Главная | Обратная связь

Припинення діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства — одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття "припинення" входять юридичні підстави ("умо­ви"), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяль­ності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії пе­редбачені законодавством про підприємства. Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Зако­ном України "Про підприємництво" (ст. 11). Загальний процесу­альний (процедурний) порядок і форми припинення регулює За­кон України "Про підприємства в Україні" (статті 34—36). У разі банкрутства підприємства правовідносини припинення регулю­ються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. (в редакції від ЗО червня 1999 р.), який теж поширюється на під­приємства всіх видів.

Особливі підстави і форми припинення діяльності підпри­ємств окремих видів встановлені також законами про ці підпри­ємства¹.

Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий ор­ган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юри­дичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підпри­ємства є ініціатива власника підприємства або передбачені зако­ном чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором обставин

належать:

а) закінчення строку, на який створювалось підприємство; б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення

¹ Наприклад: статті 19—22 Закону України "Про господарські товариства" та іншими нормативними актами (зокрема, про корпоратизацію, приватиза­цію та ін.).

підприємства (^СТ- ^ Закону України "Про господарські това­риства"). Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про припинення діяльності підприємства з цих підстав приймає його вищий орган. Підпри­ємці зобов'язані припинити свою діяльність також "у разі закін­чення строку дії ліцензії" (ст. 11 Закону України "Про підприєм­ництво").

Види юридичних підстав примусового припинення підприєм­ства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді при-мірного переліку (ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 19 Закону України "Про господарські товариства").

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підста­ві рішень суду (арбітражного суду) про визнання недійсними установчих документів підприємства (невідповідність їх чинно­му законодавству) та акта (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. По-третє, підприємство припиня­ється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несво­єчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в 7-денний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четверте, під­приємство припиняє свою діяльність на підставі рішення арбіт­ражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого при­пинення визначає Закон України "Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом".

Закон передбачає дві правові форми припинення підприєм­ства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 34 Закону України "Про під­приємства в Україні"). У випадку ліквідації підприємство припи­няється як суб'єкт права без правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого під­приємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Законодавство визначає п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення. З юридичної точки зору ці способи різняться залежно від того, До якого суб'єкта права переходять усі майнові права та обов'яз­ки підприємства, що реорганізуються.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав та обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

-76-

-77-

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права та обов'язки приєднаного підприємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (упов­новаженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна і відповідні права та обов'язки реорганізо­ваного підприємства переходять до підприємств, створених вна­слідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як са­мостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з роздільним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності на іншу (наприклад, дер­жавної на колективну) і відповідно зміну організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації масово застосо­вується у процесах корпоратизації і приватизації майна держав­них підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права та обов'язки колишнього підприєм­ства.

Ліквідація і реорганізація підприємства тягне за собою ви­ключення його з державного реєстру підприємств України. З да­ти виключення підприємство вважається реорганізованим чи ліквідованим.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство по­збавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідацій­ним процесом, врегульованим законом. Зокрема, це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що при­значається органом (особою), який прийняв рішення про ліквіда­цію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації, їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповнова­жений орган, суд, арбітражний суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: пові­домлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнахо­дженням), про порядок і строки ліквідації; вжиття необхідних за- ] ходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства,]

-78-

внявлення його кредиторів та претензій останніх. Кредитори та інші юридичні й фізичні особи, які мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквідацію письмово.

4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановленим законом порядком: інвентаризації і оцінки майна організації, реа­лізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового ко­лективу, складання ліквідаційного балансу і подання його орга­ну, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

Майнові претензії кредиторів до підприємства, що ліквідуєть­ся, задовольняються з його майна. При цьому законодавець при­пускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити (презумпція недостатності майна). Тому в законодавстві про ліквідацію підприємств діє загальне правило черговості задоволення боргів підприємством-боржни-ком, що ліквідується.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у звичайному порядку, діє черговість, встановлена ст. 36 Закону України "Про підприємства в Україні". Вона має бути конкретизована статутом.

Якщо підприємство оголошено банкрутом, діє черговість, ви­значена ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом".

Звичайна черговість — це першочергові та інші борги підпри-ємства-боржника. Першочерговими є борги:

перед бюджетом;

витрати на відновлення природного середовища, якому завда­но шкоди ліквідованим підприємством;

розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами (контр­актами) ліквідованого підприємства;

вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

Черговість задоволення інших боргів має бути встановлена у статуті (установчому договорі). Вона має визначатися згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 36 Закону України "Про підприємства в Україні", а саме:

Друга черга — за вимогами органів державного соціального страхування та соціального забезпечення. У межах цієї черги Здійснюється капіталізація платежів, належних з підприємства у звязку із заподіянням каліцтва, іншого ушкодження здоров'я громадянина або у зв'язку з його смертю;

третя черга — своєчасно виявлені і заявлені вимоги кредито­рів, не забезпечені заставою;

четверта черга — повернення внесків членів трудового колек-до статутного фонду підприємства і виплати за акціями ^Удового колективу;

-79-

п'ята черга — претензії, виявлені і заявлені після закінчення ] строку, встановленого для їх заявлення, а також будь-які інші! вимоги. !

Суть черговості полягає у тому, що вимоги кожної наступної черги виконуються після повного задоволення вимог поперед­ньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для повного пога­шення боргів не вистачає, воно розподіляється між кредиторами пропорційно до заявлених ними і визначених ліквідаційною ко­місією сум.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так зва­них погашених претензій (ч. З ст. 36 Закону України "Про під­приємства в Україні"). Погашеними згідно із законом визнають­ся претензії:

а) не задоволені за браком майна;

б) не визнані ліквідаційною комісією. Останні можуть бути' оскаржені до суду або арбітражного суду кредиторами. Позови про задоволення їхніх вимог мають бути подані кредиторами протягом місяця з дня отримання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії. Майно, що залишилося після по­гашення боргів підприємства, використовується згідно з рішен-] ням власника майна.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Назвіть основні ознаки підприємства.

2. Дайте визначення поняття підприємства.

3. Назвіть організаційно-правові форми підприємства.

4. Які види державних підприємств ви знаєте?

5. Назвіть відомі вам види колективних підприємств.

6. Які ви знаєте види приватних підприємств?

7. Що таке спільне підприємство з іноземними інвестиціями?

8. Що таке мале підприємство?

9. Назвіть відомі вам способи створення підприємств.

10. Які документи належать до установчих документів підприєм­ства?

11. Які дані мають містити установчі документи підприємства?

12. Який порядок реєстрації підприємства?

13. Назвіть юридичні підстави припинення діяльності підприємства.,

14. Які способи реорганізації підприємства ви знаєте?

15. З яких заходів складається ліквідаційний процес?

16. Яку черговість задоволення боргів ліквідованого підприєи встановив законодавець?

-80-

Розділ VI Правовий статус акціонерних товариств