Главная | Обратная связь

Довідковий матеріал

Проведення перших тюремних конгресів – 1846 року у Франції та 1857 року в Германії характеризувалось такими основними моментами:

¨ приватна ініціатива їх організаторів;

¨ відсутність належного висвітлення серед громадськості;

¨ благодійно-ліберальний рівень засідань;

¨ відсутність практичних рішень з питань, що розглядались.

На період виникнення перших пенітенціарних систем, мова про які велась на попередній лекції, пенітенціарна ідея вже сформу­валася в науково-практичному значенні як цілісна система уявлень про природу, соціальну роль та зміст виконання кримінального покарання у виг­ляді позбавлення волі. її основу складали думки видатних філософів і мислителів минулого, істин­ність яких пройшла випробування часом існуван­ня всієї людської цивілізації. Новий поштовх для їх розвитку і трансформації саме до пенітенціар­ної ідеї дав вихід у світ у 1777 році твору Джона Говарда «Стан тюрем».

З ініціативи Нью-Йоркського тюремного товариства, яке вивчало стан тюремної справи у Сполучених Штатах Америки і звернулось до усіх країн з проханням поділитися досвідом, що вони вже напрацювали у цій сфері, почалася підготовка до 1 Міжнародного тюремного Конгресу.

Це було початком другого етапу у вивченні, узагальненні та розвитку передової думки та досвіду правового регулювання тюремної практики цивілізованих держав.

Перший міжнародний тюремний конгрес від­бувся в 1846 році у Франкфурті-на-Майні за ініціа­тивою бельгійського пенітенціариста Дюкпес'є. В роботі конгресу брали участь вісімнадцять пред­ставників Сполучених Штатів, Англії, Франції, Бельгії та інших держав, які мали практичний дос­від проведення тюремних реформ у своїх країнах - всього 75 чоловік, але в їх числі були мало не всі корифеї тюремній науки.

Другий міжнародний конгрес в Брюсселі в 1847 році при участі двохсот чоловік. Третій кон­грес відбувся в 1857 році у Франкфурті-на-Рейні.

Перед закриттям другого конгресу було вирішено збиратися щорічно і розширити програму занять, утворивши міжнародне товариство для поліпшення долі робітників і бідних класів із створенням у Парижі центрального комітету цього товариства, однак політичні події 184 р. загальмували розвиток справи.

Місцеві конгреси збиралися під різними назвами в Бельгії, Швейцарії, Данії і Швеції.

У 1857р. у Франкфурті-на-Майні відбувся міжнародний конгрес благодійності, третя секція якого була присвячена пенітенціарним питанням і була продовженням конгресів 1846 і 1847рр.

Конгреси першої серії проходили за про­грамами, складеними Дюкпес'є і Варрентраппом, і під пенітенціарним питанням розуміли власне тільки питання про одиночну систему ув’язнення і збиралися для обговорення необхідності цієї системи - на кожному з конгресів надавались точні дані про стан в'язниць одиночного ув'язнення у різних державах.

Уряди багатьох держав посилали на ці конгреси своїх представників, але більшість на конгресах першої серії становили літератори, публіцисти, економісти і взагалі так звані «друзі прогресу». Резолюції цих конгресів визначались більшою частиною або загальними місцями, або повторенням відомих істин.

Третє питання: Загальна характеристика рішень конгресу у Цинциннаті стосовно основних понять та принципів кримінального права та пенітенціарної науки.