівника. По-третє, пенітенціарна ідея є прогресивною як головний орієнтир на шляху до досягнення головної мети діяльності кримінально-виконавчої системи — виправлення злочинців, навіть у таких складних умовах, які об'єктивно створюються позбавленням волі. Адже, констатуючи, що «незважаючи на значний прогрес, досягнутий у сфері застосування до правопорушників виправних засобів впливу, не пов'язаних із позбавленням волі, позбавлення волі залишається необхідним засобом покарання за кримінальні злочини». Європейські пенітенціарні правила визначають, що «цілі виправного впливу на засуджених полягають у тому, щоб зберегти їхнє здоров'я та гідність і, в тій мірі, в якій це дозволяє термін ув'язнення, сприяти формуванню у них почуття відповідальності та навичок, які будуть допомагати їх реінтеграції у суспільство, допоможуть їм додержуватися вимог законності та задовольняти свої життєві потреби власними силами після звільнення». Нарешті, четвертий параметр оцінки цінності пенітенціарної ідеї безпосередньо пов'язаний з її значенням для особистості й ефективності професійної діяльності самих представників пенітенціарного персоналу. Стверджуючи необхідність психологічної та професійної готовності співробітників системи до гуманного, емпатичного, доброзичливого, толерантного спілкування із засудженими, підкреслимо, що аналіз практики та спеціальні дослідження переконують у тому, що саме така позиція у ставленні до засуджених з боку представників адміністрації сприяє збереженню психічного здоров'я як перших, так і останніх, упереджує виникнення руйнівних психічних станів, характерологічних акцентуацій, профілактує професійну й особистісну деформацію персоналу. Врахуємо також і таку об'єктивну закономірність: загальна ефективність діяльності установ виконання покарань зумовлена тим, наскільки «команда» співробітників об'єднана спільною метою ресоціалізації засуджених, і діє для її досягнення у відповідності з гуманістичними засадами пенітенціарної ідеї. Четверте та п’яте навчальні питання: Історія виникнення світової пенітенціарної ідеї. Еволюція та основні закономірності функціонування світової пенітенціарної ідеї. Процес розгляду інших навчальних питань має більш персоналізований характер, оскільки викладач використовує метод фронтального опитування. Для відповіді на кожне запитання викладач викликає одного-двох курсантів за бажанням або по журналу, які відповідають коротко і з місця. Усне контрольне опитування курсантів викладач здійснює за такими контрольними запитаннями: 1. Пенітенціарна ідея - принципово нова основа розбудови оптимальної системи виконання покарання у вигляді позбавлення волі, що відповідає інтересам цивілізації, загальновизнаним людським цінностям, суспільній безпеці і нормам християнської моралі. 2. Постулати християнської релігії про зміст і характер відношення християн до тих, хто став на шлях злочину та пороку. 3. Вселенські собори про полегшення участі засуджених. 4. Перетворення в'язниць з підслідних у каральні у Франції у XVI і XVII століттях, у вигляді виключення - у Німеччині в епоху Кароліни, у Росії - в епоху Уложення Олексія Михайловича та зміст тюремного ув’язнення. 5. Умови перебування в’язнів у в'язницях Англії, Франції, Іспанії, Голландії, Німеччини, Данії, Швеції, Росії і Польщі у ХУІІ-ХІХ століттях. 6. Поява філантропічного ставлення до в'язниць наприкінці XVIII століття, особливо в Англії, завдяки працям і впливу таких діячів, як Говард і Бентам. 7. Північна Америка - батьківщина тюремної пенітенціарної системи. 8. Міжнародні тюремні конгреси як зовнішній вираз прагнення до тюремної реформи.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|